Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З Дому Неволі Двадцятп’ятліття УПА, що його тепер святкує наша громада, при гадало нам числених її учасни ків, що відбували за свій подвиг кару на далекій півночі. їх доля неоднакова. Із зміною таборової системи їм скорочено реченець вироку або і звільнювано. Але дальша їх доля залежала від ба гатьох чинників і якоїсь певної норми тут не було. Одних звіль нювано з концтабору з заборо ною виїджати з полярної терито рії, інших же, щоб використати рештки їх сил, відразу перетранс- портовано до таборів примусової праці в Казахські простори, а тим із підірваним здоров’ям дозволе но повертатися домів з різного роду обмеженнями. Одні з них скоро вмирали, другі, не маючи пристановища, добровільно повер тались у терени перебутого за слання, іншим же пришивали нові „злочини", засуджували і знов їх висилали. З того часу (1955/56 pp.) вда лося дістати невелике листуван ня мешканців концтабору. їх пи сали безпретенсійні рядові особи з приводу якоїсь місцевої події чи зміни в їх житті. Автори на певне не сподівались, що крім адресата хтонебудь прочитає ці рядки. Тим то вони для нас цін ніші, що являються прямим про філем істот таборової сім’ї, об’єд наної спільною ідеєю і долею. У тих листах промінює чиста ра дість щастям друзів, бажання по легшувати їм долю і підтримати їх на дальшому шляху. Зворушливі ці прості слова знедолених лю дей, що в таких важких умовинах зберегли віру у свою мету. І. к. 10. грудня 1955 Дорогий Братчику Славцю! За листа щиренько дякую. Вповні вас розум ію і співчуваю, бо сама пе реживала непевність. Недавно визва ли мене і сказали, що їд у в Караган ду. Я запитала: Якже так? Я мала б у ти звільнена й їхати д о Львова. Мені відповіли, що нічого не знають, прий шло таке рішення. Ну, що ж, подум а ла, така судьба... Хоч тепер б у д у ближче мужа, потішала себе. Д о ма мусі написала прощальний лист, а до Осипа привітальний. А сейчас наобо- рот: вчора знову визвали і сказали, що їд у до Львова. Я чуть не упала. Тепер мені прикро, що Осип б у д е ж д а ти, а я наразі навіть не зм ож у відві дати його, бо не маю за що. Як за роблю гроші, то перш усього п оїд у до нього. Виїж дж аю в понеділок в обід. Вчора вж е робили знимку до справки. Тепер, Славцю, хочу вас просити, як свого братчика, який повинен по слухати свою старшу сестричку. Най перше нічим не журіться і будьте завжди задоволені... Пишете, що сумління підказує вам, д о кінця ділити недолю подруг і д р у зів. Навіть соромно й прикро вам р о з ставатися. Але подумайте, чи це по трібно і чи тим ви їм полегшите? А д ж е ж самі знаєте, як тішились і надія лись ми кожним звільненням наших друзів. Тепер такими почуваннями прощатимуть нас і, вірте, діждуться того другі. І знов таки подумайте са мі: ми одні одним і для всіх, і для всього посвячуємося — це наша по винність, — але чи ж та одинока в світі істота, яка дає нам життя і так много горя переживає тільки тому, що любить нас усією душ ею і цілим серцем своїм, у кожній хвилині і в кожній потребі вона посвячується для своїх дітей, чи їй, тій істоті — Матері не належиться хвилина радости й щ а стя побачити вас? Я вірю, Славцю, що будучи в кружку своїх рідних трохи підлікуєтеся і радістю св о єї старушки- матері будете й ви раді і це дасть вам щастя і вдоволення. Д у ж е можливо, що ще всі разом повернетеся в своє рідне село. Самі бачите, що все зм і няється і, можливо, зм ож ете ще п о вернутися на Україну... Бажаю вам від щирого серця всьо го найкращого, сповнення всіх ваших бажань, здоровля, щастя і щасливої дороги! Славцю, тому, що не маємо з Ка трусею знимок інших, крім цієї, що вам передавали, то прийміть хоч ту на пам’ятку. Щ е раз прошу вас не журіться ні чим, ні тим, що їд ете не в свояси, а на „одзискане". Знаю, що вам тяжко буде, я все це пережила, як була там. Але й там ж е ж українські лю ди-пе- реселенці, а там, де вони, там і ми повинні бути. Там ж е ж ваша дорога мама й сестра. Жийте вірою і надією, що так довго не буде, і ми ще стрі немося в своїх рідних околицях, на Україні. На такій Україні, про яку всі ми мріємо. Передайте щирі побажання і п о зд о ровлення всім друзям і побажайте щасливої дороги. Завтра, як зм ож у, ще напишу до вас і в понеділок діста нете. Бажаю всього найкращого, пере дайте щирі поздоровлення своїм р ід ним. Вибачте за письмо, спішу і р о з строєна. Здоровлю щиро, щиро Марійка. Внизу примітка адресата: „Це д р у жина друга X. Чоловік ї ї майже чо тири роки перебув у німецьких каце- тах. Під час ви буху бомби (викори стовували його для відмонтовування їх ) був важко поранений, пошарпа ний. Відтак, московські „визволителі" запроторили його, інваліда, ще й у свої концлагери. (Б ез дати — І. К.) Братчику Славцю! Наскільки цей лист д о тебе явля ється, мабуть, останнім, то бажаю тобі у твоїй будуччині кращої долі, скорої дій сної волі та щасливої з у стрічі зі своїми рідними й друзями. Бажаю тобі найти собі д о б р у др уж и ну, щоб тебе шанувала й була для тебе всім, а для дітей примірною ма мою. Знаєш, Славцю, як нас учили: „З твоєї родини створи кивот чистоти твоєї нації". (Цитата з 4 4-ох правил життя українського націоналіста -— І. К.). Зараз бажаю тобі щасливої по дорож і, а відтак скорої зустрічі на нашій рідній Україні. Передай від нас найщиріші поздоровлення своїй ста ренькій мамці, любій сестричці і д р у зям. Бажаю тобі багато щастя та у- спіхів. Слава Україні! Твоя сестра Нуся. П. С.: Ну, що ж, Славцю? Раз наш рецепт непомагає нічого, так тобі й моя порада: нехай твоє серденько шукає само собі ліків, які напевно змож уть помогти. Нуся. Письмо невироблене, але старанне й акуратне. Внизу примітка адресата: „Ця дівчина винесла мене напівжи вого з поля б о ю “. — І. К. НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1968 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
