Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК x x v . ЛЮТИЙ, 1968 Ч. 2. Василь Симоненко УКРАЇНІ Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть ;на вітірі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію Т сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім’ям благословляю, Проклинаю іменем твоїм. Коли мечами злоба небо крає І крушить твою вроду віікову, Я тоді з твоїм ім’ям вмираю І їв твоєму імені живу! Ч У Ю Чую, земле, тво'Є дихання, Розумію твій тих:ий сум, Як на тебе холодні світання Ронять пригорщами росу. Знаю —- зливи; та буйні грози, І роса в шумовинні літ —- То сирітські, ВДОВИНІ сльози, Та замучених предків іпіт . Назбирала ти їх без ліку На роіздоллі полів, дібров, Щоб живили тебе до віку, Людські сльози і людська любов. Із збірки „Берег чекань" Голос Рідної Землі Донедавна ми не мали точної уяви про ду хове життя нашої Батьківщини. В листах нічого не можна було з’ясувати, а туристи привозили лиш уривки розмов і вражень. Щойно надхненна поезія Василя Симоненка вказала на те, що гли боке нуртування проходить під поверхнею „ра дісної і щасливої" творчости в УРСР. А тепер настала велика зміна. З-поза заліз ної заслони передістались документи, що кида ють ярке світло на змагання молодого україн ського покоління. Лист В’ячеслава Чориовола, відклик Івана Кандиби, лист Юрка Шухевича — це голосні обвинувачення большевицького ре жиму в русифікації, нехтуванні людських прав, нищенні української культури. Відкрилась ши рока картина переслідувань того патріотичного елементу, що бажав тільки осягнути те, що до зволене в рамках конституції СССР. З душевним трепетом переглядаємо ці рядки. Те все, що в словах Симоненка було поетичною скаргою, тут оформилось у чітко окреслене, ва- жуче обвинувачення. Воно висловлене не тільки поетичним словом, кистю і звуком, але й добре обгрунтованим політичним протестом проти на шого відвічного гнобителя. Поміж 20 носіями цього спротиву, що вичи слені у книжці В. Чорновола „Лихо з розуму", є згадані три жінки. Вони різного віку, освіти й професії і до хвилини свого арешту й засуду не мали контакту з собою. Але всі три шукали прав ди для свого народу. І за те постигла їх кара, що йтиме за ними все життя. Не знаємо, що їм закидував акт обвинува чення та що в ньому було дійсного чи видума ного. Та вистачить, що вони наразились і потерпі ли за свої переконання. Вони не одинокі. Поруч них є там згадані десятки жінок — дружини, ма тері, сестри засуджених, що вистоюють під тюр мами, ладять посилки, дбають при листування, лиш щоб піддержати їх на дусі. Вони теж зна ходять зрозуміння у кращої частини суспільства. Маємо вістки, що в часі засудів відбувались мані фестації, засуджених вітали квітами й окликами „Слава"! Радіємо цим доказом глибокого зрушення, що почалось серед української інтелігенції. Але ці вістки не сміють стати для нас лиш сензацією. Вони зобов’язують. Кожен спротив в Україні ми повинні підперти нашими заходами тут, кожному осягові протиставити наше зусилля. Ми почули голос Рідної Землі. Будьмо гідні цього звуку! НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1968 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
