Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Ю . М ельник У н а с б у л и к о л я д н и к и Два братчики, Адріян і Ростик, живуть у малому містечку. В неді лю їдуть годину автом до україн ської церкви у великому місті. Ча сом мама і тато беруть їх відвідати своїх знайомих та погратися з дітьми. Цих дітей Адріян і Ростик добре не знають і тому не дуже люблять з ними бавитися. їм най- миліші приятелі це песик Ніп, по роди каллі, та хлопець Пітер, що мешкає у сусідній хаті. У Пітера дві старші сестри, які його все проганяють від своїх за бав. Ціле літо хлопці їм дуже до кучали, аж дівчатка поскаржили ся мамі. Мама пішла за порадою до тата Адріяна і Ростика, а він скоро знайшов для хлопців добре зайняття. — Подивіться сюди — прикликав він їх до себе, -— ось тут на піску Ростика сліди, як він біжить, а тут як скаче на правій нозі. Приглядайтеся слідам людей і тварин, бо з них можна багато дечого цікавого довідатись. Восени хлопці ходили до школи, але дальше вправляли слідження — уже вміли відрізняти сліди псів від котячих, пізнавати відбитки маленьких лапок білочок, та взори, що їх робили на піску своїми ніж ками пташки. — Котик пані Сміт дістає дуже густе футро, чи це означає, що буде холодна зима? •— допитува лися тата. •— Так, це можливо — відповів він, — а послухайте у- вечорі чи чути сверщиків на дворі. Якщо ні, то температура уже ниж че 40 степенів і треба починати гріти хату. Після Нового Року нераз падав сніг. Хлопцям було цікаво спо стерігати людські сліди на снігу. Ще зранку видко було як тато пройшов до гаражу, а пізніше появилися відбитки чобіток сусід ки, що спішила до автобусової зу пинки. Та коли вже у снігу були сліди сестер Пітера, у яких скорше починається наука, то хлопці зна ли, що й їм треба поспішати до школи. По науці всі три складали при краси з ялинки Пітера, а деревце положили у городі, щоб пташки мали де заховатися під час сніго вії. У Ростика й Адріяна ялинка залишилася ще на тиждень довше, бо це такий звичай. Пітер ще пізно ввечорі телефонував із сусідньої хати і казав: -— Я бачу світло на вашій ялин ці. А що ви тепер робите? їм ма ма казала, що потримають ялинку ще кілька днів, бо може зайдуть до них українські колядники з мі ста. А в гурті так приємно коляду вати! Та одного дня почав падати сніг після полудня і вже було йо го досить багато, як хлопці верта лися зі школи. Тато прийшов з праці дві години пізніше, цілий за сніжений, бо автом міг їхати лиш половину дороги, а решту мусів іти пішки. Після вечері Адріян і Ростик принесли велику коробку і почали складати прикраси зі своєї ялин ки. Сумно їм було — на дворі сні- говія і вже напевне ніхто до них не прийде. Аж раптом почувся я- кийсь тупіт на дворі і задзвонив дзвінок на сходах. Хлопці побігли наперед тата відчиняти двері. І яке було їх здивування - — до хати увійшло кількох хлопців з одним паном, обтрусилися від снігу і за світили велику кольорову ліхтар- ню. — Звізда, звізда! — закликав Адріян, що пригадав собі колядни ків із минулого року. Оба братчи ки радісно поскакали по сходах, а хлопці-колядники поскидали плащі і в своїх одностроях із звіз- дою увійшли в гостинну кімнату. Наперед заспівали „Бог Предвіч ний а тоді гріли руки і пили ка као, що його мама зварила, а Ро стик і Адріян помагали розноси ти. Хлопці-колядники оповідали, як то вони відвідують з колядою у- країнців, дальше замешкалих від міста. Автом могли заїхати лиш до головної вулиці, а до хат мусять продиратися снігами. Це тяжко, але в гурті весело, а вони відважні. На другий день уранці оголоси ли по радіо, що не буде науки, бо впало дуже багато снігу. По сніданку прибіг Пітер і заки ще скинув засніжені чобітки, почав допитуватись обох братчиків: — Що у вас вчора сталося? Я бачив якісь світла коло вашої хати, чув голоси, а нині бачу багато слідів різних чобіт. -—- Коли Адріян та Ростик оповіли йому про хлопців- колядників та звізду, то він спер шу не хотів повірити. -— Чи вони дійсно ішли пішки снігами аж від головної вулиці? -— О, так — ска зав Адріян, — ти ж бачив сліди. А на другий рік ми також дістанемо однострої і підемо з тими хлопця ми колядувати, навіть як будуть сніги та морози. НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1968 13 Звізда, з якою ходили колядувати учні Укр. Мист. Студії у Філядельфії L ig h ted sta r U k ra in ia n c h ild ren u sed to c a rry caro lin g
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
