Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Родинна світлина сім’ї БІляк о вих: Перед хатою бабуні. Довкруги неї згуртувались унуки. A n o th er fam ily p ic tu re of M aria Y u rk ev y ca У 1905 p. Маруся Білякова по вернулася в Україну з наміром --- влаштувати літній майдан для ді тей. „Нас, випускників Вищих Курсів проф. Лесгафта" згадувала потім Марія Павлівна, „заохочу вали провадити роботу з дітьми на міських майданах. І ось я провела одне літо з таким завданням: гур тувати дітвору для рухливих ігор і зайнять“. Того ж року вона познайоми лась із Настею Грінченко і часто відвідувала їх родину. З їх меш кання був гарний вигляд на місто, а зокрема на залізницю. „Ми лю били з Настею спостерігати поїз ди, бо кожну з нас тягнуло у світ“. Молоді дівчата не були байдужі до політичних течій, що тоді ма сово захоплювали молодь. Маруся Білякова ще в Ніжині знала про українські громади. Д. Дорошенко в „Мої спомини про давнє минуле“ пише, що в той час Ніжин був осе редком доволі розвиненого укра їнського руху. І дівчина вже звід тіля вивезла здорове почуття па тріотизму. А перебування впро довж кількох років у студентських колах Петербургу, де Українська Студентська Громада в 1903 р. приєдналась до Української Рево люційної Партії, а сама партія пе ретворилась в Українську Соціял- Демократичну Партію, втягло й її до політичної дії. І коли на пе реломі 1905/6 pp. через Україну прокотилася хвиля арештів, зачі паючи найбільше молодь, зааре штували Настю Грінченко і Мару сю Білякову. Сиділи згодом у тій самій камері. У тодішньому тю ремному режимі політичні в’язні були відділені від уголовних. „Яка це була тюрма, коли по рівняти з тим, що настало за боль- шевицьких часів! — - згадувала пі зніше Марія Павлівна. -— Щодня тюремний староста, вибраний по літичними для переговорів з тю ремним начальством, обходив і збирав зажалення. Тоді то через нього передавались записки і від биралась пошта“. На папірцях проводились цілі партійно-полі тичні дискусії, приходили розпо рядження. Можна було читати чи вчитись досхочу. А ввечері почи налися співи. „У нас із Настею були добрі голоси і з чоловічого корпусу тюрми кликали нас спі вати. І ми давали такий вечірній концерт для розваги наших това ришів". Маруся Білякова швидко по звільненні з в’язниці вийшла за між. Сталося, як у балладі Карла Яроміра Ербена: минув рік і одна з двох приятельок „сорочечки шиє“, а друга чорною землею вкрита. Чоловік Марії Павлівни, Левко Юркевич, був син відомого лікаря і філантропа, одного з тих „поляків українського походжен ня або українців польської куль- тури“, що подібно, як Рильські, примкнули до українського бере га. Був дуже ліберальний і свідо мий українець. Марія Павлівна по тім його добре згадувала. Її свек руха мала великий маєток на Київ щині по сусідству з Романівкою Рильських, де вся родина прово дила літо, а доктор часто і зиму вав. В родині найбільше люблений був Левко, єдиний їх син, а то все були дочки. Він з молодечих літ захопився революційною діяльні стю, належав до Соц. Демокр. Партії. Разом із чоловіком і вона переймалась революційними спра вами. Через загрозу переслідувань з боку царського уряду Левко Юркевич був примушений виїхати заграницю і з ним поїхала його молода дружина. А внедовзі до них у Парижі приєдналась і його мати. Поїзд, на який колись Ма руся Білякова дивилась із вікна з Настею Грінченко, завіз її да леко до оживлених берегів Сени, столиці тодішньої Европи. Мати повернулася додому, а мо лода пара переїхала до Швайцарії, де перебували в той час деякі ві домі революціонери. Серед гостей охоче бував у них Левко Чика- ленко і грав на віолончелі з її чо ловіком. На гроші Левка Юркевича (а властиво його батька) видава ли політичний журнал. „Яка гарна була тоді Швайца- рія“, згадувала потім Марія Пав лівна. „В усьому достаток, без непотрібної метушні, крамниці со лідні, без крикливих реклям". Во на любила з балькону дивитися на гори, на синє озеро. Багато думок хвилювало молоду душу, але ду мок бадьорих, радісних... Вже зна ла, що буде матір’ю. Син народився в Женеві і на звали його Юрієм. Марію Павлів ну захопили її материнські по чування й обов’язки. Час минав. Хлопчик ріс здоро венький, але вона сумувала на чужині за Україною, за рідними. Дуже хотіла показати їм малень кого сина. Врешті з дитиною ви рушила в Україну, а чоловік му сив залишитись заграницею. Че рез політичні причини не міг по вернутись додому. Марія Павлів на побувала у Києві, в провінції у своїх рідних, 32 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
