Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ного життя в тих небагатьох годинах свого відпочинку. ТУСЯ: Виходить, що тебе таки з а довольняє твоя роля — і що обидвоє ви щасливі з такого стану. Тим краще для вас... (Дискретно позіхає, дивить ся на ручний годинник): В ж е по пер шій, а Остап не дав щ е знати, що ви йшло з професором. ОЛЕНА: Він почав у ж е практику. Певно, задзвонить по четвертій. Дзвонить телефон. Олена підво диться, щоб прийняти його, але Туся вже підняла слухальде. ТУСЯ (до О лени) : Ти дозволиш ? (Не чекаючи відповіді, у телеф он): Гальо? Так, тут Туся. (Розчаровано): А? Щ о? Ага? Так, так! Я зрозум іла. (Де-далі веселіш е) : Д обр е! Д у ж е д о бре! Дякую. Б уду. (Кладе слухальде, обличчя радісне). ОЛЕНА: Ц е, очевидячки, був О- стап? Щ о ж там з проф есором ? ТУСЯ (вертаючись на давнє місце й сідаю чи) : Професор виїхав до Ев- ропи. ОЛЕНА: О!.. ТУСЯ (недбало): І Остап думає, щ о, тимчасом, я могла б працювати в його канцелярії. ОЛЕНА (відклала роботу, стрима но): Остап запропонував тобі працю вати в нього? ТУСЯ: Ну так, тимчасово. З моєю майже закінченою медициною... (По думала) : А мож е ти думаєш , що це занадто велике фінансове обтяження? ОЛЕНА: Я думаю, що Остап знає, на що його канцелярія м ож е йому д о зволити. А щ одо... На порозі праворуч стає Іван. ІВАН (затримався при д в ер ях ) : О, вибачайте, я думав, що ти, Оленко, сама. Хотів показати тобі одну н е мудру річ. ТУСЯ (посміхаючись Іванові) : О- ленка зараз б у д е сама, я не заваж а тиму. (До О лени): Я обіцяла Остапо ві, що прийду туди. (До Івана, знову всміхаючись): А мені ви покажете колись ваші картини? (Не чекаючи відповіді) : Ну, я пішла передягнутися. (Виходить дверима праворуч). ІВАН (іде й садовиться на кріселку в кутку. Дивлячись на Олену, яка знову взялася за ш итво): Ти, Оленко, якась, наче б, збентеж ена. Та, я й не дивуюся: в такому „динамічному44 т о варистві можна розгубитися. І коли вона вибереться? ОЛЕНА: Вона — зістається. ІВАН: Ну, я знаю , що вона має д і стати тут працю в каледжі, десь на другом у кінці міста. Коли ж це має бути? ОЛЕНА: Ти мене не зрозум ів. Вона залишається у нас, покищо. Той про ф есор, про якого думав Остап — в Европі. І Остап запропонував їй пра цювати в його власній канцелярії. ІВАН: І що знов у за історія? Сьо годні, при сніданку, не було про ніщо таке мови. Коли він говорив з тобою про це? ОЛЕНА: Він... він говорив зі мною про це в телефоні. Тількищо. ІВАН: І ти погодилася? Я дивуюся. ОЛЕНА (гостро) : Щ о ти хочеш тим сказати? ІВАН: Я нічого не хочу сказати. Я тільки знаю , що це не є стан, в якому я хотів би залишити цей дім. ОЛЕНА: І не залишай! А дж е ж і мені належиться трохи — добр ого т о вариства. ІВАН: Д о б р е товариство! Дякую, дякую! Я боюся, щ о... ну, дурниці! Мені треба забиратися. (Починає ходити по кімнаті). В передпокої чути дзвінок входо вих дверей. Іван виходить (дверима ліворуч) і повертається з листом у руках. ІВАН: Поспішний лист д о тебе. З Каліфорнії. (Подає Олені листа). ОЛЕНА (заскочено) : Поспішний?.. (Бере листа і починає відкривати): Ти дозволиш? На порозі праворуч стає вдягнута до виходу Туся. ТУСЯ: Не переш коджаю ? Олена й Іван дивляться на неї мовчки. ТУСЯ: Я думала в читанні листа... ОЛЕНА: Ти не можеш ні в чому перешкодити мені, Тусю. ТУСЯ ( всміхаю чись) : Не мож у? Ч удово! А що я маю сказати Остапо ві? Коли ти чекатимеш його? ІВАН (не втерпів): Остап знає д у ж е д о б р е порядки в цьому домі. Він звик сам перестерігати їх незвичайно пильно. ТУСЯ: Справді? Я напевно не б уд у порушувати цих порядків. ІВАН: І я не радив би вам, шановна пані, пробувати. ТУСЯ (розсміялася) : Бачу, що мист- ці також вміють д о б р е вкладатися у різні домашні порядки. Я пішла. До побачення! (Виходить — ліворуч). Олена читає лист. Іван ходить роз дратовано по кімнаті. ОЛЕНА: Іване! Мені треба їхати до Каліфорнії. І то — не гаючись. ІВАН: Щ ось н едобр е там? ОЛЕНА: Андрій пише мені, що в Наталі — знову серцева атака. ІВАН: О, як прикро... Але ти, Олен ко, не переймайся цим занадто. Такі люди зі слабим серцем, що д ає їм упору сигнали... ОЛЕНА: Так, так, я знаю : вони ж и вуть часом довш е від інших. Він пи ше, що їй уж е, наче б, трохи покра щало. Все ж, просить негайно при їхати. І я їд у . ІВАН: Ну, так, ясна річ, то б і треба д о сестри... Однак, не зр а зу ж ? Не саме тепер? ОЛЕНА: Зр азу ж , сьогодні. А... що ти думаєш під тим „саме тепер“ ? ІВАН: Тепер... тепер, коли тут за гніздилася ця... ексцентрична дама... ОЛЕНА: Справді! Через це я мала б занедбати мою сестру! Задля неї! Справді! ІВАН: Не „задля н еї“. ОЛЕНА: Я не розум ію тв о їх недо- мовлень. Я тільки бачу, що ти не пе реносиш Тусі. М ожеш ї ї уникати. ІВАН: Я?! Я ні в гадці не маю тут тепер залишатися! ОЛЕНА: Покищо, ти мусиш зали шитися. Для мого кращого самопо чуття. ІВАН: Ти хочеш сказати?.. ОЛЕНА: Я хочу сказати, що Оста пові було б навіть незручно... Словом, для пристойносте. (Побачила Іванів нетерплячий р у х ) : А бо, просто, для мене. Тому, що я тебе прошу. ІВАН: І що я мав би тут робити? ОЛЕНА: Те, що досі: малювати. ІВАН: О, так! Я м ож у тепер малю вати! З моїм... з цією панею, що б у д е тут встрявати до всього! Ти мені про бач, Оленко, але та твоя кузина має в собі щ ось таке... неприємно-агре сивне... ОЛЕНА (що знову взялася до чи тання листа, не піднімаючи голови) Ти боїшся агресії? ІВАН: Не для себ е, в усякому разі. ОЛЕНА (згорнула лист, глипнула на Івана, перейшлася по кімнаті) : Мо ж е вона пригодиться тобі д о психо логічних студій? ІВАН: Боюся, що я вж е ї ї розш иф рував. А далі — нецікаво. (Продовження буде) г г НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
