Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
М. Федорович Андрійкові ГОСТИНЦІ Одної суботи прийшов Андрійко додому зі світлички. Тато каже: — Ходи синку, поїдемо за місто до садівника. Принесли з пивниці три кошики, поклали в авто і по їхали. Дорога та ж сама, якою їздять літом на вакації в гори. Але тепер осінь, листя на дере вах у різних красках — жовті, по маранчеві, червоні, малинові. Ті шиться Андрійко, усміхнений тато. Ось заїхали на подвір’я одного господарства. Тато витягнув два кошики, хлопчик третього і пішли поговорити з господарем. Цей по казав, з яких дерев можна зри вати садовину. — Я буду рвати яблучка! — зрадів Андрійко. — Добре — так тато. ■— Ось тут дерево повне ру м’яних яблук. Галузки вгинаються аж до землі. Та рви уважно, не нищ гілок і не потовчи овочів у кошику. Тато пішов в іншу частину са ду, де росли грушки та сливки. За пів години у них були повні коші. Вони заплатили господареві і за несли все до авта. Коли приїхали додому, то мама дуже втішилася садовиною. — Але ж того всього для нас забагато! Подаруймо трошки лю дям, що не можуть так далеко їха ти і нарвати собі свіжого, пахучо го з дерев у саду. Усі радились — чого кому від нести. До сусіднього будинку Ан дрійко поніс кошичок яблук Мар- тусі, з якою бавиться кожного дня. Дівчинка подякувала і дала йому — літачка. Пізніше пішов сходами угору і поніс старенькій сусідці жовтих, пахучих грушок. Вона зраділа: — Нині ввечорі Ан дрійку, коли твої батьки підуть на концерт, я залишуся з тобою і придумаю гарну казку. — Про ди нозаврів! — просив хлопчик. — Ну, добре, постараюсь про дино заврів, засміялась пані Лаврович. Другій сусідці Андрійко приніс сливок. — Які чудові сині сливки, втішилася пані Віра. — 3 них спе чу я коржики, такі як печуть в У- країні. І принесу тобі! Ось так хлопчик за яблучка, грушки та сливки одержав літачка, цікаву казку та смачного коржика. А коли надійшла знов субота, він вибрав найкращі яблучка і по ніс їх до світлички. Наперед най більше дав пані, а тоді пороздавав усі дітям. Пахучі, червоні, смачні яблука! Діти дякували і раділи сві жою садовиною. Петро Кізко Л е в і миша Біжить великим густим лісом лев. Худий, голодний, аж живіт підтягло. От коли б йому хоч яка пожива трапилась! Але ніде нічо го, тільки часом видно каміння по між деревами. Аж гульк: миша з-під каміння вискочила. Лев не довго думаючи — скік на ту мишу і вже готовий її проковтнути. А тут миша тоненьким голосочком: — Любий, дорогий мій леве! Не їж мене. Я жити хочу, як і всі зві. рі. Залиш мене, а я тобі в пригоді стану! Гаркнув, клацнув зубами лев, пустив мишку, та й побіг. А за тим левом полювало двоє людей зі спи сами. Хотіли його убити, бо дуже багато шкоди наробив він їхньо му племені. От ідуть мисливці, спи си у руках тримають і вже напе ред їх випростовують. Крім того приготовили вони пастку. Поміж деревами розвісили мотузяну сіт ку, подібну на невід, що ним рибу ловлять. Як бігтиме лев, заплута ється, а тоді вони прибіжать і спи. сами його! Так і сталося. З розгону лев попав у сітку. Замотався, заревів. У ту мить лев’ячий крик зачула миша. Стрімголов кинулась до пастки, та й почала скоренько сво їми малими гострими зубами сіт ку гризти, лева визволяти... А тут уже мисливці зі списами до лева наближаються. Та доки вони добігли, миша прогризла сіт ку і лев з усієї сили кинувся на людей. Вони чимскоріш утекли. А тоді лев узяв мишу, посадив собі на голову, та й заніс її до житла в камінні. Відтоді лев і миша стали прия телями. КІТ ВАСЬКО Дитяча гра З-поміж дітей вибирають кота та 2—3 мишей. Діти, що залишились, стають у коло і беруться за руки. Кіт у середині кола, а миші сидять на стільцях збоку. Ходить сірий Васько-кіт, Хвіст пухнатенький стирчить, Ходить Васько-кіт. Діти співають і рухаються в колі праворуч, кіт іде ліворуч. Сів і умивається, Лапкою втирається, Пісеньку співа. Діти рухаються в колі ліворуч, кіт сідає навпочіпки і робить рухи згідно з текстом. Ось він прислухається, Встав і підкрадається: Мишок десь почув. Діти спиняються, а кіт іде краду чись. Мишки починають рухатись і бігають навколо. Кіт старається до торкнутись котроїсь мишки понад ру ки дітей. Тоді мишка вважається злов леною і гра починається наново. ПРАВДА Ж, МАМО! Правда ж, мамо, я великий? Сам взуваю черевики, Зашнуровую шнурочки, Сам в штанці вберусь, в сорочку, Сам лице і руки мию, Сам зачісуватись вмію... І не плачу я ніколи! Скоро піду я до школи. Марія Познанська
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
