Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
В. Мушинська Волинь незабутня Волинь незабутня, країна славутня У пишній красі Ти красуєш... Здавен Твою бачу українську вдачу Здавен мою душ у чаруєш... Такими словами Улас Самчук, великий син волинської землі, зга дав свою тіснішу Батьківщину, цитуючи слова Лесі Українки. Пе реповнена заля Укр. Нар. Дому у Дітройті привітала його радісними оплесками на волинському вечорі. А мої думки полинули на Волинь, де я вродилась і де пройшли мої дитячі літа. У дорослої людини завжди зро джується сентимент до тих літ. Мабуть тому, що вони безжурні, повні радости і надій. Пригада лось мені, як я бігала боса з мої ми товаришками по шовкових від моху лугах, купалась у прозорих річках, зривала смачні овочі в су сідських садах, а ночами слухала журливого шуму вітру. Так бува ло улітку, бо зима приносила щось іншого. Це був чар першого снігу, їзда санками, запах ялинки і спів коляди. Це все і багато більше тоді пережитого витисну ло в моїй душі свою печать на все життя. Ці мої спогади пов’язані не тільки з багатою природою та ру їнами замків на Волині, але та кож із українською гімназією в Рівному, де я вчилася. Крім моїх товаришів і вчителів незатертий образ залишила в мене наша не велика гімназійна церква. Коло неї гуртувалося все свідоме гро мадянство нашого міста. Прикра шували церкву вишивками та вся ко підтримували її. Не пригадую собі неділі чи свята, щоб у нашій церкві наші люди не стояли аж надворі, особливо у літі, бо ж у цій церковці служилося по-укра їнському, а в великому соборі, що стояв по-середині міста на чудовій площі, там служилося все по-московському і тому туди ні хто з українців, принайменше сві домих, не йшов. Мені довелося прожити 18 ро ків у Півд. Америці, де зовсім ін ший клімат, пори року й рістня ніж у нас в Україні. Образ рідної землі прийшлося зберігати тільки в моєму серці. Але коли я слухала доповіді нашого письменника, я наче відчула подих тієї країни. Мені пригадалась та наповнена жахом новорічна ніч з 1939 на 1940 рік. Саме в ту рідкісно мо розну і темну ніч ми три дівчини (моя старша сестра, її товариш ка і я) переходили нелегально границю з Волині на Холмщину. Та найгірше з усього було те, що ми не дістали ніякого провідника і самі також не знали околиці. Ми йшли майже навмання, шукаючи ріки Буг, що була границею між большевиками й німцями. Нашій мандрівці здавалося не було кінця. Ми перелазили кількакратно че рез густі колючі дроти, що рва ли нам одяг, ми брели полями по глибокому снігу, а ріки все одно не могли знайти. І коли по довгій, майже безна дійній мандрівці ми вийшли на бе ріг широчезної ріки, тоді зустрі лись із невідрадним явищем, що середина ріки була незамерзла і переправа на другий бік вигля дала неможливою. Нас огортала розпука і ніхто з нас не знав, звідкіля бралася в нас сила шука ти виходу. Ми продовжували йти дальше попри ріку аж доки зна йшли місце, де лід покривав ціле річище. Тоді ми відважились на перехід. Ми відчували, що нас провадила Божа рука. Про це я переконана й досі. В таку ніч, переповнену стра хом і морозом я покинула мою Волинь... Тоді мені було 15 років. В тім віці, я не застановлялася над тим, чи повернуся коли на рідну землю, чи ні. Я навіть не сказала моїй Волині тихе „прощай", бо вся моя істота тремтіла від страху перед московськими погранични- ками, яких нам вдалося оминути. І коли я звертала мій погляд на зад на Волинь, то він був нажаль сповнений тривогою, а не сенти- ментом прощання. Перейшло багато літ від тої но чі. Більша частина мого життя перейшла далеко від України, а зокрема від Волині... І нараз, після тих великих і довгих мандрівок НОВІ ВИДАННЯ Іван Розгін: ВАЛЕНТИНА РА- ДЗИМОВСЬКА. Накладом УВАН, Вінніпег — 1968. За редакцією М. ї. Мандрики. Ст. 48. Це монографія про життя і гро мадську діяльність Валентини Ра- дзимовської, яка була професо ром, доктором медичних наук і фізіології. Вступ англійською мо вою д-ра Василя Плюща. Моно графія ілюстрована фотографіями з життя цієї вченої. Книжка зо бражує не тільки шлях жінки-вче- ної, для якої здобуття у ті часи вищої освіти було получене з різ ними перепонами і яка мусіла ви казати неабиякі прикмети ума та характеру, щоб добитися вченого степеня та працювати фахово. Ці ла доба стає перед очима, коли читати історію цієї вченої та гро мадської діячки. Цікаве не тільки для фахівців, але й для всякого читача, а нам жінкам особливо. Д-р Михайло Гуцуляк: УКРАЇ НЕЦЬ — СПІВТВОРЕЦЬ КОРДО НІВ КАНАДИ Й АЛЯСКИ (Істо рично-географічний нарис). В-во НТШ. Бібліотека Українознавства, том 24. Накладом автора. Ванку вер, 1967. Присвячено в сторіччя Канади —- Петрові Полетиці спів- будівничому кордонів Канади та в сторіччя прилучення Аляски до ЗДА — о. Агапієві Гончаренкові, опікунові українців. Ця книжка -—- наукова розвід ка, але для кожного пересічного читача відкриває незвичайно ціка ву історію договору між Великою Британією і Росією, підписаного у 1825 р. в Петербурзі, в якій неа бияку ролю відіграв Петро Поле- тика. У книжці найдемо теж і- сторію цього українського ви значного роду. Цитуючи автора скажемо: „Напевне в той час По- летика не додумався, що він спів- визначує межі держави, яка в не далекому майбутньому стане при браною батьківщиною частини його народу.“ У. С. світами, я почула щось дуже рід ного моєму серцю. Щось, що при носить запах молодости, улюбле них синіх волошок і шуму золо тих колосків... Це був безсумніву „Волинський вечір“, влаштований 81 Відділом СУА у Дітройті. 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
