Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XXV. ТРАВЕНЬ, 1968 Ч. 5. м. ч. З ел е н і Свята „Не сховатись, дарма, під наметом краси“. Б. І. Антонич Алеями кленів процесія — хрест, корогви кольорові, Атласові. Ризи із парч золотих, наче шати вельмож. Могили квітчастими хвилями в сонці. У шарфах шовкових Зелені гірлянди й вінки, хризантеми і китиці рож . Розп’яття з слонової кости. В кадильницях ладан ж евріє. Пахучою хмаркою дим обвива монументи в різьбах, Д е літери куті майстерно в гранітах і мармурах білих, Янголи й стрункий обеліск, що чорніє, мов пишний гагат. Ударили марші подзвоном акордів — і темінь на очі Лягла, наче траур важкий. Поминальні відправи і спів Тихішають, тонуть у шумі вітрів буревійної ночі. І глибоко в серці ожив мій пекучий, незгоєний біль. Є цвинтар старий — у далекій країні. Хрести почорнілі, Д убові, і килим барвінку. Під нависом гілля калин Мурави. То в них, уночі рито ями колись — а могили Дрижали у надрах під гуркіт моторів вантажних машин. У челюстях чорних примарний вантаж, із покосами смерти. . . . Насунуто в яму одну чоловічий, постріляний труп, А в д р у гу — жіночий, замучений. Ніч на землі, наче мертва, Мовчала. Лиш небо у спалаху громів віддало с а л ю т .. .* СТОДВАДЦЯТЬ поховано б е з домовини — і засипано ями Зем лею . Дернину затоптано твердо в пісок та у рінь. А помин — чебрець, буряни, і калиновий квіт — [пелюстками. Хтось тихо проходить, шепоче молитву — і щ езне, як тінь. Ті цвинтарі значили шлях монументів кривавих, незримих І вічних. В підвалах, в лісах — вздовж заслання далеких [доріг, Від Рейну — в Архангельськ, Урал, крізь Сибір, [Казахстан — по Колиму Історії чорні шляхи. їм сьогодні молитва й подзвін. * Подія відбулась в одному з міст України, в червні 1941 p., після масових арештів, що їх перевело НКВД. НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1968 Зацвів „ломикамінь" Травневе сонце нагадує нам ласку матері. Воно пестить лагідно і скріплює людину своїм теплом. Немов готуючи її до життєвої бурі, ЩО перед нею. Такі думки приходять кожному, що поклоня ється матері у тому часі. Вшановуємо її в родині, в громаді і в церкві. Дякуємо їй за життєву силу, за виховну мудрість, за безмежну посвяту. їй бо завдячуємо те, що краще у нашій душі. І серед цих думок і почувань раптом згаду ємо інших матерів. У різних закутинах україн ської землі вони виростили своїх синів і дочок у любові до свого народу. Передали їм скарб рідної мови і пошану до рідних звичаїв. І пустили їх у світ із настановою прямих і чесних людей, що хочуть здобути своєму народові право на вільне життя. Тільки про одну з цих матерів почули ми у пресі. Василь Симоненко вмираючи, просив за неї Спілку Письменників України. У передсмертну хвилину він тривожився за майбутнє своєї ма тері, що її лишив без забезпечення. Про' інших матерів не знаємо нічого. А вони живуть у різних частинах України, горюють за своїми дітьми і терплять наругу й переслідування. Це матері братів Горинів, Михайла Осадчого, Івана Кан- диби, Левка Лукіяненка й інших. Побачення у в’язниці їм не дали, на процес не допустили. А тепер їм вільно раз у році відбути далеку по дорож до Мордовії, щоб зустрітись на коротку хвилину. Та й чи допустять їх? Бо часто трап лялось, що вже на порозі концтабору їм від мовляли. У травні одержали наші Відділи доповідь про події в Україні. „Зацвів ломикамінь" кажемо сло вами Лесі Українки про тих сміливих борців, що підняли там прапор боротьби. Читаючи і слухаючи їх прямих слів, подивляючи їх непохитну по ставу — згадаймо і їх матерів. Це з їх щирого серця запало їм зерно в молоду душу, що дало тепер пишний квіт — „ломикамінь". НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1968 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
