Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Одні прочани спали в брамі на своїх відпустових клунках, другі під сходами. Лежачи зідхали зі змучення далекою дорогою, обер талися на всі боки, а їх стогін до ходив десь аж до третього повер ху. Ніч була місячна. Хтось пере ступив поріг брами, ще хтось заго ворив півголосом. Аж ось Бернар динський Костел вибив 12 годину ночі. Ціла камяниця затихла. Стах востаннє зробив закрут коло паро- хіяльної канцелярії і зник у су тінках коридора. З Підвалля доходив глухий сту кіт. Продавці збивали у поспіху будки, що на них будуть прода вати свій відпустовий товар; різні медалики, молитвенники, образи, вервиці, а для дітей ,,фуркала", ,,пищавки", когутики і різноколі- рові цукерки. Легкий вітер повівав із окраїн міста і ніс зі собою за пах квітів і скошеного сіна. Я не спала. Думала про відпуст і що завтра хлопці зі Ставропігій ського Братства будуть помагати Стахові дзвонити на Волоській ве жі. Дзвін „Кирило“, тяжкий дзвін, потребував багато рук, щоб його зрушили. Розказував нам о. де кан Ґургула, що серце ,,Кирила" раз урвалося і впало просто на долину у захристію. На думку про те, я здригнулася. Мама зауважила це і півголосом заговорила до ме не. — Наталю, ти ще не спиш? Чо му здригаєшся? Легше якось мені стало від ма миних слів. Не тямлю, коли й за снула. Пробудилась від раннього гамо ру, що був дужчий ніж звичайно. З Руської вулиці доходив скрегіт трамваїв, які скручували на Під валля, кінських копит, що цокотіли одностайно по брукові, міських по- ливачок зі щітками, що скроплю вали вулицю. Все це зливалося в одну небуденну симфонію. Коло каплиці Трьох Святителів, під ко лонами, чути було голоси. Це Кі- наш, старший брат, повчав Се- стрицтво, щоб знали, який має бути порядок процесії. Кінаш, якого ми, діти, називали „водзіре- йом“, це був великий оригінал. Ходив у чорному куцому плащі, що тісно обіймав стан. Важний і „надутий" похожав кроком, що мов „човен, по воді вихитується". Аж ось вдарив дзвін! Тужно, протяжно. Я зірвалась на рівні ноги і збігла миттю по сходах вдо. лину. Біля каплиці не було вже майже нікого. Підійшла я до заліз них, малих, вузьких дверей, якими Стах із хлопцями входив на дзві ницю. Легко відхилила їх і увійшла у вузьку спіралю сходів, якими могла пройти тільки одна особа. Сходи та мури, серед яких вони вели, були грубі з тесаного камін ня. Від них віяло холодом. Дальше пройшла я довгим коридором, між головною церквою і каплицею та звернула на ліво у великий отвір. Сам отвір був чотирокутний, а в ньому примітивно збиті, високі, деревяні сходи. Під ними находив ся архів книжок, які давно припа ли порохом. Із двох вузьких вікон продиралося у темінь трошки світ ла. Мене огорнув страх. Пригадала собі чомусь таємничі піраміди і Сфінкса, що якби глядів на мене своїм проникливим зором... і серце „Кирила", що раз урвалося і впало прямо у захристію. Боже! а я тут сама... Хотіла кричати до Стаха і до хлопців, але гомін дзвона не давав. Я відрухово закрила собі голову руками. Коли прийшла до рівноваги, схопила руками поруч чя і видряпалася на перший, ви сокий ступінь. А дзвін дзвонив, дзвонив, без перерви. Я підходила все вище і вище. Порох, що осів на дошках, при кожнім порусі ніг, підносився вго ру так, що повно його мала я у горлі та ніздрях. „Кирило" не вгавав. Його голос і вібрація з усією силою розходи лися по вежі і розпирали мої гру ди і серце. Здавалося мені, що цей голос увійшов у мене... і що я є тепер дзвоном. З таким почуттям, задихана, станула я під самим склепінням, де він дзвонив, саме проти нього і бачила як Стах і хлопці тягнуть грубезні шнури. Очі звертаю то в ліво то в право, слідкую за серцем „Кирила", що вдаряє у крису. Кричу до них що сили... але вони мене не чують. Відважуюся і прискакую помагати тягнути шнури. Ще раз, ще два, ще десять, ще двадцять... і Стах дає знак, що дзвонення на сьо годні закінчене. Ми зійшли на долину. Коло кап лиці лежали порозкидані рештки запашного зілля, яке тут посвячу вали. Я позбирала кілька галузок і положила перед великий образ Матері Божої, що висів між коло нами. Обхід і святочна відправа були поза нами, а ми зі Стахом ще дов го розказували про відпуст, про „Кирила" і його силу і про те, як я лізла сама на Волоську Вежу. Новинки з Ц ентралі Дня 14. вересня 1968 р. Центра- лю СУА у Філядельфії відвідали п-ні Ірина Левицька, орг. рефе рентка і п-ні Ольга Муссаковська, фін. референтка Гол. Управи. Тут відбули нараду з Екзекутивою, на якій обговорено плян праці орга нізаційної референтури на наступ ну каденцію. З тією ж метою при була до Філядельфії 21. вересня п-ні Ірина Кашубинська, госп. ре ферентка Гол. Управи. У вичерп ній дискусії з головою п-ні С. Пушкар і заступницею п-ні Л. Бу- рачинською обговорено плян пра ці госп. референтури, що рефе рентка висунула. Дня 28. вересня 1968 р. при була до Філядельфії п-ні Олена Климишин, виховна референтка Гол. Управи. Того дня рано вона провела огляд Дитячої Світлички 43 Відділу. По полудні взяла у- часть у Конференції Краєвої Ви ховної Ради Америки, де виступи ла з доповіддю про дошкільне ви ховання. Дня 29. вересня відбулось засідання Екзекутиви для обгово рення пляну праці виховної ре ферентури. Дня 4. жовтня 1968 р. прибула до Філядельфії п-ні Наталія Чап ленко, культ, освітня референтка Гол. Управи. Того ж дня відвідала Гурток Книголюбів при 10 Відділі СУА, що розпочав другий рік пра ці. Дня 5. жовтня п-ні Чапленко ви сунула проект пляну праці культ, освітньої референтури на нараді з п-ні Лідією Бурачинською, місто- головою і п-ні Осипою Грабовен- ською, секретаркою. У неділю 6. жовтня провела на раду Культ. Освітньої Комісії СУА, що вперше відбувається у Філядельфії. ЧИ ВИ ПРИЄДНАЛИ В ЦЬОМУ POU1 ХОЧ ОДНУ ПЕРЕДПЛАТНИЦЮ? 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
