Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
XРИСTOC ВОСКРЕС! Кличемо всім Союзянкам у ЗДА та всім членкам українських жі ночих організацій у вільному світі. УПРАВА 93 ВІДДІЛУ ІМ. ОЛЕНИ СТЕПАНІВ у Гартфорді, Конн. в хаті, не співали й не сміялись. Господиня виконувала головну ро боту коло приладження страв — готувала ковбаси, шинку, порала порося. Викінчування того діялося в Ве лику Суботу. Після паляниць го сподиня засувала в піч поросятко, шинку, ковбаси й поребрину. Тоді також красили крашанки і варили яйця для посвячення. По полудні господар із господинею готували „дору", себто свячене. У глибоко му кошику або ,,доріннику“ умі щували паску, стільки яєць скіль ки є членів родини, крашанки або писанки, масло, сир та м’яси во. Не забували доложити хрін і сіль. Це все, прикрите тканою або вишиваною скатеркою, чекало до свячення. Перший день Великодня! Вже відспівано Воскресну Утреню, від гомоніли Великодні дзвони і мо гутній спів „Христос Воскрес" по- тряс людськими серцями. Всі рідні і близькі вітали себе при виході з церкви. Христос Воскрес! Тепер усі поспішали додому зі свяченим. У давнину це було обов’язком го сподаря вносити „дору" до хати. Господиня з дітьми вітала його при вході подібно, як це діялось напередодні Різдва із внесенням дідуха. Христос Воскрес! вітав батько свою сім’ю і торкався ,к о рінником “ голівок своїх дітей. Тепер господиня розкладала свячене на столі. Засвічували вро чисто свічку, що горить на хвалу Божу. Сім’я сходилась довкруги стола, де займала місце по старши ні. Молитвою проводив дідусь або батько, найстарший у родині. По тім він же розрізував яйце на стілйки частинок, що є в родині душ. Брав кусник, запрошував взяти всіх,' примовляючи „Хри стос Воскрес “ ! Йому так само від повідали. Тоді господиня краяла свячену паску й уділила кусник кожному членові родини. Вкінці бралися за м’ясиво, попереджене чаркою, яку знов же наливав ді дусь або батько. При тому згадав душі померлих, що згідно з на роднім віруванням, перебувають тут із ними: „Нам життя і здоров’я, а вам, святії душі, раювання в небі та легко душенькам вашим!" Цим спільним розговінням за кінчилося свято найближчої ро дини, що почалося Страстною ве- черою. Бо вже по полудні сходило ся біля цвинтаря все село. Стар ші —- гомоніти з собою, молодь виводити свої гри-гаївки, а діт вора цокатися писанками. Родинний характер мав ще дру гий день Великодня. Тоді то о- дружені діти відвідували цілою ро диною своїх батьків, а матері по силали більших дітей до діда й баби чи хрещених. Діти несли з собою у вузлику кілька писанок, кільце ковбаски і колач. Це так і звалось „нести колача“. Приві тавши рідних словами „Христос Воскрес!" діти сідали коло стола, їх частували й у вузлику обміню вали писанки й інші харчі. Отже подібно, як на Різдво, дальші чле ни родини обмінювались Божими дарами, через вістунів щастя —- дітей. Особливе значення мала в тому святі писанка. Про її походження і символіку вже багато в нас пи салося. Нею обдаровуються члени родини на щастя й добробут, ни ми „цокаються" діти під церквою. Та хочеться пригадати призабутий у нас звичай, що його мала писан ка у взаєминах хлопців і дівчат. При зустрічі на цвинтарі першого дня дівчина обдаровувала хлоп ців писанками. Із узорів і вигляду писанки хлопець міг угадати, чи він дівчині любий та чого йому сподіватись. Та хлопцям того мало. У Вели кодній понеділок вони ходили по хатах, де були дівчата, щоб ще дістати писанок. Це колись у дав нину звалось „волоченням", а по неділок був „волочільний". Це бу ло рівночасно обзоринами госпо дарства любої дівчини. Правда, цей звичай у більшості відумер, тоді коли зберігся другий — об ливання. Знаємо його лиш у жар тівливій формі обливання дівчат. Третій день Великодня — це за вершення святкувань. У деяких о- колицях тоді дівчата обливали хлопців, відплачували їм за жарт попереднього дня. В цей день від відували себе сусіди, а дуже часто господарі виходили поглянути на засіяні ниви. Великодній цикль закінчувався властиво щойно на Провідну не ділю. Тоді поминали на цвинтарі померлих, жертвували за їх душі й прикрашували могили писанка ми. За стародавнім віруванням що йно у Провідну неділю душі по мерлих покидали садиби і повер тались „на той світ". Отак проходило святкування Великодня. Спершу в тісному ро динному крузі, потім дещо шир шому дальшої родини, а вкінці в цілій громаді, розбитій на гурти — молоді, жінок, чоловіків та дідусів і бабусь. Всі ці взаємини були прикрашені продуманим церемоні- ялом, що носив відпечаток при язні, любови і відгомін сивої дав нини. Л. Б. ВЕЛИКОДНЄ ПРИВІТАННЯ ДО ВІЄТНАМУ Суспільна Опіка 82 Відділу СУА на Бронксі, Н. Й., вислала дня 2d березня ц. р. на руки ген. В. Вестморленда на грану на патефонну пластинку тради ційну Великодню пісню „Христос В о- скрес!“ і привіт від українських мате рів американським і союзним воякам у Вієтнамі з просьбою передати цю пластинку радієм на латинський і у - країнський Великдень. Зголошуйте делегаток на X V Конвенцію С УА НАШІНЖИТТЯ - - ШШ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
