Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Родинна світлина сім’ї БІляк о вих: Перед хатою бабуні. Довкруги неї згуртувались унуки. A n o th er fam ily p ic tu re of M aria Y u rk ev y ca У 1905 p. Маруся Білякова по вернулася в Україну з наміром --- влаштувати літній майдан для ді тей. „Нас, випускників Вищих Курсів проф. Лесгафта" згадувала потім Марія Павлівна, „заохочу вали провадити роботу з дітьми на міських майданах. І ось я провела одне літо з таким завданням: гур тувати дітвору для рухливих ігор і зайнять“. Того ж року вона познайоми лась із Настею Грінченко і часто відвідувала їх родину. З їх меш кання був гарний вигляд на місто, а зокрема на залізницю. „Ми лю били з Настею спостерігати поїз ди, бо кожну з нас тягнуло у світ“. Молоді дівчата не були байдужі до політичних течій, що тоді ма сово захоплювали молодь. Маруся Білякова ще в Ніжині знала про українські громади. Д. Дорошенко в „Мої спомини про давнє минуле“ пише, що в той час Ніжин був осе редком доволі розвиненого укра їнського руху. І дівчина вже звід тіля вивезла здорове почуття па тріотизму. А перебування впро довж кількох років у студентських колах Петербургу, де Українська Студентська Громада в 1903 р. приєдналась до Української Рево люційної Партії, а сама партія пе ретворилась в Українську Соціял- Демократичну Партію, втягло й її до політичної дії. І коли на пе реломі 1905/6 pp. через Україну прокотилася хвиля арештів, зачі паючи найбільше молодь, зааре штували Настю Грінченко і Мару сю Білякову. Сиділи згодом у тій самій камері. У тодішньому тю ремному режимі політичні в’язні були відділені від уголовних. „Яка це була тюрма, коли по рівняти з тим, що настало за боль- шевицьких часів! — - згадувала пі зніше Марія Павлівна. -— Щодня тюремний староста, вибраний по літичними для переговорів з тю ремним начальством, обходив і збирав зажалення. Тоді то через нього передавались записки і від биралась пошта“. На папірцях проводились цілі партійно-полі тичні дискусії, приходили розпо рядження. Можна було читати чи вчитись досхочу. А ввечері почи налися співи. „У нас із Настею були добрі голоси і з чоловічого корпусу тюрми кликали нас спі вати. І ми давали такий вечірній концерт для розваги наших това ришів". Маруся Білякова швидко по звільненні з в’язниці вийшла за між. Сталося, як у балладі Карла Яроміра Ербена: минув рік і одна з двох приятельок „сорочечки шиє“, а друга чорною землею вкрита. Чоловік Марії Павлівни, Левко Юркевич, був син відомого лікаря і філантропа, одного з тих „поляків українського походжен ня або українців польської куль- тури“, що подібно, як Рильські, примкнули до українського бере га. Був дуже ліберальний і свідо мий українець. Марія Павлівна по тім його добре згадувала. Її свек руха мала великий маєток на Київ щині по сусідству з Романівкою Рильських, де вся родина прово дила літо, а доктор часто і зиму вав. В родині найбільше люблений був Левко, єдиний їх син, а то все були дочки. Він з молодечих літ захопився революційною діяльні стю, належав до Соц. Демокр. Партії. Разом із чоловіком і вона переймалась революційними спра вами. Через загрозу переслідувань з боку царського уряду Левко Юркевич був примушений виїхати заграницю і з ним поїхала його молода дружина. А внедовзі до них у Парижі приєдналась і його мати. Поїзд, на який колись Ма руся Білякова дивилась із вікна з Настею Грінченко, завіз її да леко до оживлених берегів Сени, столиці тодішньої Европи. Мати повернулася додому, а мо лода пара переїхала до Швайцарії, де перебували в той час деякі ві домі революціонери. Серед гостей охоче бував у них Левко Чика- ленко і грав на віолончелі з її чо ловіком. На гроші Левка Юркевича (а властиво його батька) видава ли політичний журнал. „Яка гарна була тоді Швайца- рія“, згадувала потім Марія Пав лівна. „В усьому достаток, без непотрібної метушні, крамниці со лідні, без крикливих реклям". Во на любила з балькону дивитися на гори, на синє озеро. Багато думок хвилювало молоду душу, але ду мок бадьорих, радісних... Вже зна ла, що буде матір’ю. Син народився в Женеві і на звали його Юрієм. Марію Павлів ну захопили її материнські по чування й обов’язки. Час минав. Хлопчик ріс здоро венький, але вона сумувала на чужині за Україною, за рідними. Дуже хотіла показати їм малень кого сина. Врешті з дитиною ви рушила в Україну, а чоловік му сив залишитись заграницею. Че рез політичні причини не міг по вернутись додому. Марія Павлів на побувала у Києві, в провінції у своїх рідних, 32 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
