Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК x x v . ЛЮТИЙ, 1968 Ч. 2. Василь Симоненко УКРАЇНІ Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть ;на вітірі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію Т сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім’ям благословляю, Проклинаю іменем твоїм. Коли мечами злоба небо крає І крушить твою вроду віікову, Я тоді з твоїм ім’ям вмираю І їв твоєму імені живу! Ч У Ю Чую, земле, тво'Є дихання, Розумію твій тих:ий сум, Як на тебе холодні світання Ронять пригорщами росу. Знаю —- зливи; та буйні грози, І роса в шумовинні літ —- То сирітські, ВДОВИНІ сльози, Та замучених предків іпіт . Назбирала ти їх без ліку На роіздоллі полів, дібров, Щоб живили тебе до віку, Людські сльози і людська любов. Із збірки „Берег чекань" Голос Рідної Землі Донедавна ми не мали точної уяви про ду хове життя нашої Батьківщини. В листах нічого не можна було з’ясувати, а туристи привозили лиш уривки розмов і вражень. Щойно надхненна поезія Василя Симоненка вказала на те, що гли боке нуртування проходить під поверхнею „ра дісної і щасливої" творчости в УРСР. А тепер настала велика зміна. З-поза заліз ної заслони передістались документи, що кида ють ярке світло на змагання молодого україн ського покоління. Лист В’ячеслава Чориовола, відклик Івана Кандиби, лист Юрка Шухевича — це голосні обвинувачення большевицького ре жиму в русифікації, нехтуванні людських прав, нищенні української культури. Відкрилась ши рока картина переслідувань того патріотичного елементу, що бажав тільки осягнути те, що до зволене в рамках конституції СССР. З душевним трепетом переглядаємо ці рядки. Те все, що в словах Симоненка було поетичною скаргою, тут оформилось у чітко окреслене, ва- жуче обвинувачення. Воно висловлене не тільки поетичним словом, кистю і звуком, але й добре обгрунтованим політичним протестом проти на шого відвічного гнобителя. Поміж 20 носіями цього спротиву, що вичи слені у книжці В. Чорновола „Лихо з розуму", є згадані три жінки. Вони різного віку, освіти й професії і до хвилини свого арешту й засуду не мали контакту з собою. Але всі три шукали прав ди для свого народу. І за те постигла їх кара, що йтиме за ними все життя. Не знаємо, що їм закидував акт обвинува чення та що в ньому було дійсного чи видума ного. Та вистачить, що вони наразились і потерпі ли за свої переконання. Вони не одинокі. Поруч них є там згадані десятки жінок — дружини, ма тері, сестри засуджених, що вистоюють під тюр мами, ладять посилки, дбають при листування, лиш щоб піддержати їх на дусі. Вони теж зна ходять зрозуміння у кращої частини суспільства. Маємо вістки, що в часі засудів відбувались мані фестації, засуджених вітали квітами й окликами „Слава"! Радіємо цим доказом глибокого зрушення, що почалось серед української інтелігенції. Але ці вістки не сміють стати для нас лиш сензацією. Вони зобов’язують. Кожен спротив в Україні ми повинні підперти нашими заходами тут, кожному осягові протиставити наше зусилля. Ми почули голос Рідної Землі. Будьмо гідні цього звуку! НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1968 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
