Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
стапівцеві міг прийти інший геста півець, а втім і револьвер німця вирішить нерівну боротьбу з бун тарем. Цього найбільше боявся Ганс. Як можна було передбачити, гес тапівець врешті хвилево вернув собі перевагу. Сталося це в ту хвилину, коли юнак сильним уда ром в лице все ж дав гестапівцеві можливість звільнитися з рук во рога і добути револьвера. Вояк Ганс, захоплений герой ством селянина відчув не тільки подив, але й те близьке, тепле, що назріває в душі зустрівшись з че сністю людини. Вояк-німець не міг бути тільки глядачем. Вояцьке -— чесне перемогло. Один скок — і стояв між двома ворогами, роз- ділюючи їх. Тільки груди хвилю вали, а очі ясніли ненавистю. — Менш, вас махт ду?! (Чо ловіче, що робиш?!) — крикнув і відобрав від гестапівця револь вер, що якраз його спрямував на юнака. Гестапівець стояв збентежений. Як-не-як перед ним був підстарши- на фронтовик, а німецька здисци- плінованість не дозволяла йому протиставитись воякові. Він виба чившись, поклав в кобуру револь вер, що йому Ганс віддав і пішов геть. Ганс сподівався, що врятований юнак виявить більше вдячності в словах — може навіть упаде йому до ніг, і дякуватиме. Але цього не сталося. Юнак спокійно, підійшов до нього і по-вояцьки випрямле ний сказав коротко: — їх данке інен. (Дякую вам). Тепер щось інше привернуло у- вагу молодого старшини вояка. Він побачив на обличчі юнака щи ру, сердечну усмішку, що взяла його ще більш за серце. А втім та усмішка... вона була йому дуже знайома... Він її у когось на лиці бачив... так, це була усмішка йо го батька. Через усмішку, що пригадала йому батька, незнайомий став Ган- сові ще більше близький, рідний, і Ганс подав йому руку. Незнайомий потиснув його до лоню так сильно, дружно, що Ганс зрозумів, не треба падати до ніг, не треба багато зайвих сліз. Вони залишуться на ціле життя вірними друзями. Перед Гансом стояв сильний, стрункий юнак, засмалені літним сонцем щоки додавали юнакові ще більше мужності, а очі, як два ву глики, радісно гляділи на німця. Якось сама з себе вивязалася між молодими людьми розмова. Підстаршина признався, що його батько з українського роду, і що недалеко Львова живе його родич, — рідний брат батька — Петро. Юнак розказував усе те, що пережив український народ, коли німці зайняли Україну. — Як нім ці оголосили большевикам війну, ми сподівались зміни на краще. Наших протибольшевицьких під пільників німці порозстрілювали, заслали по концентраційних табо рах. Забирають до Німеччини лю дей на примусові роботи, наклада ють на господарів великий контин гент. Усе збіжжя, худобу забрали німці а по селах голод. Пішов я на Поділля, випросив дещо пшени ці; ось ніс я пшеницю, коли на- пався на мене цей гестапівець. А- ле не дав я йому! Нехай не буде ні мені, ні йому!... Ганс бажав дізнатись як най більше, хоч і гіркої правди. Еле ментарне знання німецької мови юнака, рівнялося декільком словам і реченням, вивченим у батька і з часу його воєнних мандрів по У- країні. Але такою мовою молоді себе розуміли. Це не говорили чу жі люди, а два приятелі, що напев не вже ними залишуться. — Ти сказав, що Гестапівець застрелив твого батька. Як воно сталося? — спитав німець-підстар- шина. Тоді юнак розказував, як то німці прислали до їх села „фольк- сдойтша" що мав управляти зем лею, а насправді був донощиком. Він забирав увесь дорібок від се лян, в селі зачинався голод, тому селяни, що могли, закопували в землю. ,,Фольксдойтш“ ходив по селі з тренованим псом і віднахо див закопане добро. Одного дня знайшли його застреленого. Тоді прийшов короткий засуд на селян: ,,за одного застреленого німця •— розстріляти сотню!“ Хто міг уті кав у ліси, але військо зробило облаву, і поміж сотнею розстріля них був його батько Петро. Смерть батька його друга була І'ансові болючою, тому що злочин цей вчинив його німецький нарід. Почувався наче також виновни- ком. Ганс бажав, щоб дружба їх, що почалася в дивних обставинах, не закінчилася принагідною зу стріччю. Йому тепер вже пізно ї- хати до родича, батькового бра та, але вертаючись він зупиниться у Львові, провідає незнайомого досі родича, — тоді провідає та кож і свого друга. Юнак радо погодився, бо й він відчув вдячність до німця за ряту- нок від смерти з рук гестапівця. Ще раз подякував, просив не за бути його провідати, і вирвав з бльокнота картку, на якій написав свою адресу. Гансові час було вертатись на стацію. За годину відходив поїзд до його Австрії. Ще раз потиснули один одному руки щиро, по-вояць ки, дружно подивились собі у вічі. Підстаршина хвилину стояв і ди вився вслід за юнаком. Він ішов гордо, певно. По кам’яному пішо ході лунали щораз тихші, ритміч ні кроки. Кроки не невільника, во лодаря, пана цієї землі. Довкола Ганса лежала зовсім змішана з болотом та снігом роз сипана пшениця, борошно, і по дертий міх. Вона не була потрібна вже ні Гансові, ні гестапівцеві. Зате в душі Ганса було радісно. Він зрозумів, що не приманить йо го ніколи чужа земля, хоч як ба гата. Йому миліша над усе зали шиться рідна Австрія з могутніми Альпами, шумом віковічних сме- рік і прадідівським ,,біркеллєр“, де по праці сходяться його земля ки і попивають із кухлів холодне мюнхенське пиво. Здалека долинали стріли. — Пах!... — Пах!... -—- Пах! Гансові було соромно за свій народ. * * * Ганс вийняв з кишені портфель, щоб сховати адресу юнака. Гля нув на чітку адресу і прочитав: ІВАН ТКАЧ, СИН ПЕТРА ТКА ЧА, СЕЛО СКНИЛІВ, ПОВІТ ЛЬВІВ — ЗАХІДНЯ УКРАЇНА. Кожна організована громадянка знає, що своєчасно внесена перед плата на журнал є здоровою фі нансовою підставою для розвитку видавництва. З НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
