Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Ольга Литвин К у л ь б а б а На широкій леваді, серед зеле ної трави і розкішних квітів, рос ла кульбаба. Вона розстелила своє різьблене велике листя в один і другий бік й утворила гарну зеле ну корону в траві. В середині ко рони виросли три стеблини і на кожній вгорі сиділа згорнута брунька. Коли сонце добре погрі ло, бруньки пороздувались і од ного ранку розгорнулися у ве ликі жовті пухнаті квітки. „Цвіту!“ гукнула кульбаба, щоб було чути далеко на леваді. „Цві ту, цвіту!“ раділа вона. Земляна жабка, що її звали Жабіта і яка жила недалеко в ямці під лопухом, почула голос кульбаби і висунула свою голову. — Чого задерла жов того носа і репетуєш на всю лева ду? Ти не даєш мені спати! — не- задоволено загукала до кульбаби. — Ну, цвітеш, але чого так голос но репетувати? Бачите, Жабіта всю ніч гуляла і квакала, а вранці щойно вклала ся спати, аж тут кульбаба її збу дила. Та кульбаба не звертала жад ної уваги на бурмотіння Жабі- ти. — Цвіту, цвіту! — Бджілки, ме телики, комашки! В моїх засіках повно меду. Ласуйте! — гукала вона на всі боки. Вітер підхопив її мову і поніс по леваді, по полях, по діброві, та поскликав усіх, хто був охочий посмоктати меду. Перша прилізла комашка. — До бридень кульбабо! Який гарний день сьогодні! Даси меду? — Дам! Лізь вгору до засіків, тільки обе режно, не помни квіточок! -—- Ні, тіточко! Я полізу дуже уважно! Я знаю, як поводитися з квітами! І комашка полізла вгору ласу вати медом. Коли вона наїлася, то сказала: — Ото наїлася, як на Спаса! Дякую Тобі красненько! І комашка обережно злізла до долу і почвалала до своєї хатки. Прилетіла бджілка. — Даси ме ду, тіточко? — Дам! Бери стіль ки, скільки зможеш донести! — Дякую. Потребуємо багато меду, бо вже скоро Спаса, а самі ж зна єте, що на Спаса людям треба стиглих яблук, грушок, маку і ме ду до пампушок! Тимчасом Жабіта далі скаржи лася. — Ото сьогодні збіговись ко якесь! Не дають мені заснути! Іди собі геть, бджілко, базікаєш так багато і так голосно! -—- Що то за мова? Сама йди собі геть у свою ямку, накрийся лопухом і спи. Ми всі працюємо вдень і не тобі заводити свої порядки! Жабіта надулася і полізла гегь під лопух. Бжілка набрала повне відерце меду, подякувала кульба бі і полетіла до вулика. Цілий тиждень літали до куль баби метелики, бджілки, комашки. Літали, аж доки не вибрали всього меду. Тоді квіти кульбаби почали міняти свій колір і одного ранку були вкриті білими парашутиками. До кожного з них було причіпле не насіннячко. — Щось ти побіліла, сусідко! Вже не гукаєш: „Цвіту, цвіту!“ -— насміхалася Жабіта. — Не маю потреби гукати „цвіту!“ — відпо віла кульбаба. — Я вже відцвіла і завтра прилетить вітер і рознесе мої насіннячка на парашутиках геть кругом по полях і лугах. Вони приземляться, де кому з них поща стить. Там вони будуть зимувати і спати до наступної весни. А ко ли пригріє сонечко, вони пустять корінчики, виростуть і зацвітуть! — Овва! — буркнула Жабіта. Вона завжди мала поганий настрій вдень. Вранці другого дня прилетів ві терець, підхопив парашутики з на сінням і вони залітали в повітрі. Жабіта почула зпросоння, що щось гуде. Виглянула і побачила як щось літає. Вона подумала, що то комарі — плигнула, вхопила одного і проковтнула. їй задерло в горлі, гірко засмакувало. Аж тоді вона зрозуміла, що то не комар, а насіння кульбаби. — Порозки дала свої парашутики з насінням геть усюди! — бубоніла Жабіта. — І не розбереш, де комар, а де парашут! Кульбаба сміялася. •— Маєш такі банькаті великі очі, а не можеш відрізнити насіння від комаря! Жабіта не мала що на це відповісти і сховалася під лопух зі своїми банькатими очима. А ві тер кружляв парашутиками, під носив вгору і передавав іншим ві трам. Деяких спускав до долу і притуляв до землі. Може не всі на сіння попадуть на добре місце. Може декого з них з’їдять птахи. Але кожне насіннячко, що попа де в землю, виросте весною, роз горне різьблене листя, зацвіте і виростить багато парашутиків з насінням. І так буде без кінця, або так, як спочатку написано в цій казці. МОЛИТВА (Вірш написаний на прохання п-ні Марії Дейко для нової читанки „Рідне Слово") Боже Дай мені і силу, й розум, щоб я в школі добре вчився, віру теплу, серце чисте, щоб неправді не корився. Нам усім даруй здоров’я >— мамі, татові й родині. Дай Твій захист, волю й долю нашим людям в Україні. Г. Чорнобицька Маруся Федорович ЧУДОВІ КВІТКИ ДЛЯ ВСІХ У лісі на поляні Біжить малий струмок, Кругом повиростало Аж тисяча квіток. І жовті там, й червоні, Рожеві й голубі! Хотіла б я нарвати Усіх — усіх собі. Низенько я нагнуся, Аж три собі зірву. Додому їх матусі Скоренько понесу. Решту квіток залишу Ведмедеві, серні... Щоб звірі і комахи Теж тішились усі. ДОЩИК Він у хмарці прилетів Та й хлюпнув, залопотів Над грушками, сливами Краплями грайливими. Всі листочки, трави, квіти Хочуть пити, пити, пити І в свої зелені жменьки Ловлять крапельки ясненькі. І. Кульська 14 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
