Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Із листів д о Р е д а к ц ії золотим та синім рукави. А на го лові золота із лями коса, вища над чолом, вузенька ззаду над шиєю. Вона відбиває від мого чор ного волосся і навіть я, що ніколи не рада була зі свого вигляду, мушу признати, що воно зовсім гарно виглядає. А на шиї згарда із хрестиків, зі збірки діда. * Наперед був показ народньої ноші. Тишковецький стрій, в яко му я виступала, признано най більш мальовничим. І хоч нагоро да була для строю, але й на мене впала частина того „блеску". А стрій прислала тітка з Тишко- вець. Вона там родилася, там жи ла і вже заздалегідь мала приго тований якийсь стрій, щоб у ньо му її поховали. Цей прислала во на уложений так, щоб знати було як що вдягати, а те, що мало бу ти на голові, прибила цвяшками до... поліна. Але хоч як ми стара лися все точно відробити, то тітка нарікала, що ми крайку довгу на кілька метрів, яка повинна була стиснути мене немов би корсе том, якось не так зав’язали. Але стрій був гарний. А найгарніша корона із червоної волічки на го лові. А після показу була ревія у- країнської моди. Сукні з самоді- лів, мальованих і інших тканин, но і моделі, що своїм кроєм оперті були на народніх строях. Як ось ця моя візитова сукня, проекту мабуть пані Нижанківської. А потім була ще забава, що за кінчилася аж рано веселим, хоч сентиментальним вальсом, який співала вся саля під акомпаніямент оркестри може ,,Ябця“, може Ко са. Очевидно трудно сказати, яким чином ця сукня найшлася в наших клунках, що поїхали з нами до Казахстану. Збиратися треба бу ло під штиками у мінути і у тиш- ковецьку плахту, зняту зі стола попадали різні випадкові речі, а потрібні залишались. Спершу міняли те, що ми хоті ли, а потім вже ми просили, щоб нам дали їжу за будь що з нашої одежі і річей. Бувало, подобаєть ся те, що на тобі — даєш, бо їсти треба. Але мама ховала цю сукню — корсетку десь на дно; Щ е н а виховні теми ...Рубрику „На виховні теми“ про читую завж ди спершу, як лиш дістану Ваш цінний журнал. Живий спосіб подавання матеріялу до виховних проблем, у формі запитів матерів та відповідей Редакції — влегшує сприй мання та з б у д ж у є зацікавлення. Мені — працівниці в ділянці виховання — ця рубрика служить своєрідним „ба рометром" найпекучіших актуальних виховних проблем — і мушу призна тися, що завж ди відчуваю правдиве вдоволення, що Редакція р озв’язує ці, нераз д у ж е важкі проблеми, завж ди в глибоко релігійно-моральному дусі та б ер е до уваги особливості вихо вання українського патріотизму поза межами Батьківщини. дуже хотіла, щоб я його заховала. Хоч би самі вишивані рукави. — Вернешся — це сказано так впевнено, що неправдоподібне ставало якби можливим — при шиєш рукави до чогось і буде. А других таких вже мати не будеш. Коли мама захворіла і ми ста ралися добути для неї хоч ложку масла за всяку ціну, ми ствер дили, що в речах, які ще остали ся, не було ніодної з її речей. Вона в першу чергу проміняла все своє, а наше ховала на пізніше. Там теж і була ця корсетка. На самому дні. Але й на неї прийшла черга. Не було вже мами, щоб її боронила, а треба було ви- ряжати брата в ,,трудармію“. А мені... мені було все байдуже. Якась казашка взяла корсетку і навіть добре, як на цей голодний рік, заплатила. А я забула, що вона у мене була. Аж ось тепер. Стою босяком на землі, яка що раз більше розгрівається (невдов зі не ступиш босою ногою, попа ришся). У руках держу босоніж ки. На мені полотняна суконка і я навіть не знаю, яка вона і див люся на цього казаха, що гар цює в моїй корсетці у честь я- коїсь побіди. Зашуміли, залопотіли, заплеска ли в долоні після якоїсь промови. Замовк вальс у моїх ухах. У ноги заколов пісок. Вертаємося на за вод, я знову позаду всіх, омина ючи колючі місця. Казах у моїй корсетці переїхав побіч нас і зник у бічній вулиці. Вважаю, що д е як д е, а в жіночому журналі така рубрика необхідна. ї ї недостача д о недавніх літ відчувалась д у ж е боляче. Кожний професійний журнал присвячує свої сторінки в першу чергу типовим своїм професій ним питанням, а х іб а є щ ось більше типове для жінок, більш загально-ж і ноче, як саме виховання? І то вихо вання у найширшому розумінні цього слова — аж д о тих висот, до яких з у міли піднятися наші Матері в Україні, виховуючи на руїнах, спричинених голодом і терором, при масовій руси фікації шкіл — одначе нове, свідоме українське покоління. Ця місія не має нічого спільного з дрібничковістю славних трьох німецьких „К“ (діти — кухня — церква) — вона впливає ви рішно на долю всього народу, а тому й варта окремого обговорення. Бо, приглядаючись способам виховання наших м олодих мамів, доводиться ствердити, що часто вони роблять д у ж е поважні й важкі у наслідках по милки, отж е зрозум іло, що треба й то д у ж е треба їм піддержки і вказівок з і сторони наш ої зорганізованої спіль ноти. Бажаю отж е паням, щ о займаються сторінкою „На виховні теми“, якнай більше снаги д о їх праці, та якнай більше заслуж еного признання й ува ги зі сторони читачок, б о це найкра ща винагорода за такий труд! Леся Храплива МУЗЕЙ НАР. ТВОРЧОСТИ СУА Наспіло звідомлення про пожертви для нашого М узею . Герб міста Льво ва, вишитий хрестиком, роботи Ста ніслави Чекалюк у pp. 1915-18, пода рувала п-ні Ольга Савчук, членка 89 Відділу СУА з Керкгонсону. Довга ткана верета, чорно біла, з с. При стань, пов. Жовква, роботи Матвія Євуша з 1913 p., подарував Михайло Євуш із Ню Й орку, принесла п-ні Ка терина Пелешок. Два довгі пояси-ґер- дани з с. Підгайці з 1930 p., подару вала п-ні Марія Форґач із Ню Й орку. Щ иро дякуємо всім жертводавцям! Прохаємо й інших членок, щ о ма ють у себ е вироби нар. мистецтва чи народнього побуту — передавати їх до збереж ення в нашому М узею . Там вони послужать для показу наш ої на р одньої культури. П Р И С И Л А Й Т Е П Е Р Е Д П Л А Т У ! 8 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
