Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
щені на волю. Ми не знали, що з нею — і з собою — зробити. ОСТАП (присунувся трохи ближче, дивиться на Тусю, перехиливши го лову) : Мені здається, Тусю , що ми тоді не так зовсім у ж е змарнували нагоду. Щ о? ТУСЯ (закинула руки на карк, від слоняючи їх аж в саму гору, дивиться перед с е б е за м р іян о): Та хіба це було кохання? Хіба це була та скла, що кидає людину в безодню ?.. ОСТАП (присунувся ще трохи ближче, пробує заглянути Тусі у в іч і): Н евже ти знаєш щ ось про такі речі? Ти, попсована чоловіками пані?.. На порозі (вглибині) стає Катруся. Остап дискретно відсунувся від Тусі. КАТРУСЯ: Прошу пана доктора, я вже маю о бід. Чи маю щ е чекати? ОСТАП: Нема ж адн ої причини три мати вас з обідом , Катрусю. Просіть пана згори. КАТРУСЯ: Пана маляра нема. При йшов якийсь і забрав його на фарму. Пан маляр страшно не хотів їхати, але той так причепився... Казав, що привезе пана завтра. ОСТАП: А?.. Д о б р е, Катрусю... Ага, завтра о б ід у не потребуєте варити. Будете мати вихідний день, аж до ночі. ТУСЯ (н ед б а л о ): М ож ете мати й сьогоднішній вечір. Я сама зварю за в тра сніданок. КАТРУСЯ (ігноруючи Т у с ю ): То як має бути, пане докторе? ОСТАП: Це залежить виключно від вас, Катрусю. Але — це добр а думка, щ об звільнити вас у ж е сьогодні. Ви могли б побути довш е з вашою се строю і припильнувати ї ї з тими па- стильками проти високого тиснення. Вона за б у в а є їх брати, а це — не добр е. КАТРУСЯ (н ер іш у ч е): Та, як пан доктор так кажуть... ОСТАП: Так, так, Катрусю, поїдьте д о ваш ої сестри ще сьогодні. А тепер — будем о обідати. КАТРУСЯ: Я йду вж е подавати. (Виходить дверима вглибині). ОСТАП (підвівся, стає перед Ту- сею, схиляється й бер е ї ї руку, пома гає підвестися. Кладе руки на Тусині рамена, хвилинку мовчки дивиться, потім): Значить, ти, Тусю, знаєш те пер у ж е все про кохання, так?.. Завіса Друга відслона Та сама обстановка. Присмерки. В х о дить Іван. Засвічує світло, йде до стола, перекидає пошту. ІВАН (до с е б е ) : Так, це ж неділя... (розглядається по кімнаті, виходить дверима праворуч, вертається, вихо дить дверима вглибині, вер н увся ): Нікогіського. Вимело... (Ід е до ета жерки, бере книжку, читає заголо вок) : „Сліпа вулиця44. Щ ось для мене. (Садовиться в кріслі, хвилинку читає, п о т ім ): Як це було? „В хрустальному повітрі самоти44... Справді! А я мав би малювати. Ех, д о чорта з тим усім! (Кидає книжку, підводиться). На порозі вглибині стає Катруся. КАТРУСЯ: Слава Б огу, що ви вже вернулися, пане маляр! ІВАН: О, Катруся! Я т еж кажу: слава Б огу, що тут нарешті хтось з ’я вився, в цьому домі! Куди... куди всі ділися? КАТРУСЯ: Ой, пане маляр, я вж е не знаю , що вам сказати. ІВАН (з б е н т е ж е н о ): А що ж таке, Катрусю? Щ о сталося? КАТРУСЯ: Сталося ще тоді, як пані поїхала. ІВАН: Ви знаєте ж , щ о пані мусіла поїхати. КАТРУСЯ: Та знаю , знаю ! Але, чи то мусіло бути якраз тоді, як сюди наднесло ту якусь... кузинку? ІВАН (заходив по кімнаті, спинився перед Катрусею, дивиться на неї пильно): Та пані, мож е, нечемна до вас? КАТРУСЯ: О, д у ж е мені потрібна ї ї чемність! ІВАН: Забагато вимагає? Хоче, щоб ви їй прислугували? КАТРУСЯ: Та де там! Вона хотіла б бути тут сама господиня в хаті. Вчора, як пан доктор сказав, щ о нині не тре б а варити об ід у , то вона зараз вміша лася, щ о зробить сама сніданок. ІВАН: Нууу, в тому не було нічого поганого! Певне й вона хотіла помог ти трохи в господарстві. КАТРУСЯ: Ей, пане маляр, ми не діти. То не в тім справа! Вона хотіла позбутися мене наніч. ІВАН (д у ж е зб ен теж ен и й ): Щ о ми будем о журитися тим, чого вона х о тіла. Вона тут вічно н е б у д е . (П оду мав): І що ж , ви таки варили той сні данок? КАТРУСЯ: Та д е , н е варила, пане маляр. Не варила, б о пан доктор з а раз пригадав собі, що я мушу таки щ е вчора увечір поїхати до м о єї се стри припильнувати ї ї з тими пастиль- ками, що вона забув ає брати. І я по їхала, а тепер мене гризе сумління. ІВАН (мить мовчить, раптом ви бу х а є ): І що ви собі видумали, Катру сю ?! Раз доктор сказав, що вам треба поїхати до сестри, то певне так воно мусіло бути! І при чому тут ваше сумління?! (Ходить роздратовано по кімнаті, глипнув на двері, де стоїть Катруся, мнучи в руках торбину. Н е рішуче спинився). КАТРУСЯ (схлипую чи): Пан маляр не має чого на мене гніватися. Я так люблю паню... ІВАН (приступив ближче д о Ка трусі, л а гід н о ): То гарно, Катрусю, що ви такі прив’язані до н еї. Ми... ми всі ї ї любимо. Певне, пані вж е скоро повернеться, а тоді... КАТРУСЯ (ож ивлено): Пан маляр щось знає? Бо я не смію питати пана доктора. ІВАН: Ні, Катрусю, я не знаю ні чого. І доктор, мабуть, також ні. Але, я так припускаю. Ну, д о б р е. Чи не маєте там для мене чогось переку сити? КАТРУСЯ: Ой, Б ож е, яка ж я д ур на! Стою тут і н у д ж у вас своїм н е мудрим говоренням, а навіть не спи тала, чи ви не голодні! Я зараз... (Ви бігає на кухню вглибині). ІВАН: І ще ця дівчина, до всього! Ех!.. (Виходить дверима праворуч, затріснувши їх з серцем ). Дзвонить телефон. Н адбігає Ка труся. КАТРУСЯ (у телеф он): Гелов? Є... резіденс. Вейг е мініт! (Вибігає пра воруч. За мить надходить звідтіля Іван, за ним Катруся, вона вертається на кухню ). ІВАН (у т е л е ф о н ): H ello Yes, brother! I did not g et you! Accident?! What?! What?! m e r e ? ! . . . I ’ll be there right aw ay! (Кидає слухальце, відкриває двері на кухню, кричить): Катрусю!! Катрусю! З доктором ста лося нещастя! Я біж у!.. Завіса (Докінчення б у д е) ВЖЕ Є В ПРОДАЖІ Пам’яткова К нига XV. К он в ен ц ії СУА Ціна 2.00 дол. Можна замовляти в Централі СУА НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
