Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Історія корсетки Спогад Уляна Любович ;:'Літінґ мав бути на майдані ред села. До нього притикали ву лиці, де всі важні установи цього районового села — і НКВД, і пошта, і райфінотдєл, і банк. При банку місце, де можна прив’язати коні, чи верблюди, або залишити віз, запряжений волами. Це для тих, хто прибуває з далеких сов- хозів, чи аулів. По середині май дану церква. Бувша церква; тепер там клюб, кіно, місце зборів. Хтось, хто не боявся нас так, як своїх односельчан, розказував, як то церкву ,,розкулачували“. Про того, що його післали здіймати хрест, казали, що він впав із цер ковного даху. Дехто казав, що неодин впав, а кожен, хто нама гався туди вилізти. Може це прав да, а може легенда з тих часів, коли церкву ще вважали Домом Божим, а хрест домінував над се лом, як знак Бога. Тепер він над- ломаний, звисає в долину з цибу лястої бані теперішнього Дому Культури — клюбу. У цьому селі навіть є трохи де рев, а біля церкви на майдані ста раються насадити тополі. Вони стоять тепер невеличким гайком, їм важко рости — тополям. Що весни виганяють працівників різ них установ на майдан досаджу вати тополі, обкопати їх. Тополі важко боряться зимою з вітрами та снігом, літом з вітрами та су шею, а круглий рік із худобою, коровами, верблюдами, козами, вівцями, що ламають їх так у- літку, як і зимою. Бо сельсовєт, хоч виганяє людей садити й обхо дити тополі, то й на тому кінчить своє піклування. Це дивні тополі. Вони пахнуть, їхнє молоде, весняне листячко пахне чимсь ніжним, трохи медо вим, а трохи як екзотичні пахо щі. Уже коли в’їздити весною в село, а вітер подує від майдану -—- несе цей ніжний запах. Листочки молоді, весняні, розтерті в руках, лишають зелений сік — пахучу кров на долоні. Улітку листя швидко темніє, а то й жовкне на палючому сонці і вже не пахне. Отже там мітінґ. Якась побіда — задержали німців у їхньому похо ді. Всіх із праці туди зганяють. Ніби все одне чи працювати чи туди йти, але ж працю і так треба буде відробити вечорами та но чами, а при тому мені важко йти, бо я все у війні із черевиками. На валянки за тепло, а босоніжки все рвуться і спадають із ніг. Томе іду позаду всіх, що вирушили з за воду, вберу коли буде колоти надто в ноги, або коли пісок так розігріється, що годі на нього ступити. Все таки гарні ті тополі, трі почуть молодим ще зеленавим ли стячком. Видаються якимись не- приналежними до того сірого кру гом. Сонце хоч весняне — вже припікає, гаряче. Хтось щось го ворить, зібрані віватують, а ми ждемо, коли скінчиться. Аж ось якась дефіляда! Я поза спинами других бачу, як проходять діти, школи, колгоспи. А там здалека видно над'їжджають казахи на ко нях. Гиц... гиц... немов би підска кували характеристичним степо вим стилем на своїх конях-іноход- цях. Лікті вбік, махають ніби кри лами. Здалека бачу молодого ка заха в тюбетейці на голові і... Бо же мій . . . що це? Пропихаюся безцеремонно поміж тих, хто пе редо мною. Тепер бачу його ці лого, а на ньому, щось знайоме. Моя корсетка -— ,,касах“ із візи- тової сукні. Синя шовкова кор сетка, обшита золотою тасьмою, широкі, прозорі рукави, вишиті золотим та синім. Лікті казаха ма хають мов би крила птаха і рука ви, мої чудові вишивані рукави, мають рівномірно під такт їзди. Розвіваються теж поли темноси- нього ,,касаха“. Не можу відірвати від нього очей. А він гордий вид но зі свого строю та з шаленої їзди, кілька разів проїздить чва лом то сюди то туди. З-перед очей зник мені майдан із людьми у фуфайках, з казаш ками у завоях, сіра, безбарвна товпа. Навіть зелені тополі ділись кудись. Моя корсетка, моя кохана корсетка! Казах на коні, якби завзявся — то сюди то туди передо мною. І от все видається нереальним, не дійсним, а справжнім тільки кор сетка. Не тополі шумлять, а гра ють вальса. Останній вальс на за баві. Всі кружляють у шаленому ритмі. Не тополі шумлять, а му зики грають романтичного валь са „Гей там у Вільхївці“, як це бувало над раном. А на кожному розі великої залі жде хтось, щоб ,,відбити" і повести, закрутити в танці далі... до слідуючого рогу. А хтось закрутить в середину са лі, щоб згубитися від тих, хто ,,відбиває“. Темно-синя вузька спідничка, темно синій ,,касах“, скроєний як при народньому строї, обшитий золотою тасьмою. Білі, вишивані НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1968 7 Стилізовані сукні, оперті на народньо му вбранні, імають свою історію. Ось модель, виконаний у робітні кооп. „Труд“ у Львові. Біла шовкова блюз- ка на взір народньої сорочки, до того спідничка й корсетка з синього ш ов ку, обшита довкруги золотим шнур ком. До цього синій капелюшок із зо лотою прикрасою. D rosses in th e 30’s w ere a lre a d y m o d eled a fte r U k ra in ia n fo lk costum es. A cocktail dress m ad e on th e design of th e P o lta v a r e reg io n costum e
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
