Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Княгиня Ольга у світлі віків д-р Наталія Пазуняк У 1000-літню річницю смерти володарки Руси-України св. кня гині Ольги зосереджуємо наші роздуми над історичною дійсністю давноминулих часів, що стали під ґрунтям розбудови й розвитку ду- ховости нашої нації, цієї духо- вости, яка була і є запорукою на шого буття і витривалости в бо ротьбі. Світла і тіні минулих століть ви різьблюють неповторну постать княгині перед нашим зором. Її зро дила рідна стихія — запашна предківська земля, засипана про мінням відвічного сонця, її загар тували буйні вітри Придніпров’я. Біла намітка, що покривала її го лову, ясніла у неї немов княжий вінець, бо ця дівчина вродилась на це, щоб княжити і володіти сво їм народом. Коли князь Ігор ви брав собі її за дружину, вона вступила в княжі хороми і кня жила разом з ним. Згодом стала матір’ю малого Святослава. 948 року трагічна смерть по стигла князя Ігоря в зударі з не покірним племенем Деревлян. Вістка про смерть її любого дру- га-князя залила серце її жалем і затьмарила душу її гнівом. Кня гиня була палкої вдачі. Згідно з старим звичаєм її краю, вона три кратно відімстила жорстокому племені за смерть мужа. Коли ж час пригоїв рану її сер ця і вона з висоти свого престо лу поглянула на свій край і на на род свій, — в її душу нахлинуло нове почуття, сильніше від помсти і гніву -— почуття великої лю бови до її народу і до розлогої землі його. Вона бачила перед со бою племена, збентежені пристра стями боротьби за владу і пер- шенство в державі, вона бачила свій багатий родючий край невпо- рядкованим, без міцних справед ливих законів, в нетрях пересудів і суєвір’я минулих віків. А між тим через її край проходили ве ликі торговельні магістралі з За ходу на Схід, з Півночі на Пів день; вони схрещувались в серпі її краю. Тоді зоріла в її очах май бутня могутність улюбленої землі її предків і руки рвались до діла. Княгиня наладнує шляхи кому нікації, встановлює перші закони щодо сплати державі податей, во на, як дбайлива мати, піклується долею своїх підданих. -— Одначе не задовольняється тим, чим жи вуть її сучасники. У них є своя релігія, свої боги, яким вони скла дають жертви і ради яких прово дять ігрища. Вони стежать за хо дом сонця і небесних світил і ви- чаровують долю своїм нащадкам... Та княгиня знає: те почуття, що зв’язує її народ з тими божества ми — це страх. Невідомість долі, духова темрява, що огортає лю дей, наказує їм жахатись тих бо гів і кланятись їм. Світлі очі кня гині дивляться дальше і бачать більше. Там далеко — на півдні у Візантії і на заході в Римі сіяє світло великої любови — це Хри стова віра. Воно наповнює відкри ту душу княгині і вона прагне йо го всім єством своїм. Сама одна — володарка поган ської країни, вона княжою волею своєю рішається поставити вели кий закон любови в підвалини життя. Та цього їй не досить, во на зв’язана з своїм народом — во на дзеркало душі його. Тому праг не охристити край свій і народ свій -—повернути його лицем до джерела вічного світла. Видиво ве ликої містерії не покидає душу її до останніх днів. Для здійснення її княгиня їде в 957 р. в Цар- город до візантійського цісаря Константина Порфірородного, то му що ціллю її є створити окре му духовну гієрархію в Києві й о- христити Русь. Для цього ж по трібна була співдія Візантії. Подія ця відмічена в нашім слав нім літописі „Повісті временних літ". З пожовклих листків літопи су пробивається гордість древньо го літописця на свою улюблену володарку, що своєю мудрістю і красою очарувала грецького ціса ря. Ще детальніше описує цю по дію грецький твір цісаря Констан тина Порфіроґенета „Про церемо нії цісарського двору". Ми дові дуємось з нього, що пишнота і ба гатство царських палат не збенте жили княжого спокою архонтеси Руси. Вона гідно йшла на чолі сво го почоту через хороми, вистеле ні пурпуром і обсипані золотом і самоцвітами. Коли ж княгиня ста нула перед дорогоцінним престо лом царя Соломона, на якім сидів тепер цісар Константин, а золоті леви по боках його підвелись і ви дали рев, вона не впала ниць, як інші чужоземці, а гідно склонила голову на знак привіту. Цісар прийняв княгиню з усією пишно тою свого двору. Він забавляв її ігрищами і майстерними хорово дами, він обдарував її щедро да рами, та не вволив її волі щодо створення духовної гієрархії в Ру- си-Україні. Княгиня, повернувшися в Київ, посилає в тій же цілі послів до ні мецького цісаря Оттона. Вона ро бить великі зусилля довести діло до завершення, одначе умовини життя і співвідносини поганської країни не дозволяють здійснити її намірів. її син — князь Святослав поганин, і діла охрищення Руси- України довершує аж її внук рів ноапостольний князь Володимир 988 р. — 19 літ по її смерті що на ступила в 969 році. Сьогодні в перспективі тисяче- ліття оживає перед нами постать великої Ольги. Ми бачимо люди ну, що зуміла сполучити в собі два найвищі принципи — прин цип християнства і принцип дер жавносте. Відкинувши пересуди сучасности, вона пішла настрічу сонця правди, бо вела її вперед велика любов до свого народу. За панування її починаєтьса ве лике твориво в Україні — це є на- родини державної нації — почат- ки могутности і росту її на на ступні віки. Тим двадцяти поко лінням, що ішли за нею, присвічу вало сяйво її заповіту. І коли в до бу татарського лихоліття і пізні ших польських і московських зай- манщин українська жінка і мати не корилась долі, а двигала не людськими силами вперед життя нації, коли з покоління в поколін ня вона передавала заповіт любо ви до краю, боротьби за його до лю — тоді над нею незримо вітав дух ВЕЛИКОЇ ОЛЬГИ. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1969 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
