Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ДБАЙТЕ ПРО ТЕРМІНОЛОГІЮ ПОБУТУ Хоч із зацікавленням переглядаю кожне число Н. Ж., яке дістає моя дружина, не збирався я, признаюся, подавати свої думки про Ваш ж ур нал. У травневому числі Н. Ж. про читав я, одначе, опінії двох читачок про справу, яка настільки мене ціка- цем у землю, а другим під ребра молодиці. І знов скорий рух руки, і знов летить паздір’я і на землю відлітає дрібне волокно-клоччя, а в руках залишається жменя золо тистого повісма, рівного і глад кого, що поскручуване в куделі, ждатиме на дальшу роботу. А клоччя теж треба перевіяти, по звивати, бо його теж прядеться на грубе полотно, на верети, на міхи, на бесаги. Прядення також затяжна робота, але при тому хоч співати можна чи з куделею побіг ти до сусідки на нечерниці. Куделя застромлена за пояс, три пушки правої руки витягають довгу рівну нитку, вправним ру хом руки скручують і навивають на веретено і знов раз по раз ви тягається довга рівна нитка з воло кон шовковистого м’якого повіс ма. А ліва рука витягає з куделі та зрівнує потрібну кількість во локон. Ще й устами треба допо магати час до часу звогчивши сли ною. Прядення іде цілу зиму. Пря дуть дівчата і молодиці, як не за хоплять у день часу за іншою ро ботою то досвітками, прядуть ба бусі зимою і літом: Загадала стара баба Куряточка пасти — Сама сіла на приспоньку Куделечку прясти... Прясти повісмо вимагає вправ них рук, тому прядуть його най кращі прялі. Але треба прясти і клоччя, хоч воно кострубате й шорстке. Це робота для молодих дівчат-недоуків і старих бабусь, що своїми кістлявими руками не в силі витягнути рівної нитки. (Докінчення буде) вить, що я в ній дозволю собі забра ти голос. Це справа рубрики „Кухо варські назви“. Хочеться мені вірити, що тільки небагато читачок журналу та укра їнок у загальному поділяє погляд де яких пань із Рочестеру, що будьто би куховарські назви неконечні, і що „це місце краще використати на щось більше побажане". Можливо, що в мізерній половині шпальти одної сто рінки, чи хоч би в цілій, можна помі стити щось „більше бажане”, але сум ніваюся, чи можна в такому малому місці подати щось корисніше, щось, що має більш тривалу вартість. Н а діюся, що велика більшість читачок (і читачів) Н. Ж . приєднається до думки п-ні О. Соневицької, що ця рубрика дуже цікава і потрібна. Мені особисто видається, що поши рювання д о б р о ї термінології побуту й щоденного вжитку це саме й є одне з найважливіших завдань жіночого журналу. Такі матеріяли до збагачен ня культури мови нашого суспільства дуже цінні, бо ж культура рідної мо ви невід’ємна частина всякої націо нальної культури. Тому Редакції Н. Ж. треба висловити признання за у- важливість до цієї ділянки, а авторці словничка, п-ні Н. Чапленко, подяку вати за те, що свій час і труд присвя чує цій корисній, але невдячній пра ці. Щ об працювати над словництвом якоїсь одної ділянки, треба нераз від мовити собі дозвілля чи відпочинку і замість того „сидіти у книжках та словниках”. Не забуваймо, що немає культур ної мови без власної термінології — наукової, технічної, побутової. Тому саме на цю ділянку спрямований най- сильніше наступ Москви, що намага ється українську мову зробити місце вою, мужицькою мовою, яка в ділян ці термінології вживала б російських назв із українським закінченням. До цього ми не сміємо ставитися байду же. Ми мусимо рішуче протидіяти а- симіляційним впливам усяких словни ків Подвезька та інших підсовєт ських видань. З другого ж боку, ми маємо обов’я зок зберігати і розвивати нашу літе ратурну мову — спільну, соборну мо ву освічених шарів народу. Тому в побутових назвах — куховарських, чи інших — ми повинні вживати лі тературних назв там, де вони вже усталені. Правда, не легко людині, що ціле життя привикла вживати місце вих, говіркових чи чужих назв, прий мати нові, незвичні назви, але це по трібне для нас і для наступних поко лінь. Зокрема питомо-українські н аз ви, відмінні від російських чи поль ських (напр. борошно) ми повинні знати, зберігати та поширювати, вво дити в розговірну мову свою та на ших дітей. Хай це буде наша відпо відь на заходи ворога знищити само бутність нашої мови. Анатоль Вовк Едісон, Н. Дж. ЧИ СПРАВДІ КВАРТАЛЬНИК? З переміною Нашого Життя на квартальник не можу погодитись. Хто не має часу прочитати свій журнал раз на місяць, не зможе прочитати й квартальника. З читанням рідної пре си так, як і з людьми: коли вони нам милі, тоді ми раді зустрічати їх як найчастіше. Стефанія Гуцалюк читачка зі старшої генерації на вакаціях у Черчі ПОЖЕРТВИ ДЛЯ МУЗЕЮ Наша збірка килимів і вишивок за проектами Олени Кульчицької збіл ь шилася. П-ні Марія Турко, яка була ученицею ц ієї великої мисткині, і від відала ї ї ще недавно тому, одержала від неї і передала для М узею три її картини: „Гуцул“, „Жінка при ткаць кім варстаті“ і „Дівчинка“, два малі килимки проекту Олени Кульчицької, а виконання Ольги Кульчицької і гап товану подуш ку такого самого вико нання. Дальше сервету, вишивану хрестиком червоно-чорними нитками і різні зразки взорів. Окрім того д о повнила цю збірку чудовим Кроле- вецьким рушником. Щ е давніш п-ні Марія Турко подарувала д о М узею подуш ку, запроектовану О. Кульчиць- кою у власному виконанні (бойків ський в зір ). Таким способом наш М узей Нар. Творчости вже має збір ку проектів килимів і вишивок Олени Кульчиць кої, що можуть подати уяву про її стиль у прикладному мистецтві. В книзі мертві живуть, а німі гово рять. 8 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1969 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top