Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наталія Даниленко Молода членка СУА (Спроба характеристики) Впродовж довгих віків нашої історії -—- ми живемо немов би на кратері невигаслого вулькану, я- кий часто нагадує нам про своє нищівне призначення. Безконечні війни, неволя, імперіяльна політика наших географічних сусідів — розривала країну на криваві ласі шматки. Тут і там усього на кіль ка декад проблискував промінь відродження і не діждавшися свого повного розквіту — гинув у ха осі жорстоких подій. Але, навіть, ці короткі проблиски ренесансу служили джерелом надхнення для багатьох поколінь. З другої сторони наш бездер жавний стан привів до того, що аз останні 50 років сучасної історії ми витратили гори паперу і багато часу, риючися в минулому, крити куючи всіх українських діячів, вка. зували на їхні помилки, а зробив ши те, самі повторюємо ті самі помилки. Ми ще й досі не толе руємо один одного політично, гро мадсько, релігійно, ми й далі діли мося на все дрібніші й дрібніші ча стини. Дивуватися і зідхати з цієї при чини непотрібно, бо сьогодні де які навіть державні народи пере бувають у хаосі незгод і непоро зуміння. Сьогодні нема клаптика України, де б розвивалася вільна думка і наука. Тому зайвим, здається, бу ло б підкреслювати значення емі грації, розкиненої по всіх кон тинентах світу. З історичної пер спективи призначення її величез не. Результати нерідко вказують, що вона цього призначення не виправдує. Цим, розуміється, я не маю наміру перекреслити чи знехтувати працю й досягнення е- міґрації як цілости, я тільки хо чу підкреслити потребу сконсолі дувати нашу еміграцію і наші зу силля, бо цього, як ніколи, вимага ють сьогоднішні обставини. Гляньмо в очі нашій молодій жінці, членці СУА. Стараймося збагнути її ментальність, прагнен ня й ідеї... Виховання дало їй сильні підстави національної при належносте, але Батьківщина за лишилася тільки в уяві — тим не- збагнутим, недосяжним мітом. У глибокій пам’яті зарисовується клаптик рідної землі -— але без спеціяльного означення. Вона, ця жінка є продуктом двох культур. Матеріяльно вона хоче всіх ,,благ“ цієї багатої землі —- морально Америка їй не вповні відповідає. Вона тужить за тим ду ховим ідеалом, що доповнює її, робить повновартною людиною. Ця жінка мусить бути надзвичай но добрим психологом: розуміти своїх батьків і передати своїй ди тині в відповідний спосіб знання і любов до цілком невідомої кра їни. Сьогодні у нас не може бути повного контакту з Україною й асиміляція просочується в най більш консервативне середовище. Перша стадія ■—- т. зв. психоло гічна і їй підлягають усі, молод ші і старші: це засвоєння амери канських уподобань і частинно ма- теріяльних вартостей. Друга ста дія вже більш небезпечна, бо структуральна, напр., мішані по дружжя. А третя кінцева, іденти фікаційна, тобто визнання себе повним американцем. Від нас са мих залежить який буде в нас цей процес асиміляції. Перша стадія може тягнутись довгі десятки літ чи навіть століття — при вмілому її веденні. І ось в обличчі такої перспекти ви ми стоїмо перед проблемою а- симіляції нашої молоді і шукаємо засобів затримати її при україн стві. Старші з нас, принаймні думками ще можуть тримати духовий зв’я зок із Україною, бо з нею зв’язані їхні спогади, їхня молодість. Що ж може сказати сьогодні про те мо лода жінка? Дитиною чи підлітком виїхала з Батьківщини. В її уяві повно стра хіть, терпінь і переживань. Піз ніше скитальщина і табори в Ні меччині. Тільки щасливішим із них удалось здобути освіту з україно знавства. Потім виїзд за океан і перші кроки на новій землі. Труд ні матеріяльні умовини нерідко змушували матір іти до праці, не залишаючи часу на виховання ді тей. Школи українознавства неви сокого рівня, а часто цілковитий брак їх залишили неабияку прога лину у вихованні цього покоління жінок. їх дитинство і час дозріван ня минає в хаотичному часі при стосування до нових обставин. Тут вперше вони зустрілися з новим способом життя, побуту й куль тури. Европейська культура, до якої зараховуємо й нашу, основана на історичному минулому, плекає культ традицій ■—- у протилежно сті до американської експансив ної, мінливої, досягнення якої ви мірюються матеріяльним успіхом. Люди української культури чут тєві, емоційні, зближені до при роди — життєві осяги вимірюють духовими надбаннями людини. Синтезою цих двох культур, на думку д-ра Богдана Цимбалістого, стане нове покоління, матерями якого є сьогоднішні молоді жінки. Воно дасть нашому суспільству найбільш вартісні індивідуально сті. В основу їх ментальності уві йдуть найкращі і найздоровіші ри си обох впливів. Однією з негативних рис аме риканської культури на думку фі лософа Оверстріта є ідеалізація дитинства й юносте. Роки психо логічного і фізичного дозрівання відсуваються якнайдовше. В одному нашому Відділі виник ла цікава дискусія: кого зараху вати до молодих жінок? Після жва вої дискусії прийшли до виснов ку, що виразної межі не можна визначити. Це в більшості жінки від 21— 35 року життя, врахову ючи туди також старших, що ма ють малих дітей і через те їх сфе ри зацікавлень збігаються. Жін ка, навіть дуже молода, яка є о- дружена і має свою родину, швид ко міняє своє становище з дефен- зивного на офензивне, тобто з приходом родинної відповідально сте, на зміну спонтанного проте сту, може часто необгрунтованого чи байдужості — приходить зрів НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1968 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
