Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ного життя в тих небагатьох годинах свого відпочинку. ТУСЯ: Виходить, що тебе таки з а довольняє твоя роля — і що обидвоє ви щасливі з такого стану. Тим краще для вас... (Дискретно позіхає, дивить ся на ручний годинник): В ж е по пер шій, а Остап не дав щ е знати, що ви йшло з професором. ОЛЕНА: Він почав у ж е практику. Певно, задзвонить по четвертій. Дзвонить телефон. Олена підво диться, щоб прийняти його, але Туся вже підняла слухальде. ТУСЯ (до О лени) : Ти дозволиш ? (Не чекаючи відповіді, у телеф он): Гальо? Так, тут Туся. (Розчаровано): А? Щ о? Ага? Так, так! Я зрозум іла. (Де-далі веселіш е) : Д обр е! Д у ж е д о бре! Дякую. Б уду. (Кладе слухальде, обличчя радісне). ОЛЕНА: Ц е, очевидячки, був О- стап? Щ о ж там з проф есором ? ТУСЯ (вертаючись на давнє місце й сідаю чи) : Професор виїхав до Ев- ропи. ОЛЕНА: О!.. ТУСЯ (недбало): І Остап думає, щ о, тимчасом, я могла б працювати в його канцелярії. ОЛЕНА (відклала роботу, стрима но): Остап запропонував тобі працю вати в нього? ТУСЯ: Ну так, тимчасово. З моєю майже закінченою медициною... (По думала) : А мож е ти думаєш , що це занадто велике фінансове обтяження? ОЛЕНА: Я думаю, що Остап знає, на що його канцелярія м ож е йому д о зволити. А щ одо... На порозі праворуч стає Іван. ІВАН (затримався при д в ер ях ) : О, вибачайте, я думав, що ти, Оленко, сама. Хотів показати тобі одну н е мудру річ. ТУСЯ (посміхаючись Іванові) : О- ленка зараз б у д е сама, я не заваж а тиму. (До О лени): Я обіцяла Остапо ві, що прийду туди. (До Івана, знову всміхаючись): А мені ви покажете колись ваші картини? (Не чекаючи відповіді) : Ну, я пішла передягнутися. (Виходить дверима праворуч). ІВАН (іде й садовиться на кріселку в кутку. Дивлячись на Олену, яка знову взялася за ш итво): Ти, Оленко, якась, наче б, збентеж ена. Та, я й не дивуюся: в такому „динамічному44 т о варистві можна розгубитися. І коли вона вибереться? ОЛЕНА: Вона — зістається. ІВАН: Ну, я знаю , що вона має д і стати тут працю в каледжі, десь на другом у кінці міста. Коли ж це має бути? ОЛЕНА: Ти мене не зрозум ів. Вона залишається у нас, покищо. Той про ф есор, про якого думав Остап — в Европі. І Остап запропонував їй пра цювати в його власній канцелярії. ІВАН: І що знов у за історія? Сьо годні, при сніданку, не було про ніщо таке мови. Коли він говорив з тобою про це? ОЛЕНА: Він... він говорив зі мною про це в телефоні. Тількищо. ІВАН: І ти погодилася? Я дивуюся. ОЛЕНА (гостро) : Щ о ти хочеш тим сказати? ІВАН: Я нічого не хочу сказати. Я тільки знаю , що це не є стан, в якому я хотів би залишити цей дім. ОЛЕНА: І не залишай! А дж е ж і мені належиться трохи — добр ого т о вариства. ІВАН: Д о б р е товариство! Дякую, дякую! Я боюся, щ о... ну, дурниці! Мені треба забиратися. (Починає ходити по кімнаті). В передпокої чути дзвінок входо вих дверей. Іван виходить (дверима ліворуч) і повертається з листом у руках. ІВАН: Поспішний лист д о тебе. З Каліфорнії. (Подає Олені листа). ОЛЕНА (заскочено) : Поспішний?.. (Бере листа і починає відкривати): Ти дозволиш? На порозі праворуч стає вдягнута до виходу Туся. ТУСЯ: Не переш коджаю ? Олена й Іван дивляться на неї мовчки. ТУСЯ: Я думала в читанні листа... ОЛЕНА: Ти не можеш ні в чому перешкодити мені, Тусю. ТУСЯ ( всміхаю чись) : Не мож у? Ч удово! А що я маю сказати Остапо ві? Коли ти чекатимеш його? ІВАН (не втерпів): Остап знає д у ж е д о б р е порядки в цьому домі. Він звик сам перестерігати їх незвичайно пильно. ТУСЯ: Справді? Я напевно не б уд у порушувати цих порядків. ІВАН: І я не радив би вам, шановна пані, пробувати. ТУСЯ (розсміялася) : Бачу, що мист- ці також вміють д о б р е вкладатися у різні домашні порядки. Я пішла. До побачення! (Виходить — ліворуч). Олена читає лист. Іван ходить роз дратовано по кімнаті. ОЛЕНА: Іване! Мені треба їхати до Каліфорнії. І то — не гаючись. ІВАН: Щ ось н едобр е там? ОЛЕНА: Андрій пише мені, що в Наталі — знову серцева атака. ІВАН: О, як прикро... Але ти, Олен ко, не переймайся цим занадто. Такі люди зі слабим серцем, що д ає їм упору сигнали... ОЛЕНА: Так, так, я знаю : вони ж и вуть часом довш е від інших. Він пи ше, що їй уж е, наче б, трохи покра щало. Все ж, просить негайно при їхати. І я їд у . ІВАН: Ну, так, ясна річ, то б і треба д о сестри... Однак, не зр а зу ж ? Не саме тепер? ОЛЕНА: Зр азу ж , сьогодні. А... що ти думаєш під тим „саме тепер“ ? ІВАН: Тепер... тепер, коли тут за гніздилася ця... ексцентрична дама... ОЛЕНА: Справді! Через це я мала б занедбати мою сестру! Задля неї! Справді! ІВАН: Не „задля н еї“. ОЛЕНА: Я не розум ію тв о їх недо- мовлень. Я тільки бачу, що ти не пе реносиш Тусі. М ожеш ї ї уникати. ІВАН: Я?! Я ні в гадці не маю тут тепер залишатися! ОЛЕНА: Покищо, ти мусиш зали шитися. Для мого кращого самопо чуття. ІВАН: Ти хочеш сказати?.. ОЛЕНА: Я хочу сказати, що Оста пові було б навіть незручно... Словом, для пристойносте. (Побачила Іванів нетерплячий р у х ) : А бо, просто, для мене. Тому, що я тебе прошу. ІВАН: І що я мав би тут робити? ОЛЕНА: Те, що досі: малювати. ІВАН: О, так! Я м ож у тепер малю вати! З моїм... з цією панею, що б у д е тут встрявати до всього! Ти мені про бач, Оленко, але та твоя кузина має в собі щ ось таке... неприємно-агре сивне... ОЛЕНА (що знову взялася до чи тання листа, не піднімаючи голови) Ти боїшся агресії? ІВАН: Не для себ е, в усякому разі. ОЛЕНА (згорнула лист, глипнула на Івана, перейшлася по кімнаті) : Мо ж е вона пригодиться тобі д о психо логічних студій? ІВАН: Боюся, що я вж е ї ї розш иф рував. А далі — нецікаво. (Продовження буде) г г НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top