Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ю. Мельник П о д о р о ж Х ристі Христининого татка вислала фірма, в якій він працює, на два тижні на Аляску. Там будували нову фабрику і татко мусів до глядати, щоб правильно заложили усі машини. Мама хотіла поїхати з татом, бо вони давно не мали разом ва кацій. Але Христя трошки зама- ленька, щоб вибиратися в таку далеку дорогу. Певне треба буде багато разів чекати на таксівки, на літаки. Прийдеться їсти не в той час, що дитина звикла і зо всім інші страви, як удома. Мама і тато порадились і вирі шили Христю завезти до Бабусі і Дідуся. Ах, яка радість! Хри стя теж буде мати чудові вакації! Вона Бабусю і Дідуся дуже лю бить, хоч вони їй нерідні. У них мешкала колись мама, як ходила до школи у Львові. Мамині бать ки залишилися в Україні і до них Христя пише на маминих листах. Своїх опікунів, що живуть тепер тут в Америці в іншому місті, ма ма і тато часто відвідують. А Хри стя тішиться, що має так багато бабусь і дідусів. От одного дня спакували для Христі валізку, взяли теж нового синього м’ячика і поїхали. Бабу ся і Дідусь уже чекали і дуже зраділи, що Христя буде у них аж два тижні. Вона нераз уже їх від відувала і в їхній хаті та в саді мала багато улюблених місць. Але ніколи ще не ночувала в не-своїм мешканні, ніколи не спала в не- своїм ліжечку. Посумніла Христя, коли побачила кімнатку, призна чену для неї. Зажурилась мама, коли побачила, що дівчинка зараз розплачеться. — Не турбуйся Дарцю — ска зав Дідусь до мами. — їдь спо кійно, а я Христі хочу показати дещо цікавого. Ось глянь, дитин ко, на це ліжечко. Воно вигля дає звичайне, але в дійсності це ракета, якою ми кудись поїдемо. Нині вечером наша подорож буде на місяць! — Добре —■ заплеска ла в долоні дівчинка. — А чи я зможу взяти свого нового м’ячика з собою? — Так — сказав Дідусь, — ним ми будемо гратися. А на місяці це зовсім інакше як на землі, поба чиш! Христя попрощалася з мамою і татком, помогла Бабусі варити ве черю, бо дуже хотіла, щоб час і- шов швидко. Врешті стемніло. Ді дусь і Христя вдягнулися в спе- ціяльні строї подібні до піжам і посідали на ліжко. Дідусь натис нув на ґудзик, почувся гук мото ру і ліжко почало перемінятися в ракету. Натиснув другий ґудзик — засвітилися лямпочки, відкри лося вікно в кімнаті і ракета ру шила. їхали так досить довго, аж на близилися до місяця. Ракета за трималася. Тому, що тут немає повітря, будуть діятися різні див ні речі — сказав Дідусь. Наперед мусимо вдягнути спеціяльні збір ники з киснем, щоб ми мали чим дихати. Христя виглянула через вікно. —■ Тут такі високі скали! Що ми будемо робити? — Напе ред пограємося твоїм м’ячиком, а потім підемо на прохід — пояснив Дідусь. — Тут не зможемо гово рити, бо звуки проводить повітря, якого тут нема. Тому будемо до себе махати руками. Вони злізли драбинкою на пло щу коло ракети і Христя кинула м’ячик. Як же здивувалася, коли Дідусь підскочив високо, високо! Він зловив м’ячик і кинув до Христі. Вона теж поскакала немов кенгуру. — Шкода, що тут нема моїх товаришок, подумала дівчин ка — ми б могли робити ліпші штуки як люди в цирку, бо тут усе далеко легше як на землі. Після гри взяла Дідуся за руку і вони поволеньки пішли на про хід. Христі було страшно дивити ся на високі гострі скали. — Тут ніколи не паде дощ і не вигла джує каменя — розказував Ді дусь. На вершки гір падало світ ло сонця, але в долинах було тем но, страшно і дуже зимно. —- Тут так сумно — подумала дівчинка, — не ростуть ні кущі, ні цвіти, не видно хмарок, не віє ніколи ві тер... Вона потягнула Дідуся за руку, назад до ракети. Скоро влізли назад до кабіни і влучили мотори. Незабаром Христя поба чила у віддалі землю. Довкруги було темне небо, на якому ясно мерехтіли зірки. — Я хочу до Ба бусі — сказала вона. Очка почали замикатися і вона заснула. Коли Христя прийшла вранці на сніданок, Бабуся спиталася: — Як спалося тобі, дитинко? — Я майже зовсім не спала, я їздила з Дідусем на місяць ■—- відповіла дівчинка, —■ а ти навіть про те не знала! — Ні, про подорож на місяць я нічого не знала, — від повіла Бабуся. — Але я знаю Ді дуся! З ним ти, Христуню, ще не раз поїдеш у різні цікаві місця! Маруся Федорович Я ТАТІВ ПОМІЧНИК Цілий тиждень їздить авто вулицями, Дуже брудне і покрите порохами. А в суботу кажу татові я сміло: — Вже від нині мити авто, моє діло! Зрадів тато, приніс воду, губку й мило, Чистив авто я швиденько та уміло. На вулиці чисте авто аж сіяє, І на славних подорожних вже чекає. Гей поїдем ми, поїдем В ліс і в гори, Повезе нас наше авто скоро, скоро. НЕ ЗАГУБЛЮСЯ Вийшов синочок Сам у дитсадочок Вчить його мама: —-■ Йди собі прямо! Йди, та дивися — Не загубися! — Добре, мамусю, Не загублюся! Я ж вам не голка, Я ж вам Миколка! ДОЩИКУ, ПРИПУСТИ Дрібний дощ закапотів, — Поросят помить хотів. Гапличком у них хвости... — Дощику, припусти! Ти іди, іди чимдуж, — Нароби для нас калюж! Г р и ц ь к о Бойко ЗФ НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
