Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
До 50-ліття большевицької революції (Думки і спостереження) З нагоди тих роковин світова преса була переповнена звідом- ленням й репортажами. У цифрах і світлинах відзеркалювались ося ги соціялістичної перебудови, що мала забезпечити мешканцям СССР ,, щасливе і радісне життя“. Цікаве те, що в більшості ці зві- домлення опирались на офіційних даних, а в світлинах подано тіль ки корисні моменти. Так наче б трудно було зібрати справжні да ні й накреслити вірну картину життя-буття в СССР. А для того вистачило уважно переглянути совєтську пресу. Ді лянка жіночої праці, що є також дуже часто обговорювана на за ході, дає багато причин до заста нови. Використовування жіночої робітньої сили в СССР стало та ким нестерпним, що вже й там щораз частіше підносяться голо си критики і спротиву. В часописі „Литературная Га зета", органі Спілки Письменників СССР, відбулася в 1967 р. пу- блична дискусія про жіночу пра цю в СССР. Тут подала свої спо стереження публіцистка Лариса Кузнєцова, що побувала на будів ництві Саратовської водної елек- трівні. Серед ручних землекопів тієї будови жінки становили 88%, серед 630 робітників транспорту було 512 вантажників-жінок, а між ними 16 і 17-літні дівчата. Біль шість із тих жінок живуть у гур тожитках, ходять у брудних ва тянках, заплямлених цементом і глиною. Спосіб їх життя примітив ний, розмови провадять вони най більш нецензурною мовою. (Л. Г. з 15. лютого 1967 p.). Існує загальне переконання, підтримуване совєтською пропа гандою, що в СССР зрівнано плат ню за працю чоловіків і жінок. Тим часом виявляється в пресі, що тут існує велике розходження між правилом а дійсністю. Газета „Ко муніст" ч. 3. з 1966 р. подає: „Середня оплата за працю жі- нок-токарок на 35.5% нижча ніж чоловіків тої ж самої спеціяльно- сти, середня оплата шліфуваль ниць нижча за оплату шліфуваль ників на 38.3%, а середня оплата жінок-фрезерниць нижча аж на 57.1% від оплати чоловіків тієї ж спеціяльности". Не знаємо, як пояснюють со- вєтські економічні круги цю не рівність. Треба припускати, що во на лежить у фізичній нерівності чоловічих і жіночих сил і прояв ляється при акордовому обчис ленні платні у фахах, що їх прий нято вважати за чоловічі. Отже не рівність платень створена тут при родними умовинами, а це знов по- лучене з кривдою тля жінок, що у такій галузі працюють. Найбільше обурення у підсовєт- ських жінок викликує факт, що в чисто жіночих робітних колекти вах на керівну роботу, вільну від фізичної праці, як майстра, керів ника цеху, бригадира, рахунково го назначують чоловіків. Напри клад: „На рухливій ленінградській ву лиці проводять кабелі. В рові вид но зо два десятки зігнених спин жінок. Жіночі руки тягнуть важко посувний по липкому рові кабель, а згори розноситься на всю ву лицю чоловічий бас: Далі, далі, ще раз, ще раз! Це нормальне яви ще". (Литературная Газета з 1. лютого 1967 p.). Газета „Совєтская Росія" з 8. березня 1967 р. стверджує факт жіночої праці на підземних робо тах у копальнях і ставить низку актуальних питань, що їх вису ває совєтська дійсність: „Чому жінка копає канали, а якийсь товстогубий Ванька стоїть і в книжечці записує, скільки вона кубометрів накопала землі? Чому Марія в полі, а Сидір у розквіті літ вираховує її трудодні? Чому не навпаки?" Та найгірше становище підсо- вєтської жінки в тому, що вона, відпрацювавши на підприємстві чи на будівництві повну зміну, зму шена після того відробити ще дру гу зміну в хаті, додатково ще най менше яких 7 годин („Известия" з 6. березня 1966 і „Литератур ная Газета" з 15. лютого 1967 p.). На плечах жінки лежить повна відповідальність за хату, за одяг, за дітей, за кухню, а часто ще й за присадибне господарство. За гально відомо, що в СССР жінка на добу працює два рази більше, як чоловік. Підсовєтські жінки так зайняті працею, що не мають часу чита ти книжок, преси та взагалі під вищувати свій освітній і культур ний рівень. Не диво, що в СССР жінки завчасно старіються і зане падають. Це все веде до того, що в СССР різко спадає нараджуваль- вальність, а це спричинює ката строфічні демографічні наслідки. За свідченням начальника Цен трального Статистичного Управ ління РСФСР Б. Колпакова, тіль ки за останніх п’ять років приріст населення в СССР знижився на 32.7% („Литературная Газета" з 1. березня 1967 p.). Отже й тепер бачимо, чому дозволено було підняти ці голоси в обороні жінок. Совєтська влада, затривожена занепадом приросту населення в СССР, нарешті пого дилась кинути жмут світла на най більше разючу несправедливість у відношенні до жінок. Вкінці віль но жінкам запротестувати проти безпощадного використовування їх сили. В цій же газеті учасники дискусії, здебільшого жінки, до магаються відкинути фальшиву „рівноправність" жінок із чолові ками у виконуванні непосильних для жінок професій „лопатних і бетонових робіт". Можливо, що й почнуться якісь заходи в тому напрямку. Але в цій системі економічного визиску та безконечних експериментів не можна сподіватись скорої полег- ші для жіночої робітньої сили. Радше треба користуватись тими ще несміливими голосами проте сту для виявлення „щасливого й радісного" жіночого життя в СССР. ї. Л. Готуймось до XV Конвенції СУА НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1968 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
