Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Зелені Свята В Україні був гарний давній звичай ,,завивати березуГурт молоді з веселими піснями про ходив селом до найближчого гай ку, тут взаїмно вгощались, а по тім парами розбігались по гайку, шукаючи березового дерева з гар ним обвислим гіллям та звивали вінки (кожна пара собі), не від риваючи гилля від стовбура. Коли вінки були готові, усі бажали со бі щастя, крізь вінки цілувались та дарували одні одним жовту крашанку. Тоді молодь розходи лась домів і поверталась у гай аж у неділю св. Трійці поглянути на вінки. Чий вінок зів’яв, тому ща стя не буде, чий живий і зелений, того доля щаслива. Напередодні Зелених Свят до схід сонця дівчата і молодиці і- шли на поля збирати запашне зіл ля, що ними квітчались святі об рази та нутро хати. Увечорі то го ж дня парубки і господарі ішли в ліс рубати галуззя з липи або клена та замаювали ним свої ха ти, загороди та все господар ство. Колись в Україні в часі Зе лених Свят усі села стояли заквіт чані і не було ніодної україн ської родини, що не зберігала б цього стародавнього звичаю. Зе лені Свята були святом весни і ра дости а заразом святом поминок за душі померлих предків, про яких український народ ніколи не забував, навіть у днях радости. В часі між двома світовими вій нами на західніх землях України Зелені Свята були не тільки ве ликим церковним святом, але во ни були й національним святом. В цей день об’єднувались усі у- країнці в одну велику родину та під проводом свого духовенства йшли походом до могил своїх ге роїв, що життя своє віддали за честь і волю України. У ході великих подій, розсіян ня нашого народу по цілому сві ті, змінених обставин життя — святкування Зелених Свят відхо дить щораз більше в забуття, а наша молодь знає їх лиш із на зви! Чи не варто звернути б більшу вагу на цей прадавній наш звичай? Адже народня культура — це великий скарб, глибоко за хований у душі народу. Народні звичаї треба плекати й передава ти нашим дітям, як дорогоцінну спадщину. О. Грабовенська Розмова з мамою Як можна привчити дитину перед- шкільного віку відзначувати Марій ський місяць? Чи вказано брати 3-річ- ну дитину на Марійські молебні? Яка Ваша думка про „престоли", що їх діти ставлять дома протягом травня? ГІочитання Богоматері так тісно по в’язане з нашою українською обря довістю та культурою, що надає їй особливої питоменності. Тому важко собі уявити українську дитину, яка не знала б, хоч як побіжно, дещ о з того культу. Чим скоріше дитина б уде брати участь у Марійських молебнях, тим тісніше прищепиться їй ця прак тика. Жаль, що останніми часами м о лебні .відвідую ть .м ай ж е, виключно старші жінки. Стараймось заохотити нашу молодь теж брати участь у них. Як тільки дитина починає розуміти, що церква є місце на спокійну пове дінку, можна і треба її брати на від прави, в яких Ви берете участь. Три роки, це на мою думку, час, щ об д и тина вже розуміла, як поводитись у церкві, тому певна річ, беріть її на молебні. Спів їй напевне більше п о добається, як читані Богослужби, до яких вона звикла кож ної неділі. Колись, коли ми ще жили в Україні, був звичай, що в травні діти і молодь квітчали придорожні хрести чи ікони, чи навіть деякі рідко вживані каплиці серед піль. Сьогодні цеї можливості нема, і деякі родини заступають цей брак прикрашувати ікони Марії дома. Нічого злого в тому нема, а навпаки нав’язується ця практика до старого українського звичаю світла перед іко нами і вишиваних рушників над ними. Стараймось, однак, за всяку ціну уни кати латинських статуй, а вживаймо для почитання українські ікони. М. 3 . О. НОВІ ВИДАННЯ Т. Біленька: КВІТКА ЩАСТЯ, казки й оповідання. ОПДЛ Торон- то-Ню Йорк, 1967, ілюстрації Га лини Мазепи. Заходимо до книгарні і відразу притягає нашу увагу нова книж ка — на окладинці нарисована гадюка, що подає хлопчикові клю чика. Діти нетерпеливо загляда ють: та ж це „Квітка Щастя", на яку ми вже довго чекали. У нашій бібліотеці є такі люб лені і часто читані „Бабунині Каз ки “ тієї самої авторки, уже по кійної Теклі Білецької. То ж усі ми були цікаві, чи вдасться ви дати збірку оповідань для дітей, яку авторка залишила в рукописі. Ось перед нами чепурна кни жечка з ілюстраціями Галини Ма зепи. Два перші оповідання для дошкільнят, дальших п’ять для школярів. Друк великий, чіткий. Оповідання цікаві, поетичні, страшні... Книжку можуть читати само стійно діти від 7 літ, а теж вго лос для приємности слухачів — батьків та молодших дітей. Р . ПРИСИЛАЙТЕ ПЕРЕДПЛАТУ! Українська дитина на оселю! Наближається кінець шкільного року і по цілорічній праці дітвора потре б у є відпочинку. Н адходить літо, а з ним час розваг на лоні природи. А їх най краще дітвора пізнає в літніх таборах і оселях. Тут вона з д о б у д е віру у власні сили, вміння повести себе у гурті с в о їх ровесників, тут вона дістане нових відомостей про свою Батькіщину. А на сонці і свіжому повітрі скріпить своє зд о р о в ’я. Багато дітвори п о їд е на літні табори й оселі. Але стільки ж само зали шиться в душ ном у місті, не маючи матеріяльної змоги виїхати. Оце почесне виховне завдання для Відділів СУА! Такими дітьми треба зайнятись і подати їм помічну руку. Є Відділи, що від ряду літ у ж е висилають дитину на табір чи оселю . їх великий приклад кличе й інші Відділи д о такого виховного чину! АННА БОГАЧЕВСЬКА Виховна референтка Гол. Управи 8 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
