Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Ольга Литвин К у л ь б а б а На широкій леваді, серед зеле ної трави і розкішних квітів, рос ла кульбаба. Вона розстелила своє різьблене велике листя в один і другий бік й утворила гарну зеле ну корону в траві. В середині ко рони виросли три стеблини і на кожній вгорі сиділа згорнута брунька. Коли сонце добре погрі ло, бруньки пороздувались і од ного ранку розгорнулися у ве ликі жовті пухнаті квітки. „Цвіту!“ гукнула кульбаба, щоб було чути далеко на леваді. „Цві ту, цвіту!“ раділа вона. Земляна жабка, що її звали Жабіта і яка жила недалеко в ямці під лопухом, почула голос кульбаби і висунула свою голову. — Чого задерла жов того носа і репетуєш на всю лева ду? Ти не даєш мені спати! — не- задоволено загукала до кульбаби. — Ну, цвітеш, але чого так голос но репетувати? Бачите, Жабіта всю ніч гуляла і квакала, а вранці щойно вклала ся спати, аж тут кульбаба її збу дила. Та кульбаба не звертала жад ної уваги на бурмотіння Жабі- ти. — Цвіту, цвіту! — Бджілки, ме телики, комашки! В моїх засіках повно меду. Ласуйте! — гукала вона на всі боки. Вітер підхопив її мову і поніс по леваді, по полях, по діброві, та поскликав усіх, хто був охочий посмоктати меду. Перша прилізла комашка. — До бридень кульбабо! Який гарний день сьогодні! Даси меду? — Дам! Лізь вгору до засіків, тільки обе режно, не помни квіточок! -—- Ні, тіточко! Я полізу дуже уважно! Я знаю, як поводитися з квітами! І комашка полізла вгору ласу вати медом. Коли вона наїлася, то сказала: — Ото наїлася, як на Спаса! Дякую Тобі красненько! І комашка обережно злізла до долу і почвалала до своєї хатки. Прилетіла бджілка. — Даси ме ду, тіточко? — Дам! Бери стіль ки, скільки зможеш донести! — Дякую. Потребуємо багато меду, бо вже скоро Спаса, а самі ж зна єте, що на Спаса людям треба стиглих яблук, грушок, маку і ме ду до пампушок! Тимчасом Жабіта далі скаржи лася. — Ото сьогодні збіговись ко якесь! Не дають мені заснути! Іди собі геть, бджілко, базікаєш так багато і так голосно! -—- Що то за мова? Сама йди собі геть у свою ямку, накрийся лопухом і спи. Ми всі працюємо вдень і не тобі заводити свої порядки! Жабіта надулася і полізла гегь під лопух. Бжілка набрала повне відерце меду, подякувала кульба бі і полетіла до вулика. Цілий тиждень літали до куль баби метелики, бджілки, комашки. Літали, аж доки не вибрали всього меду. Тоді квіти кульбаби почали міняти свій колір і одного ранку були вкриті білими парашутиками. До кожного з них було причіпле не насіннячко. — Щось ти побіліла, сусідко! Вже не гукаєш: „Цвіту, цвіту!“ -— насміхалася Жабіта. — Не маю потреби гукати „цвіту!“ — відпо віла кульбаба. — Я вже відцвіла і завтра прилетить вітер і рознесе мої насіннячка на парашутиках геть кругом по полях і лугах. Вони приземляться, де кому з них поща стить. Там вони будуть зимувати і спати до наступної весни. А ко ли пригріє сонечко, вони пустять корінчики, виростуть і зацвітуть! — Овва! — буркнула Жабіта. Вона завжди мала поганий настрій вдень. Вранці другого дня прилетів ві терець, підхопив парашутики з на сінням і вони залітали в повітрі. Жабіта почула зпросоння, що щось гуде. Виглянула і побачила як щось літає. Вона подумала, що то комарі — плигнула, вхопила одного і проковтнула. їй задерло в горлі, гірко засмакувало. Аж тоді вона зрозуміла, що то не комар, а насіння кульбаби. — Порозки дала свої парашутики з насінням геть усюди! — бубоніла Жабіта. — І не розбереш, де комар, а де парашут! Кульбаба сміялася. •— Маєш такі банькаті великі очі, а не можеш відрізнити насіння від комаря! Жабіта не мала що на це відповісти і сховалася під лопух зі своїми банькатими очима. А ві тер кружляв парашутиками, під носив вгору і передавав іншим ві трам. Деяких спускав до долу і притуляв до землі. Може не всі на сіння попадуть на добре місце. Може декого з них з’їдять птахи. Але кожне насіннячко, що попа де в землю, виросте весною, роз горне різьблене листя, зацвіте і виростить багато парашутиків з насінням. І так буде без кінця, або так, як спочатку написано в цій казці. МОЛИТВА (Вірш написаний на прохання п-ні Марії Дейко для нової читанки „Рідне Слово") Боже Дай мені і силу, й розум, щоб я в школі добре вчився, віру теплу, серце чисте, щоб неправді не корився. Нам усім даруй здоров’я >— мамі, татові й родині. Дай Твій захист, волю й долю нашим людям в Україні. Г. Чорнобицька Маруся Федорович ЧУДОВІ КВІТКИ ДЛЯ ВСІХ У лісі на поляні Біжить малий струмок, Кругом повиростало Аж тисяча квіток. І жовті там, й червоні, Рожеві й голубі! Хотіла б я нарвати Усіх — усіх собі. Низенько я нагнуся, Аж три собі зірву. Додому їх матусі Скоренько понесу. Решту квіток залишу Ведмедеві, серні... Щоб звірі і комахи Теж тішились усі. ДОЩИК Він у хмарці прилетів Та й хлюпнув, залопотів Над грушками, сливами Краплями грайливими. Всі листочки, трави, квіти Хочуть пити, пити, пити І в свої зелені жменьки Ловлять крапельки ясненькі. І. Кульська 14 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
