Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наталія Даниленко Молода членка СУА (Спроба характеристики) Впродовж довгих віків нашої історії -—- ми живемо немов би на кратері невигаслого вулькану, я- кий часто нагадує нам про своє нищівне призначення. Безконечні війни, неволя, імперіяльна політика наших географічних сусідів — розривала країну на криваві ласі шматки. Тут і там усього на кіль ка декад проблискував промінь відродження і не діждавшися свого повного розквіту — гинув у ха осі жорстоких подій. Але, навіть, ці короткі проблиски ренесансу служили джерелом надхнення для багатьох поколінь. З другої сторони наш бездер жавний стан привів до того, що аз останні 50 років сучасної історії ми витратили гори паперу і багато часу, риючися в минулому, крити куючи всіх українських діячів, вка. зували на їхні помилки, а зробив ши те, самі повторюємо ті самі помилки. Ми ще й досі не толе руємо один одного політично, гро мадсько, релігійно, ми й далі діли мося на все дрібніші й дрібніші ча стини. Дивуватися і зідхати з цієї при чини непотрібно, бо сьогодні де які навіть державні народи пере бувають у хаосі незгод і непоро зуміння. Сьогодні нема клаптика України, де б розвивалася вільна думка і наука. Тому зайвим, здається, бу ло б підкреслювати значення емі грації, розкиненої по всіх кон тинентах світу. З історичної пер спективи призначення її величез не. Результати нерідко вказують, що вона цього призначення не виправдує. Цим, розуміється, я не маю наміру перекреслити чи знехтувати працю й досягнення е- міґрації як цілости, я тільки хо чу підкреслити потребу сконсолі дувати нашу еміграцію і наші зу силля, бо цього, як ніколи, вимага ють сьогоднішні обставини. Гляньмо в очі нашій молодій жінці, членці СУА. Стараймося збагнути її ментальність, прагнен ня й ідеї... Виховання дало їй сильні підстави національної при належносте, але Батьківщина за лишилася тільки в уяві — тим не- збагнутим, недосяжним мітом. У глибокій пам’яті зарисовується клаптик рідної землі -— але без спеціяльного означення. Вона, ця жінка є продуктом двох культур. Матеріяльно вона хоче всіх ,,благ“ цієї багатої землі —- морально Америка їй не вповні відповідає. Вона тужить за тим ду ховим ідеалом, що доповнює її, робить повновартною людиною. Ця жінка мусить бути надзвичай но добрим психологом: розуміти своїх батьків і передати своїй ди тині в відповідний спосіб знання і любов до цілком невідомої кра їни. Сьогодні у нас не може бути повного контакту з Україною й асиміляція просочується в най більш консервативне середовище. Перша стадія ■—- т. зв. психоло гічна і їй підлягають усі, молод ші і старші: це засвоєння амери канських уподобань і частинно ма- теріяльних вартостей. Друга ста дія вже більш небезпечна, бо структуральна, напр., мішані по дружжя. А третя кінцева, іденти фікаційна, тобто визнання себе повним американцем. Від нас са мих залежить який буде в нас цей процес асиміляції. Перша стадія може тягнутись довгі десятки літ чи навіть століття — при вмілому її веденні. І ось в обличчі такої перспекти ви ми стоїмо перед проблемою а- симіляції нашої молоді і шукаємо засобів затримати її при україн стві. Старші з нас, принаймні думками ще можуть тримати духовий зв’я зок із Україною, бо з нею зв’язані їхні спогади, їхня молодість. Що ж може сказати сьогодні про те мо лода жінка? Дитиною чи підлітком виїхала з Батьківщини. В її уяві повно стра хіть, терпінь і переживань. Піз ніше скитальщина і табори в Ні меччині. Тільки щасливішим із них удалось здобути освіту з україно знавства. Потім виїзд за океан і перші кроки на новій землі. Труд ні матеріяльні умовини нерідко змушували матір іти до праці, не залишаючи часу на виховання ді тей. Школи українознавства неви сокого рівня, а часто цілковитий брак їх залишили неабияку прога лину у вихованні цього покоління жінок. їх дитинство і час дозріван ня минає в хаотичному часі при стосування до нових обставин. Тут вперше вони зустрілися з новим способом життя, побуту й куль тури. Европейська культура, до якої зараховуємо й нашу, основана на історичному минулому, плекає культ традицій ■—- у протилежно сті до американської експансив ної, мінливої, досягнення якої ви мірюються матеріяльним успіхом. Люди української культури чут тєві, емоційні, зближені до при роди — життєві осяги вимірюють духовими надбаннями людини. Синтезою цих двох культур, на думку д-ра Богдана Цимбалістого, стане нове покоління, матерями якого є сьогоднішні молоді жінки. Воно дасть нашому суспільству найбільш вартісні індивідуально сті. В основу їх ментальності уві йдуть найкращі і найздоровіші ри си обох впливів. Однією з негативних рис аме риканської культури на думку фі лософа Оверстріта є ідеалізація дитинства й юносте. Роки психо логічного і фізичного дозрівання відсуваються якнайдовше. В одному нашому Відділі виник ла цікава дискусія: кого зараху вати до молодих жінок? Після жва вої дискусії прийшли до виснов ку, що виразної межі не можна визначити. Це в більшості жінки від 21— 35 року життя, врахову ючи туди також старших, що ма ють малих дітей і через те їх сфе ри зацікавлень збігаються. Жін ка, навіть дуже молода, яка є о- дружена і має свою родину, швид ко міняє своє становище з дефен- зивного на офензивне, тобто з приходом родинної відповідально сте, на зміну спонтанного проте сту, може часто необгрунтованого чи байдужості — приходить зрів НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1968 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
