Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XXV. ТРАВЕНЬ, 1968 Ч. 5. м. ч. З ел е н і Свята „Не сховатись, дарма, під наметом краси“. Б. І. Антонич Алеями кленів процесія — хрест, корогви кольорові, Атласові. Ризи із парч золотих, наче шати вельмож. Могили квітчастими хвилями в сонці. У шарфах шовкових Зелені гірлянди й вінки, хризантеми і китиці рож . Розп’яття з слонової кости. В кадильницях ладан ж евріє. Пахучою хмаркою дим обвива монументи в різьбах, Д е літери куті майстерно в гранітах і мармурах білих, Янголи й стрункий обеліск, що чорніє, мов пишний гагат. Ударили марші подзвоном акордів — і темінь на очі Лягла, наче траур важкий. Поминальні відправи і спів Тихішають, тонуть у шумі вітрів буревійної ночі. І глибоко в серці ожив мій пекучий, незгоєний біль. Є цвинтар старий — у далекій країні. Хрести почорнілі, Д убові, і килим барвінку. Під нависом гілля калин Мурави. То в них, уночі рито ями колись — а могили Дрижали у надрах під гуркіт моторів вантажних машин. У челюстях чорних примарний вантаж, із покосами смерти. . . . Насунуто в яму одну чоловічий, постріляний труп, А в д р у гу — жіночий, замучений. Ніч на землі, наче мертва, Мовчала. Лиш небо у спалаху громів віддало с а л ю т .. .* СТОДВАДЦЯТЬ поховано б е з домовини — і засипано ями Зем лею . Дернину затоптано твердо в пісок та у рінь. А помин — чебрець, буряни, і калиновий квіт — [пелюстками. Хтось тихо проходить, шепоче молитву — і щ езне, як тінь. Ті цвинтарі значили шлях монументів кривавих, незримих І вічних. В підвалах, в лісах — вздовж заслання далеких [доріг, Від Рейну — в Архангельськ, Урал, крізь Сибір, [Казахстан — по Колиму Історії чорні шляхи. їм сьогодні молитва й подзвін. * Подія відбулась в одному з міст України, в червні 1941 p., після масових арештів, що їх перевело НКВД. НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1968 Зацвів „ломикамінь" Травневе сонце нагадує нам ласку матері. Воно пестить лагідно і скріплює людину своїм теплом. Немов готуючи її до життєвої бурі, ЩО перед нею. Такі думки приходять кожному, що поклоня ється матері у тому часі. Вшановуємо її в родині, в громаді і в церкві. Дякуємо їй за життєву силу, за виховну мудрість, за безмежну посвяту. їй бо завдячуємо те, що краще у нашій душі. І серед цих думок і почувань раптом згаду ємо інших матерів. У різних закутинах україн ської землі вони виростили своїх синів і дочок у любові до свого народу. Передали їм скарб рідної мови і пошану до рідних звичаїв. І пустили їх у світ із настановою прямих і чесних людей, що хочуть здобути своєму народові право на вільне життя. Тільки про одну з цих матерів почули ми у пресі. Василь Симоненко вмираючи, просив за неї Спілку Письменників України. У передсмертну хвилину він тривожився за майбутнє своєї ма тері, що її лишив без забезпечення. Про' інших матерів не знаємо нічого. А вони живуть у різних частинах України, горюють за своїми дітьми і терплять наругу й переслідування. Це матері братів Горинів, Михайла Осадчого, Івана Кан- диби, Левка Лукіяненка й інших. Побачення у в’язниці їм не дали, на процес не допустили. А тепер їм вільно раз у році відбути далеку по дорож до Мордовії, щоб зустрітись на коротку хвилину. Та й чи допустять їх? Бо часто трап лялось, що вже на порозі концтабору їм від мовляли. У травні одержали наші Відділи доповідь про події в Україні. „Зацвів ломикамінь" кажемо сло вами Лесі Українки про тих сміливих борців, що підняли там прапор боротьби. Читаючи і слухаючи їх прямих слів, подивляючи їх непохитну по ставу — згадаймо і їх матерів. Це з їх щирого серця запало їм зерно в молоду душу, що дало тепер пишний квіт — „ломикамінь". НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1968 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
