Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Перший човен Марія Дейко Кажуть, що це було в давні- прадавні часи, тисячі й тисячі ро ків тому, коли ще люди жили в печерах. На березі дуже глибокої й досить широкої ріки жило ве лике плем’я. Керував племенем розумний, спритний чоловік, що звався Руламан. Люди цього племені були зав зяті мисливці, вдало полювали на диких звірів, приручали менших лісових звірят, розводили в дуп лах дерев диких бджіл і користу валися їх медом. З усім собі да вали добре раду. Але вони боялися річки, на бе резі якої жили. Та річка мала круті, скелясті береги й була ду же глибока від самого берега. Вони в ній не купалися й не нав чилися плавати. Через те, якщо хтось необережно зривався з бе рега й падав у воду, то не міг врятуватися й топився. Про такі нещасливі випадки дорослі роз повідали дітям і забороняли їм бавитися на кручах коло річки. А дітей вабила швидка бурхли ва течія й гарний зеленкувато- синій колір води. Крім того, на скелястому березі річки росли смачні ягоди, до яких зліталися пташки. Тому діти охоче сходи лися на високий стрімкий беріг, але до води не наближалися. Один хлопчик, на ім’я Канут, єдиний син Руламана, приходив до річ ки мало не щодня, спостерігав як пташки будували собі гнізда на деревах і в кущах, та виводили пташенят. Це був сміливий, вправ ний хлопець. Він легко вилазив на високі дерева, заглядав у гніз да й пив пташині яйця. Одного дня Канут помітив, що якісь дві пташки будують собі гніздо на дуже високому дереві, яке схилялося з (Кручі над водою. Коли пташки поклали до гнізда яєчка й стали сидіти на них, він вирішив полізти на дерево й за брати яйця. Висота дерева не ля кала його. Не лякало й те, що гілка, на якій було збудоване гніздо, схилялася над водою. І поліз. Інші діти, які бавилися між ку щами, не помітили, що Канута немає між ними. Коли це раптом якась дівчинка глянула вгору і злякавшись, щоб Канут не впав у воду, заверещала не своїм го лосом: ,,Кануте!“ її несподіваний пронизливий крик злякав хлопця. Він зірвався з гілки на якій сидів, тай упав. Падаючи в воду з де рева, натрапив на суху, трухляву гілляку, що зламалася під вагою його тіла і разом із ним упала у воду. Налякані діти підбігли ближче до річки, але побачили тільки су ху гілку, що пливла річкою і ско ро зникла з очей. З плачем по бігли вони до печери сповістити, що річка забрала Канута. Всі — дорослі і малі — кинулися до річки, але нічого в ній не поба чили. Довго дивилися вони на воду й журилися хлопцем, що за гинув. Голосно плакали жінки й сварили своїх дітей, щоб слуха лися й не ходили бавитися до річки. Як же вони здивувалися й на віть злякалися, коли повернув шись до печери, побачили, що Канут сидить і гріється біля вог нища! Мати Канута кинулася до нього, пригорнула його до себе, і з радощів, що бачить сина жи вим, навіть не покарала його. А на те він, безперечно, заслужив. Коли чоловіки повернулися над вечір з полювання й почули про цю подію, вони замислилися. На ступного дня Руламан звелів си нові повести його на те місце бе рега річки, де суха гілка, яка не сла хлопця по воді, спинилася коло берега, зачепившись за кущ. Але гілки вже там не було: за ніч вода її відчепила й понесла далі. З того дня Руламан, який уже нераз думав, що добре було б якось дістатися на протилежний беріг, де було багато дичини, все міркував: якщо його син плив річкою на сухій гиляці, то може було б можна знайти якусь коло ду і з її допомогою переплисти річку. Він звелів чоловікам шу кати за доброю колодою і вони незабаром знайшли її. На щастя, один її бік був випалений під час лісової пожежі. Вони покотили колоду до річки, прив’язали до неї довгий шкіряний ремінь, й зіпхнули у воду. Руламан дуже обережно сів у колоду, що по- плила, а інших два чоловіки ішли берегом і тримали в руках кінець ременя. Цього дня Руламан був недовго на воді — боявся, щоб вода не понесла його задалеко. Виліз із колоди й прив’язав її на березі до куща. Кілька днів працювали чоловіки біля колоди, щоб збільшити в ній (Докінчення на обгортці) 22 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1968 Хр. м. МОЯ МАМА Дорогенька моя мамо, Нині твоє свято. Про любов твою і труди Хочу всім сказати. Рано в мами на обличчі Ласка, усміх сяє, Одягнутись, чисто вмитись Мені помагає. Віршиків мене навчає, Пісні, гри, забави, Книжечки мені читає Гарні та цікаві. Мама каже мені щиро До Бога молитись, Щоб чужого не торкати І з дітьми не битись. Вчить пізнати і любити Нашу мову рідну І потішить, поцілує, Як стовчу коліно. Вечером для мене мама Одяг вишиває, Казочку чудову каже Як до сну лягаю. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
