Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ІВАН: Щ о за напад такий? Хто це? ОЛЕНА: О, хтось д у ж е цікавий. Д у ж е... динамічний... Іван: О, о! Хто ж такий? ОЛЕНА: Моя кузина з Ню Й орку. Ти ї ї не знаєш . „Чарівна Туся“. ІВАН: Якщо вона приїж дж ає на довш е, то... я не знаю, чи Остап б у д е д у ж е захоплений. Він так любить по рядок у хаті!.. Не думаєш його попе редити? ОЛЕНА: Остап д у ж е симпатизує Тусі, колись, здається, були добр е знайомі. Але, ти маєш рацію: я йому подзвоню . (Іде, накручує число. У слухальце): Це я, коротко: ми маємо гостю з Ню Й орку. А, ти здогадався? Ага, запросив її? .. Так, так, щось пригадую. О, помогти. Будеш . Д обр е. (Відкладає слухальце, мить стоїть мовчки, потім, стріпнувши головою, наче б заперечуючи якійсь думці, йде до стола) : Остап не тільки не має з а стережень, він сам запросив її. ІВАН: Як це „запросив"? Він казав тобі щ ось передтим? ОЛЕНА: Т-а-а-к, він згадував, як вернувся був із Ню Й орку, але я з а була про це. Він зустрів ї ї б ув на лі карському з ’їзд і. Туся завж ди о б ер тається в тих колах, бо колись студі ювала медицину. ІВАН: І не закінчила. Одна з тих, щ о шукали там з а чоловіком. ОЛЕНА: Трохи інакше: Туся нале жить до тих жінок, за якими чоловіки самі шукають. ІВАН: Д обр е, д о б р е. А в чому ж Остап збирається їй помагати? Бо я зрозум ів таке з вашої розм ови. ОЛЕНА: Остап має д о б р і зв ’язки в каледжі, в лябораторії. Він дум ає, що мож е допомогти їй там рекоменда цією . (Твердішим тон ом ) : Ц е, навіть, гарно з його боку, що він хоче по могти моїй родині. При всій недостачі часу. Ти не думаєш? ІВАН: Я не знаю ... Ну, так, це — очевидячки — д у ж е гарно. Але, д о зволь мені тепер вийнятково... (Він не докінчує й береться прибирати зі стола, те саме робить Олена. Вони ви носять посуд на кухню, вглибині, за мить повертаються). ОЛЕНА (поправляючи волосся): А ти, Іване, не поспішай ще тимчасом із виїздом , добр е? ІВАН (робить жест незрозуміння): Чому? ОЛЕНА: Я не знаю , чому, але я д у ж е хотіла б, що ти був тут тепер. У передпокої чути дзвінок входо вих дверей. Олена рухом спиняє Івана і виходить (ліворуч) відкрити двері. Завіса. АКТ ДРУГИЙ Та сама постановка. Дія йде у вітальні (ліворуч). У кріслі, біля столика з те лефоном, сидить Туся, вдягнута в чорні шовкові штани і квітисту блю- зочку. В іншому кріслі Олена, в до машній сукні, вишиває. ОЛЕНА (продовжуючи розм ову): Так, так, я знала, що Остап теб е з а просив. І він д о б р е зробив. Тим біль ше, коли ти думаєш найти со б і тут працю, а він має зм о гу помогти тобі. ТУСЯ: Остап завж ди вмів наладну- вати зв’язки. Навіть у Відні, в ті часи! Чи ти знаєш про те, щ о він був раз на прийнятті в японського ам басадо- ра? Щ е студентом! ОЛЕНА: О, він не має тут аж таких знайомств... ні часу на такі речі. Той проф есор, про якого він дум ає, був колись шефом лікарні, в часі Остапо- вої практики. З того часу він, інколи, запрош ує нас до себе і часом буває у нас. ТУСЯ: Ну, й чудово! Я певна, що Остап зм о ж е влаштувати мене там, або, щонайменше, дістати мені д о б р у рекомендацію. (Зідхнула). Б ож е, як приємно мати діло з реальною лю ди ною, такою, як Остап! Павло остаточ но зостогидив мені всіх українців, що не вміють реально думати. ОЛЕНА: Ти мені пробач, Ту сю, але... мені здавалося, що ти зн о в у з і йшлася була з Павлом, тут, в Аме риці? ТУСЯ: Зійшлася, щ об остаточно р о зійтися. Це бул а тільки повторена по милка. ОЛЕНА: Ага... Я читаю часом його прізвище під статтями — в газетах, у журналах... ТУСЯ: О, певно! Він тільки те й р о бить, що пише! ОЛЕНА: Ну, м ож е не тільки те... А дж е ж він має якусь позицію в аме риканському науковому світі? ТУСЯ: Страшне перебільшення! Він пише щ ораз нов у працю для підви щення свого „стажу", але, реально — це не дає нічого. ТУСЯ: Ти маєш на думці матеріяль- не становище? З часом і воно, певне, підвищиться. ТУСЯ: Коли я кажу тобі, Олено, що воно нічого не дає, то маю на думці не тільки матеріяльний бік справи. Така людина, як Павло, що поза сво їми й чужими книжками не цікавиться нічим, не м ож е бути партнером для мене. Я люблю життя — і хочу жити. ОЛЕНА: Я не хотіла б образити те бе, Тусю, але... чи ти, м ож е, шукаєш за новим „партнером"? ТУСЯ (розсміялася) : О, аж ніяк! Я д у ж е щаслива, що залишилася сама. Я й так не сиділа дома, а працювала. М ож у прекрасно давати собі сама раду. ОЛЕНА: Тут у ж е дозволь мені бути скептичною: скоріше, чи пізніше тобі надоїсть така „самостійність", а това риство, вживання життя — все те тільки до часу. ТУСЯ: Щ об бути щирою з тобою , я тобі скажу: мені куди скоріше на д оїл а б твоя роля „жінки свого чоло віка". Я не розум ію , як вона м ож е за довольняти тебе, щ о мала колись такі аспірації! ОЛЕНА: Я не знаю , чи мене зовсім задовольняє така роля. ТУСЯ: Бачиш? Сидіти дома й госпо дарювати — та щ е тут, в Америці — страшно нудне зайняття. Я урвалася б! ОЛЕНА: Від чого ти „урвалася б"? ТУСЯ: Як це — від чого? Від нудьги такого життя! Я пошукала б собі пра ці, що дала б мені радість з активно- сти, або — принаймні — гроші, що мож уть дати таку радість. ОЛЕНА: Праця у зм еханізованом у бю рі не є ніякою „радісною активні стю", я вже ї ї робила. А додаткові гроші? Вони також не дали б нічого. І ще — Остап не мав би упорядкова НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1968 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
