Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Калина Вакаційнии гість Вже кінчився шкільний рік і всі в родині укладали пляни на літо. — На таткові вакації поїдемо над море, почала мама. — Напе ред у липні я хочу їхати на табор і бути там три тижні з моїми то варишками, сказала Лариса. —- Я також хочу на табор, по чав домагатися шостилітний Юр ко. -— У наших сусідів самі дівча та а я вже не хочу бавитися з дів чатами. Вони мені перешкоджа ють! — Ти ще замалий на табор, від повів тато. — Поїдеш на друге літо. -— Але я не маю з ким бави тися, — нарікав Юрко. -— Чекай Юрчику — так мама — до нас приїдуть Бабуся і Ді дусь, будемо працювати в городі, читати, розказувати... — Але я хочу з кимсь бавитись, скривився Юрко. — А може ви мені запросите на вакації мурин- ського хлопчика з Ню Йорку? До мого шкільного товариша Стіві Бреннера приїде хлопчик на ім’я Брет. їм буде так весело разом! — Це незла думка, відповів та то. — Але ми розвідаймо чи не можна б запросити українську ди тину. — Направду? — втішився Юр ко. — Але не забудь, хлопчика... Татко потелефонував до знайо мих. Вони дійсно знали про одно го хлопчика, якого мама мусить працювати, а він сидить у хаті, бо на вакації у них не має досить грошей. І так кілька днів після того, як тато завіз Ларису до табору, ма ма з Юрком приготовили все в його кімнаті і поїхали на стацію до поїзду. -— Який він буде, той Петрик, допитувався Юрчик. — Не знаю, відповіла мама — будь ще трошки терпеливий, а вже ско ро його побачиш. Приїхали на стацію, де чекало багато людей на дітей з Ню Йорку. Деякі з них вже кілька літ за чер гою приїзджають сюди на вакації. — До мене також приїде гість, по хвалився Юрко, як побачив свого товариша Стіві. — Прийдіть оби два потім до нас, будемо разом ба витися. Над’їхав з шумом поїзд. Кон дуктори допомагали дітям вихо дити. — Як ми тепер пізнаємо котрий Петрик? —- зажурився Юрко. — Говорім голосно по-україн ськи, порадила мама. І за хвилин ку побачили, як коло великої ва лізки почав підскакувати малий білявий хлопчик. — Ти Петрик? А це Юрко, мама познайомила хлопців і взяла валізку до авта. Дома показали своєму гостеві, ко тре його ліжко у Юрковій кім наті, та куди поскладати свої ре чі. Тоді хлопці побігли надвір, бо треба було Петрикові показати всі цікаві місця. — Тут за кущами я зробив собі хатку з дощок і ка міння. Ось недалеко, коло вели кого дерева живуть бурундучки. А там грядки з огірочками й по мідорами. Чи поможеш мені їх під ливати увечорі? — Добре, дуже радо, згодився Петрик. — А що це за хлопці прийшли? — Це мій товариш Стіві і його гість Брет. Ходім на скалу! Хлопці побігли на кінець горо ду, а Петрик за ними. Там лежав дуже великий камінь, на якого у- сі видряпал'ись. Юрко розказу вав про свого товариша. -—- Це мій гість, Петрик. Йому вже сім років і ходить до другої кляси. — Юрчику, Петрусю! заклика ла мама з хати. — На полуденок! — Як це так — здивувався Брет — твоя мама не кличе вас Джордж і Петрік, тільки йнакше? — Бо вони дома говорять по-українськи — пояснював своєму гостеві Сті ві. — Так, сказав Юрко — у на шій мові можна імена різно міня ти. Ось мене кличуть теж Юрчик, Юрась, Юра, Юраник, а називаю ся Юрій. — А моє ім’я Петро. Ме не кличуть також Петрусь, Петро, або Петруньо, додав Петрик. -— Ага, це подібно як у моїх това ришів, що говорять по-еспанськи, сказав Брет. — Роберта кличуть дома Берто, Робертіто, або Тіто. А навчіть мене якісь слова по- українськи. — Хлопці, їсти, перебила роз мову мама. — Чи ми можемо з’їсти полу денок у моїй хатці між кущами? просив Юрко. — Добре, ходи з Петрусем і принесете лімоняди та канапок для всіх. Хлопці сиділи у хатці і заїдали. Розмовляли про те, як би зробити добрий дах, щоб можна було там бавитися, коли йде дощ. І теж ти хо, щоб мама не чула, вправляли якісь слова. А ввечорі, коли Юрків тато при їхав з праці, зібралися коло га ражу і всі разом гукнули йому — Добрий Вечір! Тато почав уже виходити з ав та, але коли побачив чотирьох веселих хлопців, які раз-у-раз ви крикували — добрий вечір! — то відразу сів назад. -— Галю, закли кав до мами, що якраз вийшла з хати — до нашого Юрка мав при їхати один гість, а не три. Що ж ми будемо з чотирма хлопцями робити? Мама почала сміятися. — Не журися, ось цей Петрик при їхав до нас, а ті два то від сусі дів. їх Юрко вчить по-українськи. Усі сміялися, що так здивували Юркового тата. — Е, ти їх дійсно добре нав чив Юрчику, сказав тато. — То нічого, їм було легко ті два слова навчитися, відповів Юр ко. — Та ми плянуємо ще більшу несподіванку зробити Бабусі і Ді дусеві, коли вони до нас приїдуть за кілька днів... Михайло Стельмах БІЛКА СУМОЧКУ ПОШИЛА Білка сумочку пошила, Не для когось, а для діла. Зайця вишила на ній, Чимчикує в ліс мерщій. А у лісі, лісі Є горіхи на горісі. Під пеньочками Грибочки. Є і груші, є й кислиці, І жолуддя у травиці. Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування. Білку взимку в холода Не застукає біда. Буде білка із дітками Борщ варити із грибками. Будуть в білки для утіхи І кислиці, і горіхи. 38 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1969 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
