Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
3. п. К о т и к у , д е т и був ав ? Жила собі дівчинка Галя. Цілий день стрибала, підстрибувала та пісеньки співала. Найліпше любила оту про котика — ,,Котику, коти ку, де ти бував? Що ти чував“? Мама слухає ту пісеньку цілий день, а потім уже просить: — За співай Галюню щось іншого! Мо же „У лісі на полянці", або „Ла стівочко, щебетушко “. Галя дій сно пічне щось інше, але потім за буде і знов про котика. Тато вже й козацьких пісень учив, та й то не помагало. А знаєте чому? Бо мала Галя приятеля ■— справжньо го котика, що приходив до неї ба витися із сусіднього будинку. У нього був чудовий сірий кожушок, білі лапки та шийка. Його власник, хлопчик дуже бігав, наступав на котика, підносив його, коли той спав. Тому котик любив приходити до Галі, що гладила йому кожу шок та приспівувала „котику, ко тику, де ти бував, що ти чував"? Він терся до Галі і муркотів — розказував, де бував та що чував. Настала зима і вже не могла Галя стрибати по дворі, як давні ше, бо впало багато снігу і мама одягала їй теплі чобітки на ноги, почула голос мами. Значить тре ба йти до хати. — Ти залишися котику, тут затишно і тепло, спи собі — сказала Галя і побігла. Удома вона забула розказати, що замкнула котика в авті. Ще пізно ввечорі телефонувала су сідка, питалась чи не бачив хто її котика-ангору. Та Галя тоді вже спала і не могла оповісти що ста лося. Спав і котик. В авті було тихо і він був задоволений, що власник-хлопчик не штовхає йо го. На другий день потепліло і по чав падати дощик. Галин тато ра но поспішав до праці. Без парасо лі побіг до авта, отворив двері і скоро хотів сісти. Та щось стра шно запищало і схопилось із си- дження. Тато малощо не переля кався, але вчас побачив, як уті кав кіт сусідів. Галя дивилася че рез вікно — ах, як вона сміялася! Прибігла мама і почула, що стало ся. їй теж було трохи смішно, але насварила на доню. •— Не вільно тварин ніде замикати. Вони мо жуть із голоду та холоду згинути. Пішли вони до сусідки і все їй розказали. А котик не гнівався на дівчинку. Вона хотіла йому за співати улюблену пісеньку — а- ле ж тим разом вона добре знала де котик бував. Від того часу во на тої пісні не злюбила, а співала багато інших. бабуся давала шапочку, рукавич ки, ще й великий шалик. Ледви могла дівчинка рухатись. Та за кілька днів привикла і весело бави лася у снігу. Зате котик боявся виходити на сніг — ах, як мокро, неприємно. Та одного дня не ви тримав і вийшов до Галі. Обтру сила його дівчинка із снігу, та на руки взяти не могла, бо за тяжкий був. — Не журися коти ку, я тебе порятую — потішала його. Відчинила двері до татово го авта, а котик розумний •— від разу скочив до середини. Поло жився вигідно на сидженні і мур котів, а дівчинка гладила його і співала улюблену пісеньку. Аж Петро Кізко ЗАЙЧИК Через поле зайчик біг, Падав, падав з неба сніг. Всі доріжки замело Й не впізнати — де житло? Де є зайчика хатина І яка тепер година? Чи то вечір, а чи день, Всюди тихо — ні телень. Раптом зайчик гілку вздрів І до лап ї ї схопив. Миттю взявся працювати, Стежку в полі прочищати. Працював в поті чола, Поки стежка пролягла. А тоді побіг, побіг І на сві йступив поріг. Раді всі були зайчата Свого братіка стрічати. А найбільш раділа мама: — Наш малесенький із нами! Через поле зайчик біг, Падав, падав з неба сніг... 21. 12. 1966. Г. Чорнобицька ХЛОПЧИК У ПАРКУ — Тільки вийду погуляти, то скоріш у парк біжу. Буду білок частувати, бо із ними я дружу. І голодним голубам кукурудзи трохи дам. Н аш і П р и я т е л і з ц іл о г о с в іт у Д орогі Діти! Вам певне б у д е цікаво довідатися, що сторінку „Нашим Малятам" читають українські діти в різних країнах. Недавно було оповідання про дівчинку Олесю, яка, хоч маленька, післала листа далеко — аж до Австралії. М оже Ви б теж хотіли таке зробити? Хто має ох о ту писати листи та прикрасити їх рисун ками, то нехай повідомить нас про те. Розкажіть, д е живете, скільки Вам років, щ о вчитеся в школі та дом а, про цікаві подор ож і та пригоди, про своє у л ю б лене зайняття. Ми б уд ем о подавати адреси дітей з Англії, Канади, Аргентини, Бразилії, Америки, Німеччини, Бельгії, Франції, щ об Ви могли з ними запізна тися. А мож е зголоситься хтось з інших країв? Чекаємо на Ваші листи! ТІТКА РУТА 14 НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
