Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Одна з подвижниць JI. Бурачинська У гурті жінок, що в заранні на шого відродженого громадського життя просвічували шлях для жін ки, виринає ще одна постать. Цього року проминає сто літ від народження Євгенії Ярошинської, першої української письменниці на Буковині. З великої плеяди пе редових жінок того часу вона най менш відома. Та неменш поваж ний був вклад її працьовитого, хоч короткого життя, у нашу справу. Євгенія Ярошинська народилась 18. жовтня 1968 р. у с. Чункові Кіцманецького повіту на Букови ні. Батько її був народнім учи телем і вже в 1874 р. сім’я пере неслася до Брідка над Дністром. Тут проминуло її дитинство і ю- ність за винятком кількох років, коли ходила до виділової шко ли у Чернівцях. Євгенія вчилась відмінно, але згідно зі звичаєм то го часу, продовжувати освіти не могла. Повернувшись на село, во на допомагала батькові, навчаю чи шкільних дівчаток ручних ро біт. У 1892 р. стала молодшою вчителькою, а в 1896 р. здала кваліфікаційний іспит і дістала вчительську посаду в с. Раранче, тепер Радківці біля Новоселиці. У липні 1904 р. захворіла, підда лась операції і незабаром помер ла у віці 36 літ. Її поховано при великому здвизі громадянства на цвинтарі в Чернівцях. Оце короткий життєпис жінки, що належала до піонерок жіночо го руху. В ньому здавалось би мало подій і ситуацій. Та її не довге життя наповнене кипучою діяльністю, що лишила чималий слід у різних ділянках нашого життя. У ранньому розвитку Ярошин ської перехрещуються впливи ав стрійської німеччини і українства русофільського напряхмку. Це й стало причиною, що її перші опо відання були — як і в О. Коби- лянської -—- написані німецькою мовою та друкувались у віден ських часописах. Підо впливом на родницьких течій вона стала спи сувати народні пісні. Коли зібрала їх 450, то вислала це до етногра фічного відділу Російського Гео графічного Товариства, де її на городжено срібною медаллю й премією в 500 карбованців. Та ці вдалі початки не спря мували її в один чи другий бік. Коли в 1885 р. став виходити часопис ,,Буковина“ — Євгенія Ярошинська зрозуміла, де її міс це. Вона стала писати україн ською мовою і перейнялась бо ротьбою українського народу за своє власне життя. її першим лі тературним опікуном був Осип Юрій Федькович, тодішній ре дактор „Буковини". За його по радою вона стала вивчати на- родню мову і побут. Тому й біль шість її оповідань, що друкува лись у тому часописі та в кален дарях — це були події й пере живання буковинського села. Не забаром вона сконтактувалась із Михайлом Павликом, тодішнім ре дактором „Батьківщини". Він звернув її увагу на трудне поло ження сільської жінки і вона да ла ряд сильветок сільських жі нок до того часопису. Завершила їх її стаття ,,Як ведеться нашим селянкам на Буковині коло Вікна уміщена в ,,Народі“ в 1890 р. Співпраця з „Батьківщиною" і „Народом" поширила її обрій і в 1890 р. бачимо там її міркуван ня на тему „Дещо про буковин сько-руську інтелігенцію". Яро шинська гостро критикувала без плідні суперечки між русофілами і народовцями, що відвертали у- вагу від справжнього поступу. Знайомство з Наталією Кобрин- ською і участь Ярошинської в по дорожі „Бояна" до Праги спря мували її увагу в бік жіночого руху. Разом із Н. Кобринською вона бере участь в організуванні жіночого віча у Стрию в 1891 р. та підписує звернення до міністер ства освіти у справі допущення жінок до вищої освіти. В альма наху „Наша доля" появляється її стаття п. н. „Чого нам боятись?", де вона обґрунтовує погляд на право жінки до освіти та заро- бітньої праці. Своїм пером вона служила також вчительській спра ві, дописуючи до педагогічного журналу „Промінь". Найбільш замітним літератур ним твором Ярошинської — це повість „Перекинчики", що ви йшла у 1903 р. Вона змальовує тут життя буковинського духо венства, що ради почестей і на живи цуралось рідної мови. Ця картина морального й національ ного занепаду принесла їй коли не переслідування, то багато труднощів. Але це її не знеохо тило. В осуді відступників вона була безпощадна. Не можна поминути етногра фічних праць письменниці. Згада на збірка народніх пісень та її інші рукописні матеріяли лягли в основу праці О. Манастирського про Буковину, що появилась у великому ілюстрованому виданні „O esterreich in W ort und Bild". Окрім того описала вона Вели кодні звичаї в с. Брідку та злади ла нарис про весілля в наддні стрянських околицях. Євгенія Ярошинська пробувала також писати для дітей. Вже в 1886 р. появилось перше її опо відання „Милосердний пес" у Біб ліотеці для молодіжи", а згодом вийшли окремою книжкою її ди тячі оповідання. Була також спів робітницею дитячого журналу НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1968 З Євгенія Ярошинська U krainian w riter Eugenie Y aroshynska
Page load link
Go to Top