Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
мене, як до вас, а я не дам з него й листочка зірвати, се моє послід- нє слово. — Та то ще не знати, чи ви маєте яке право до дерева — сказав Загірний, вже злий. — Во но стоїть, правда, на спільній ме жі, але корінє розрослося все по моїм власнім ґрунті. Сварка почалася межи сусідами надобре. Злі слова та прокльони почали літати від одної сторони до другої, було би прийшло до бійки, якби жінки та діти не були вмішалися межи роз’ярених ґаз- дів. Та на своє лихо вмішалися діти межи гнівних батьків, бо ті, аби собі ще гірше докорити на кричали на них і заборонили їм з собою сходитися. Постала страшна ненависть ме жи сусідами, один подав другого до суду, понаймали собі адвокатів та сипали грішми, щоб лиш один другому допік.. Онуфрій і Васил- ка найбільше від того терпіли, бо батьки трималися гостро своєї заборони, ба почали навіть по селу розглядатися, чи би не най шли для своїх дітей відповідної пари. — Так хотять мене з Онуфрієм розлучити, —- кінчила Василка своє оповіданнє. — Куди ми з ма мою вже не вдавалися, давали на Боже, ходили на відпуст до Су- чави, до Далешеви, до Вовківців та нічого не помагає. Ще казали нам піти до тої ворожки. Вона казала, що то підсипано та так дуже, що вона не годна відроби ти, але ^казала мені йти щовечора на готар молитись, та хто там перший по заході сонця попри мене переходитиме, той порадить. Я ходжу вже через дві неділі, та ще ніхто не переходив, аж ви перші. Порадьте, будьте ласкаві, що нам робити? Тут ми стали на єї подвір’ю, і сеся обставина виручила мене від відповіді, котра була справді трудна. Подвір’я було велике, ці ле господарство заживне, а ко пець огорода величалася розкіш на, крислата липа. Тим часом хма ри надтягли вже близько й сипа ли блискавицею за блискавицею. Я була рада, що перебуду се представлене природи в сухім ку тику, не серед поля. З хати вийшла ще молода жін ка і запросила мене ввійти; вона думала, що я перед дощем скри- лася на їх обійстє. Але, як Ва силька оповіла, що то я перша надійшла на готар по заході сон ця, то вже не знала, де мене кла сти, як до мене говорити. Призна юся, що мені се не було дуже до нутру — бути якоюсь там післа- ницею, що має на добре наради ти. Я збиралася вже вивести жі нок з блуду, сказати їм, що вони се зле роблять, віруючи в дурну бесіду ворожки, коли отворилися двері і ввійшов самий ґазда... Се був високий, гарний чоловік; по єго лицю видко було, що він не так легко підчиняється волі дру гих. Поздоровивши мене, сів на постелі, що стояла проти лави, де я межи жінками засіла. — Дасть Бог дощик, коли лиш чистий, — сказав до мене, — бо сі блиски та гримоти не віщують щось доброго. — Де тепер може добро бути, як люди такі недобрі, що один на другого повстає, все лиш нена висть, сварка, прокльони, — ска зала єго жінка сміло, мов би я додала їй відваги. Він зморщив чоло. — Ще й червака, як настоло- чиш, то вертиться, а чоловік чо му би не мав шукати права, коли другий по нім їхати хоче. То та ке, пані, -— сказав, звертаючись до мене, щоб мені ніби витолку- вати свою бесіду з жінкою, — я правуюсь з сусідом, а моя жінка все мені тим очі вибиває. —- Та за що правуєтесь? — запитала я, мов би не знаючи нічого. Він оповів мені всі подробиці з липою. —- Процес тягнеться вже більш пів року, та мій одукат каже, що річ так стоїть, що я мушу вигра ти процес. — Як то? Се коротке питаннє збило єго з пантелику. — Що ж ви на се скажете, па ні? Я виджу, що ви щось знаєте, а не хочете мені сказати. — А скажу вам, що добре бу ло би, якби ви з вашим сусідом помирилися, бо ви мусите право програти; кілько я розумію річ, то вона стоїть так, що ви не мо жете виграти процесу. Мої слова прибили єго, але не бавом збудилася в нім мужицька впертість і він сказав гей згорда: — Ви кажете так, а суд може інакше сказати. —- Шкода вас, бадіко; суд не може інакше сказати, бо право каже, що не корінє, а пень на значує власність; коли ж пень на спільній межі кількох властителів стоїть, то дерево належить до них всіх. Я вам добре раджу! Ну, та й чи не жаль вам вашої дити ни, що змарнує свій вік ні в честь, ні в славу? На сі мої слова заголосили обі жінки, а сильний мужик гей зм’як. — Та бо я божився на цар ство, що маю дерево звалити, я не можу ламати присяги й лиши ти єго на місці. Ясний блиск товаришив єго словам; мені здавалося, що грім таки біля мене вдарив, бо в хаті стало ясно, як у днину, в возду- сі рознісся страшний гук, а по- вітрє переповігилося запахом сір ки. Ми всі вибігли надвір подиви тися, відки походила та ясність, що по громі все ще тривала. На дворі кричали люди, що грім вдарив у липу на межі, і во на стояла вся в поломіні. Коло горючого дерева стояв уже старий Финюк з жінкою і си ном; вони збиралися гасити во гонь. Сеся хвиля здавалася мені цілком догідною, щоб погодити обох сусідів, котрих уми були ще потрясені страшною подією. — Лишіть, не гасіть, най зго рить до кореня се дерево, що че рез нього повстала ненависть між вами. Се видко, Божа воля в сім ділі, бо Бог розв’язав вас сам від вашої присяги. Тут на сім місці перепросіться та справте якнай- борше дітям весілє; добре, що небавом м’ясниці зачинаються. Сусіди поглянули на себе. їм, видко, давно вже хотілося згоди, бо живо приступили один до дру гого. — Прощайте, свату, най вся ненависть згорить з тим деревом! сказав Финюк. — Най вам Бог простить -— що було, то ся минуло, дай Боже здоровлє пані, що сказали добре слово в добрий час. Жінки припали тим часом до мене. -— Бог післав вас, пані, Бог 6 НАШЕ ЖИТТЯ - ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
