Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Княгиня Ольга у світлі віків д-р Наталія Пазуняк У 1000-літню річницю смерти володарки Руси-України св. кня гині Ольги зосереджуємо наші роздуми над історичною дійсністю давноминулих часів, що стали під ґрунтям розбудови й розвитку ду- ховости нашої нації, цієї духо- вости, яка була і є запорукою на шого буття і витривалости в бо ротьбі. Світла і тіні минулих століть ви різьблюють неповторну постать княгині перед нашим зором. Її зро дила рідна стихія — запашна предківська земля, засипана про мінням відвічного сонця, її загар тували буйні вітри Придніпров’я. Біла намітка, що покривала її го лову, ясніла у неї немов княжий вінець, бо ця дівчина вродилась на це, щоб княжити і володіти сво їм народом. Коли князь Ігор ви брав собі її за дружину, вона вступила в княжі хороми і кня жила разом з ним. Згодом стала матір’ю малого Святослава. 948 року трагічна смерть по стигла князя Ігоря в зударі з не покірним племенем Деревлян. Вістка про смерть її любого дру- га-князя залила серце її жалем і затьмарила душу її гнівом. Кня гиня була палкої вдачі. Згідно з старим звичаєм її краю, вона три кратно відімстила жорстокому племені за смерть мужа. Коли ж час пригоїв рану її сер ця і вона з висоти свого престо лу поглянула на свій край і на на род свій, — в її душу нахлинуло нове почуття, сильніше від помсти і гніву -— почуття великої лю бови до її народу і до розлогої землі його. Вона бачила перед со бою племена, збентежені пристра стями боротьби за владу і пер- шенство в державі, вона бачила свій багатий родючий край невпо- рядкованим, без міцних справед ливих законів, в нетрях пересудів і суєвір’я минулих віків. А між тим через її край проходили ве ликі торговельні магістралі з За ходу на Схід, з Півночі на Пів день; вони схрещувались в серпі її краю. Тоді зоріла в її очах май бутня могутність улюбленої землі її предків і руки рвались до діла. Княгиня наладнує шляхи кому нікації, встановлює перші закони щодо сплати державі податей, во на, як дбайлива мати, піклується долею своїх підданих. -— Одначе не задовольняється тим, чим жи вуть її сучасники. У них є своя релігія, свої боги, яким вони скла дають жертви і ради яких прово дять ігрища. Вони стежать за хо дом сонця і небесних світил і ви- чаровують долю своїм нащадкам... Та княгиня знає: те почуття, що зв’язує її народ з тими божества ми — це страх. Невідомість долі, духова темрява, що огортає лю дей, наказує їм жахатись тих бо гів і кланятись їм. Світлі очі кня гині дивляться дальше і бачать більше. Там далеко — на півдні у Візантії і на заході в Римі сіяє світло великої любови — це Хри стова віра. Воно наповнює відкри ту душу княгині і вона прагне йо го всім єством своїм. Сама одна — володарка поган ської країни, вона княжою волею своєю рішається поставити вели кий закон любови в підвалини життя. Та цього їй не досить, во на зв’язана з своїм народом — во на дзеркало душі його. Тому праг не охристити край свій і народ свій -—повернути його лицем до джерела вічного світла. Видиво ве ликої містерії не покидає душу її до останніх днів. Для здійснення її княгиня їде в 957 р. в Цар- город до візантійського цісаря Константина Порфірородного, то му що ціллю її є створити окре му духовну гієрархію в Києві й о- христити Русь. Для цього ж по трібна була співдія Візантії. Подія ця відмічена в нашім слав нім літописі „Повісті временних літ". З пожовклих листків літопи су пробивається гордість древньо го літописця на свою улюблену володарку, що своєю мудрістю і красою очарувала грецького ціса ря. Ще детальніше описує цю по дію грецький твір цісаря Констан тина Порфіроґенета „Про церемо нії цісарського двору". Ми дові дуємось з нього, що пишнота і ба гатство царських палат не збенте жили княжого спокою архонтеси Руси. Вона гідно йшла на чолі сво го почоту через хороми, вистеле ні пурпуром і обсипані золотом і самоцвітами. Коли ж княгиня ста нула перед дорогоцінним престо лом царя Соломона, на якім сидів тепер цісар Константин, а золоті леви по боках його підвелись і ви дали рев, вона не впала ниць, як інші чужоземці, а гідно склонила голову на знак привіту. Цісар прийняв княгиню з усією пишно тою свого двору. Він забавляв її ігрищами і майстерними хорово дами, він обдарував її щедро да рами, та не вволив її волі щодо створення духовної гієрархії в Ру- си-Україні. Княгиня, повернувшися в Київ, посилає в тій же цілі послів до ні мецького цісаря Оттона. Вона ро бить великі зусилля довести діло до завершення, одначе умовини життя і співвідносини поганської країни не дозволяють здійснити її намірів. її син — князь Святослав поганин, і діла охрищення Руси- України довершує аж її внук рів ноапостольний князь Володимир 988 р. — 19 літ по її смерті що на ступила в 969 році. Сьогодні в перспективі тисяче- ліття оживає перед нами постать великої Ольги. Ми бачимо люди ну, що зуміла сполучити в собі два найвищі принципи — прин цип християнства і принцип дер жавносте. Відкинувши пересуди сучасности, вона пішла настрічу сонця правди, бо вела її вперед велика любов до свого народу. За панування її починаєтьса ве лике твориво в Україні — це є на- родини державної нації — почат- ки могутности і росту її на на ступні віки. Тим двадцяти поко лінням, що ішли за нею, присвічу вало сяйво її заповіту. І коли в до бу татарського лихоліття і пізні ших польських і московських зай- манщин українська жінка і мати не корилась долі, а двигала не людськими силами вперед життя нації, коли з покоління в поколін ня вона передавала заповіт любо ви до краю, боротьби за його до лю — тоді над нею незримо вітав дух ВЕЛИКОЇ ОЛЬГИ. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1969 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
