Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська ОСІНЬ Прибрана матуся Діти довідалися від татка, що до їхнього саду внадився звір куна. — Татку — питали — а чому ми ніколи тієї куни не бачимо? Зай чика, вивірку бачимо, а куни ні коли. Що це за звір, якийсь не видимий? А татко: — Можна сказати, він прекрасний. Завбільшки як вели кий кіт, голівка маленька, вушка стирчать, пушистий хвіст, а шерсть немов оксамитна — густа, блискуча, барви темно-брунатної. Та що з того, що звір цей такий прекрасний? Але ж він кровопи- єць! Вночі на куцих ніжках по де ревах нишком-тишком лазить, по дуплах та гніздах никає, молодих пташат і звіряток пожирає. Шкід ник! І сталось одного ранку, коли діти вибігли до саду, побачили на власні очі, що може зробити куна. Під деревом у траві лежало змерз ле, голодне мале білча, а довкола повно вовни і кісточок. Діти до гадались: напевно то куна пожер, ла білку-маму, а малятко шукало маминого тепла і випало з дупла. Хижий звір осиротив малятко! На цей сумний вид стиснулось серце у дітей. Що ж робити? Маруся каже: — Заберім малятко до хати. А Петрик: — Глянь як воно тру ситься — земрзло, голодне. Візьми його, Марусю, у свій фартушок і занеси до кухні. Там тепло. Прийшли діти з білчатком до кухні. Поставали безрадні, не зна ють що їм робити, як загріти, чим покормити малятко. Як рятувати? Аж тут обізвалась до дітей улюб лена киця: м’яааууу! Глянули ді ти — ага! Та ж там у кутику в ко шику, розкішно витягнувшись, ле жить собі їхня киця, а троє її ді- точок-котенят, що недавно наро дилися, прилягли головками до її животика і п’ють молочко. Щасли ві! — Кицю! Кітусю! — привіта лись діти і приступили ближче ко тика. Тоді Петрикові прийшла дум ка: — Ану Марусю, покажи Миці нашу знахідку. Цікаво, що вона на це скаже? Маруся взяла обережно білочку в руки і наблизила до ки ці. — Дивись —■ сказала — ось яке звір’ятко-сирітку ми знайшли! Киця підняла голівку і зацікави лась. Тоді Маруся підсунула їй малу сирітку дещо ближче. А ки- ця-мама що на це? Не фукала, не порскала, як це часом бувало — а що зробила? Діти здивувались від несподіванки і радости: — Лиже, лиже! — скрикнули. — Жаліє си рітку — біднятко! На цей вид Пет рик сказав: — Ану положім біл- чатко біля киці. Може воно бодай загріється. Ні, киця не скривдить сирітки! Так і зробили. А добра киця далі лиже і лиже, то щось муркоче. Може це по котячому значить: — Не бійся дурненьке! — А далі мордочкою суне і суне ма ле до свого животика, між свої ді ти — котятка, укладає мов рідна мама. Почуло білчатко теплий за пах молочка, пошукало мордоч кою маленької бородавки під жи. еотиком киці і жадібно почало сса ти молочко. Як побачила це Ма руся, то почала скакати і плескати в долоні. — Прийняла, прийняла сирітку. Добра наша киця, при брана мама. Ох, яке щастя! І відтоді сирітка-білочка зажи ла в кошику під опікою киці, се ред котенят. Одного лише киця не могла зрозуміти і не хотіла на це позволити. А то коли її діти спо кійно спали, рухлива білочка ви скакувала на край кошика і все хотіла кудись бігти. Звичайно біл ка, хотіла стрибати. Але дарма! Прибрана мама все лапкою при держувала її, завертала назад, ні куди не пускала. Так було аж поки всі діти не підросли. Тоді ці ла родина покинула кошик і всі щасливо зажили у садку на волі. ЗАГУБИЛА ГОЛКУ НІНА Загубила голку Ніна, Стала Ніна На коліна: Знайшла голку, Та не шила, — Ніна нитки загубила. Загубила нитки Ніна, Стала Ніна На коліна: Знайшла нитки, Та не шила, — Ніна голку загубила... Цього вірша про дівчатко Починай читать спочатку. Грицько Бойко Ясне сонце не гріє, Холодок повіва, Засихає, жовтіє На узліссі трава. Небо хмуриться часто, Потемніла ріка... В лісі білка пухнаста Все горіхи шука. Осипаються клени, Листя з дуба летить, Лиш ялинка зелена Серед лісу стоїть. Наталя Забіла КІТ І ГОРОБЕЦЬ — Де живеш, чи не отам? горобця Мурко питав. — Там і сям, от і там! так горобчик відказав. — Де обідатимеш, гей? далі кіт розмову вів. — У курей кінець сіней! так горобчик відповів. — Де ти спатимеш, агов? запитав Мурко ізнов. — Знав я, знав, та заспав! так горобчик відказав. А Мурко все: — Нявки, няв! Може б ти так пригадав? Тут горобчик фурр до стріх: — Пошукай собі дурних! Оксана Лятуринська Замовляйте ДЛЯ ДИТЯЧИХ СВІТЛИЧОК рисунковий зшиток МАЛЮЄМО з азбукою Видання 29 Відд. СУА в Шикаґо. Обгортка й рисунки — Лідія Петруняк Замовляти: Mrs. Wira Markevych 4821 N. Harding St. Chicago, 111. 60625 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
