Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
До 50-ліття большевицької революції (Думки і спостереження) З нагоди тих роковин світова преса була переповнена звідом- ленням й репортажами. У цифрах і світлинах відзеркалювались ося ги соціялістичної перебудови, що мала забезпечити мешканцям СССР ,, щасливе і радісне життя“. Цікаве те, що в більшості ці зві- домлення опирались на офіційних даних, а в світлинах подано тіль ки корисні моменти. Так наче б трудно було зібрати справжні да ні й накреслити вірну картину життя-буття в СССР. А для того вистачило уважно переглянути совєтську пресу. Ді лянка жіночої праці, що є також дуже часто обговорювана на за ході, дає багато причин до заста нови. Використовування жіночої робітньої сили в СССР стало та ким нестерпним, що вже й там щораз частіше підносяться голо си критики і спротиву. В часописі „Литературная Га зета", органі Спілки Письменників СССР, відбулася в 1967 р. пу- блична дискусія про жіночу пра цю в СССР. Тут подала свої спо стереження публіцистка Лариса Кузнєцова, що побувала на будів ництві Саратовської водної елек- трівні. Серед ручних землекопів тієї будови жінки становили 88%, серед 630 робітників транспорту було 512 вантажників-жінок, а між ними 16 і 17-літні дівчата. Біль шість із тих жінок живуть у гур тожитках, ходять у брудних ва тянках, заплямлених цементом і глиною. Спосіб їх життя примітив ний, розмови провадять вони най більш нецензурною мовою. (Л. Г. з 15. лютого 1967 p.). Існує загальне переконання, підтримуване совєтською пропа гандою, що в СССР зрівнано плат ню за працю чоловіків і жінок. Тим часом виявляється в пресі, що тут існує велике розходження між правилом а дійсністю. Газета „Ко муніст" ч. 3. з 1966 р. подає: „Середня оплата за працю жі- нок-токарок на 35.5% нижча ніж чоловіків тої ж самої спеціяльно- сти, середня оплата шліфуваль ниць нижча за оплату шліфуваль ників на 38.3%, а середня оплата жінок-фрезерниць нижча аж на 57.1% від оплати чоловіків тієї ж спеціяльности". Не знаємо, як пояснюють со- вєтські економічні круги цю не рівність. Треба припускати, що во на лежить у фізичній нерівності чоловічих і жіночих сил і прояв ляється при акордовому обчис ленні платні у фахах, що їх прий нято вважати за чоловічі. Отже не рівність платень створена тут при родними умовинами, а це знов по- лучене з кривдою тля жінок, що у такій галузі працюють. Найбільше обурення у підсовєт- ських жінок викликує факт, що в чисто жіночих робітних колекти вах на керівну роботу, вільну від фізичної праці, як майстра, керів ника цеху, бригадира, рахунково го назначують чоловіків. Напри клад: „На рухливій ленінградській ву лиці проводять кабелі. В рові вид но зо два десятки зігнених спин жінок. Жіночі руки тягнуть важко посувний по липкому рові кабель, а згори розноситься на всю ву лицю чоловічий бас: Далі, далі, ще раз, ще раз! Це нормальне яви ще". (Литературная Газета з 1. лютого 1967 p.). Газета „Совєтская Росія" з 8. березня 1967 р. стверджує факт жіночої праці на підземних робо тах у копальнях і ставить низку актуальних питань, що їх вису ває совєтська дійсність: „Чому жінка копає канали, а якийсь товстогубий Ванька стоїть і в книжечці записує, скільки вона кубометрів накопала землі? Чому Марія в полі, а Сидір у розквіті літ вираховує її трудодні? Чому не навпаки?" Та найгірше становище підсо- вєтської жінки в тому, що вона, відпрацювавши на підприємстві чи на будівництві повну зміну, зму шена після того відробити ще дру гу зміну в хаті, додатково ще най менше яких 7 годин („Известия" з 6. березня 1966 і „Литератур ная Газета" з 15. лютого 1967 p.). На плечах жінки лежить повна відповідальність за хату, за одяг, за дітей, за кухню, а часто ще й за присадибне господарство. За гально відомо, що в СССР жінка на добу працює два рази більше, як чоловік. Підсовєтські жінки так зайняті працею, що не мають часу чита ти книжок, преси та взагалі під вищувати свій освітній і культур ний рівень. Не диво, що в СССР жінки завчасно старіються і зане падають. Це все веде до того, що в СССР різко спадає нараджуваль- вальність, а це спричинює ката строфічні демографічні наслідки. За свідченням начальника Цен трального Статистичного Управ ління РСФСР Б. Колпакова, тіль ки за останніх п’ять років приріст населення в СССР знижився на 32.7% („Литературная Газета" з 1. березня 1967 p.). Отже й тепер бачимо, чому дозволено було підняти ці голоси в обороні жінок. Совєтська влада, затривожена занепадом приросту населення в СССР, нарешті пого дилась кинути жмут світла на най більше разючу несправедливість у відношенні до жінок. Вкінці віль но жінкам запротестувати проти безпощадного використовування їх сили. В цій же газеті учасники дискусії, здебільшого жінки, до магаються відкинути фальшиву „рівноправність" жінок із чолові ками у виконуванні непосильних для жінок професій „лопатних і бетонових робіт". Можливо, що й почнуться якісь заходи в тому напрямку. Але в цій системі економічного визиску та безконечних експериментів не можна сподіватись скорої полег- ші для жіночої робітньої сили. Радше треба користуватись тими ще несміливими голосами проте сту для виявлення „щасливого й радісного" жіночого життя в СССР. ї. Л. Готуймось до XV Конвенції СУА НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1968 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
