Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв'ю Вилетіла з мистецького гнізда Ми зустрілись із Тамарою Во- жаківською. Моїм бажанням було познайомити наших читачок з до- сягами молодої мистецької сили — талановитої танцюристки. Та мара радо відповідає на мої пи тання. Родина Вожаківських є ві дома нашій громаді. Батько її -— диригентом хору в церкві св. Трой ці в Нюарку, брат Юрій — скри паль, сестра Світлана — співачка, а найстарший брат Володислав -— математик. У мене на устах ви сить питання про ще одного члена родини, та Тамара його відгадує й каже: — А мати любить книжки і ра до читає поезії. — Як добре, — подумала я, - - що та, яка виростила цей буйний сад талантів, залишила і для себе вільні хвилини для своїх власних уподобань. У матері Тамари я бачила наш журнал. Тамара народилась в У- країні, в с. Глодосах. — Чи не в тих Глодосах, що їх описав письменник Ф. Мелешко у своїм творі ,,Три покоління"? -— перебиваю її. Так, ще дуже маленькою дів чинкою виїхала Тамара з дому, а дитинство її виповнили мандрів ки. Бо ж шлях із Глодосів до Ню арку довгий, тяжкий, повний пере живань і незвичайних подій. Незалежно від обставин, ще ма ленькою дівчинкою вона втілюва ла в рух звуки музики, і сама ка же: — Я хотіла не словами, а руха- ми-танцем говорити, виявити свої переживання. І на це не могла не звернути уваги мати, що добачила і в цій своїй дитині вроджені здібності. Як тільки це стало можливим, після поселення родини в Нюарку, Та жила сама свої пригоди. Двічі во на загубилась у воєнних перехо дах, але автор відтворив її з запи сок та з пам’яті і врешті вона ді ждалася видання. Про це все до відуємося з кінцевого слова та пе редрукованої з „Календаря Черво ної Калини" з 1937 р. статті Івана Іванця. У. С. мара 1952 р. почала фахову освіту в Академії клясичного балету в цьому місті і закінчила її в 1961 р. Ще як учениця брала участь в „Ґарден Стейт Баллет" •— що да вав свої вистави разом із симфо нічною оркестрою по більших о- середках Америки. За успіхи в на вчанні, одержала стипендію і про довжувала свої студії в Джуліярд Скул оф Мюзік у Ню Йорку. Під час навчання виступала у балетних виставах „Фонду Центру Линкол- на“. Спеціяльно хореографічна ви става „Балляда" до музики Скря- біна, укладу Анни Соколової, в якій Тамара брала участь, увійшла в програму концерту в цьому Цен трі. Теоретичні студії поглибили її знання, дали можливість ще біль ше полюбити свою професію і у- твердили її в тому, що цей вибра ний нею шлях єдиний і правиль ний. Зайво питати, чи любить Та мара свій фах. — Іншого собі не можу уявити — каже вона — зрештою свого фаху я не вибирала — - я вродила ся з ним. Думаю, що в кожному мистецтві так повинно бути. По закінченні студій 1965 р. Та мара стала членом відомої хорео графічної групи Хозе Лімона. У цій групі є тепер 23 особи. Ню- йоркська громада мала можливість побачити її вистави в Бруклин- ській Музичній Академії. Тамара брала в ній участь. Критика з ен- тузіязмом висловилася про цей виступ, а головно про танець „0- крилені". Група виступала декіль ка разів у танцювальнім фестивалі, що відбувався в Конектикаті, і са ме недавно з цьогорічного фести валю повернулася. — Ви почали свої студії клясич- ним танком, чи цей перехід до гру пи Хозе Лімона не був для вас бо лючим? — О ні, — не чужі для мене на прями Дж. Баланшина, як також Марти Ґрегем. Але Хозе Лімоном, моїм учителем, я зачарована. Та далі вже без моєї заохоти Тамара захоплено продовжує про свого балетмайстра. Він мексика нець, вже старша людина, рідко сам виступає. Його композиції повні психологічного змісту, і зро зуміння цього він своїм учням ста рається прищепити. В науці клясичного танку Та мара опанувала техніку і вважає, що ці танці дають більш зовніш ній ефект. В модерному •— спеці яльно в інтерпретації Хозе Лімо на, виконавці мусять психологічно перетворитися і це має свій спеці- яльний чар. Багато його хореогра фічних творів мають релігійну те матику. Тож не диво, що виступи його групи у Вашінґтонській кате- дрі викликали велике захоплення. Назви „Вигнанці", „Псальми", „Зрадник", ,,Рай“, „Блудний син“ самі про себе говорять. Деякі з вашінґтонських танців (проба) були передані через телевізію WETA 26. А з останнього фестіва- лю такі композиції: „Легенда", „Жертва хореографії", „Слушний час" і т. п. — Ці людські переживання, кон флікти, внутрішній світ людини ви явлені в танці, продовжує Та мара, — ми не відробляємо, ми їх переживаємо, їх втілюємо, ними живемо. Час скоро проминає і я ще став лю таке питання: — А яке ваше товариське жит тя? Ми раді бачити вас у нашій українській громаді. — Я не розпоряджаюся своїм НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1968 11 Тамара Вожаківська B alle rin a T am ara W ozhakivska m em b er of th e Jose L im o n ’s D ance G roup
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
