Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із спогадів про вчительку Кілька учнів Євгенії Ярошин- ської проживає тепер у Канаді. Вони належать до піонерів, бо приїхали сюди на переломі мину лого століття. Мені вдалось пого ворити з подружжям Юрієм і Ка териною Ілюк у Ґардентоні, Ма- нітоба, що походять із с. Брідок на Буковині. Від них записав я ні спогади. Марія Сандул, дочка Василя Загари, дала мені світли ну хати, в якій вчителювала Єв генія Ярошинська. В тій хаті хо дила до ніколи і моя мати Ірина Загара. Василь Загара був пер шим буковинських імігрантом, що прибув до Канади у 1896 р. Іван Панчук, Бетл Крік Я народився 1881 р. у селі Брі док на Буковині. До Канади при їхав у 1903 р. і поселився на фар мі в околиці Гардентон, Ман. Свою вчительку Євгенію Яро- шинську добре пам’ятаю, хоч во на вчила мене тільки один рік. Вона була поважна, добре пово дилася зі своїми учнями й ми її любили. Але я бачив її не тіль ки у школі. Вчителька часто від відувала мою тітку вдову Гудими- ху, яка любила співати. Ярошин ська просила її співати та запи сувала багато пісень від неї. Та кож приходила до старшої Вака- лючки і записувала казки, байки, співанки, оповідання, весільні і святочні обряди. Більше пам’ятаю батька Яро- шинської Івана. Він учив мене довший час і був дуже строгий. святий; як ми вам зможем віддя читися за те, що ви схотіли до нас зайти. — Найліпше подякуєте мені тим, як не будете вірити в ворож ки, та й другим людям се каза тимете. — Лишіться в нас, пані, — просили мене ще на відхіднім, -—• є багато людей, що потребують поради, а нема кому їх помилува ти, вони не хотіли би задурно... Годі було їм витолкувати, що я в нічім не причинилася до до брого розв’язання їх сварки, що то случай завів мене до них; во ни вірили в моє післанництво і не давали собі того виговорити. Часто частував хлопців буком за непослушність. Дуже добре вчив рахунків і їх я до тепер пам’я таю. Також любив учити співу при супроводі скрипки і ці години діти любили. Юрій Ілюк Я народилась у с. Брідок у 1880 p., як дочка Якова Бзового. Школа приміщувалась у новій ха ті Василя Загари і я там дві зимі ходила. В моїй пам’яті Євгенія Ярошинська залишилась, як добра вчителька, серйозної вдачі. Була лагідна і зі зрозумінням ставилась до дітей. Про її батька Івана Ярошин- ського не можу того сказати. Він був дуже зайнятий, бо окрім шко ли тримав також пошту в селі. У нього було багато учнів і він більшу увагу присвячував хлоп цям, як дівчатам. Вчив читання, писання, рахунків, співу і моли тви. І хоч я 6 років ходила там до школи, то в нього навчилась небагато. Дівчатка - учениці, включно з його власними двома доньками, використовували шкіль ні години переважно на шиття й вишивання та занедбували інші предмети. Не знаю, чи так було по інших школах у тому часі. Але Іван Ярошинський видно думав, що дівчаткам наука не така по трібна, як хлопцям. Катерина Ілюк Євгенія Ярошинська подає у своїй автобіографії, що в 1893 р. дістала посаду молодшої вчитель ки у Брідку. Але своє вчителюван ня мусіла скоріш почати, бо йнак- ше не могла б навчати вище зга даних. І справді — у листі до Ми хайла Павлика з грудня 1888 р. вона згадує, що вчить 80 шкіль них дівчаток ,,всего, що їм до практичного життя потрібно. У мене не сміє ніхто дармувати. Вже 7-літні дівчатка вишивають пре красні взори. Старші вчаться гач кувата й панчохи плести. Нату рально знає кожна читати, писа ти і рахувати. Спочатку, як я зачала дівчат учити, поглядали їх матері дуже скоса на мене, але як мої учениці поприносили свої перші роботи додому, то вже жін ки приходили самі до мене і про сили, щоби я їх дітей вчила‘ . Ред. Кожна організована громадянка знає, що своєчасно внесена перед плата на журнал є здоровою фі нансовою підставою для розвитку видавництва. Сільська хата в Брідку, в якій містилася якийсь час місцева школа, а в ній учила Євгенія Ярошинська F arm house in Bukow ina, U kraine НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1968 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
