Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
РІК XXV. ВЕРЕСЕНЬ, 1968 Ч. 8. М икола Вінграновський І є н а р о д • • • На сизих 'пагорбах рясне село гоїріє, І СІр;і !ВІТР‘ЯІКИ ДОКрИЛЮЮТЬ СІВіІ'Й ВІ'К. В брунатних берегах ріка багряна мріє, І гай засмучений стоїть, як чоловік. Ні лету літака, ні шурхотіння гуми; Тут тільки я, тут я ;і неба тло. І дума тирю народ, моя стодумна дума 'Навшпиньках заглядає у чоло. Як маниться усе! І дурень той, хто зміни Незмінно зіаміня .вчорашнім днем без змін. Народ їв путі. Та 'він тавра іне зніме Із тих, хто за народ являв себе взамін, І, відрізаючи живі шматки з народу, Пророкував народові майбуть. Та брів народ. Де бродом, де без броду, Без нас, нетяг, тягнувсь з іне бути в буть. Бо в ін народ. Бо він глагол життя. Він зміна .змін. Йому нема заміни. Бо він один крізь весни і крізь зими Веде свій слід з не бути у буття. А ми? Хто' ми? Себе ми знаєм зразу. Чимало віддало' нас жаху в рот. Лиш ті не віддалися, хто народу Віддав себе і 'ствердив свій народ. Ми знову є. Ми — пізні. Найпізніші. Що наросли з худеньких матерів в саду порубанім. Я знаю, не для тиші вулкани дивляться з-під ваших юних брів. Є —- віра. Є — свобода. 'Кров і шмаття. Естрада, сало, космос, кавуни. І є народ, в якого є прокляття, Страшніші од водневої війни. Із з б ір к и ,,С т о п о е з ій " Рушійні сили Духовою віссю нашої Конвенції, що відбу лась у днях 5.—7. липня ц. р. у Шикаґо — були події в Україні, їх насвітленню була присвячена доповідь Ірини Пеленської, що в переконливий спосіб вказувала на глибину нашого спротиву, який поклав край сталінському теророві. Коли дав ніше згадка про переслідуваного у вільному світі була для нього смертним засудом, то тепер пере слідувані чекають того, щоб про них говорили, щоб їх засуди й переслідування свідчили про си стему, якої жертвою вони є. Це й повинно заохо тити і змобілізувати нас до живішої дії. Адже наша Батьківщина чекає і сподіється її від нас. Другим духовим рушієм нашої Конвенції були думки і твердження, висловлені англомовною дискусійною лавою. Від авторитетних промовців почули ми про проблеми країни нашого поселен ня, що торкається нашого побуту і майбутнього наших дітей. Це є ті глибокі течії, що нуртують і потрясають країною і які ми теж відчуваємо. Вони теж вимагають нашого освідомлення і нашої співдії у їх розв’язанні. До того мусимо знайти відповідну дорогу і в нашій організації, що по стала і виросла на цьому грунті. На перехресті цих двох рушійних сил зарису валась третя прикмета нашої Конвенції — її рухо мість. У кожну хвилину нарад чи врочистостей відчувалося, що організація йде вперед, переміню ється, шукає нових доріг. Це виявилося у доборі тем, у припливі нових людей і організаційних форм. А вже наявно кидалось у вічі у перевазі мо лодих облич, що заповнили місця, призначені для делегаток. Нове членство це є та молода сила, що ставить свої перші громадські кроки на нашому терені. Внедовзі вона буде готова до проводу. Стоїмо на порозі нового етапу. Його духові напрямні накреслила наша Конвенція, а форму їх здійснення вирішить саме життя. Треба, щоб ми були готові зустріти його та його вимоги. Від на шої готовости залежить, чи схопимо кличі нашої доби та виповнимо місце, призначене історією для нас. НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1968 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
