Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дружня пісня „за Україну, за її волю...“ по неслася понад просторами Парани. Дорога тривала яких пів години. Занадто на вантажена Cancha, мало що підіймається над водою, неспішно приближувалася до парагвайських бере гів. Вже можна було бачити бетонові залишки ко лишнього порту. Кілька літ тому його розбила ве лика буря — to rm enta, що була сюди завітала. Те пер лиш масивні бетонові стовпи, висунені далеко в воду від берега, пригадували про грізну силу роз гніваної природи. —- Зруйнувавши пристань і весь беріг, хвилі загрожували мешканцям Енкарнасіон, — розповідає о. Ковалик. — Тоді один із наших отців пустився човном на воду і добився до аргентинського берега, шукаючи допомоги в урядових аргентинських чин ників. По довгім, широкім мості переходимо на беріг. Тут нас уже чекають місцеві просвітяни. Разом ідемо до театру — це велика і простора камениця з низько вмурованими вікнами, що виходять до парку сусідньої школи. Під час концерту по цих вікнах була розміщена численна кількість глядачів, а для інших, які були позбавлені і цієї можливості, в шкільнім садку інсталювали гучномовці. Після проби кожному хотілося оглянути мі сто. Пішла і я. Енкарнасіон має кілька асфальтових вулиць у центрі, а поза тим околиці не надто при вабливі. Будинки одноманітні схожі поміж собою — стандартового типу, муровані червоною цеглою, з плоским дахом. Всі крамниці виповнені виключно виробами імпортованого походження. В склепах, просто на підлозі складені різного ґатунку та фа сонів солом’яні капелюхи. За низьку ціну можна було купити капелюх із правдивої панами. Щораз натрапляю на когось із наших хористів, всі бажа ють придбати якогось сувеніра з Парагваю. Скле- парі лиш тішилися з такої інвазії. В цьому невелич кому місті така подія, як приїзд нашого хору, мала певне комерційне значення. E ncarnacion — друге по величині місто в Па рагваю. По яких же хащах розсіяні наші численні люди? Принагідно відвідую голову місцевої „Просві ти". Його цегловий дімок, як і більшість, невизна- ченого бурого кольору, стояв при головній дорозі. Мав невеличкий склепок, що й було джерелом його існування. В хаті підлога з цегли, електричне світло ледве жевріє, треба було досвічувати свічками. Крізь низькі віконця вже заглядав вечір. Ніщо не зраджу вало великого добробуту, але люди не скаржилися, а навпаки були вдоволені своїм сучасним життям. — Лиш від недавна тут панує спокій та мирна праця. Раніше colonos дуже бідували і не мали 4 навіть змоги трудитися, бо все зароблене чи здобуте тяжкою працею з землі, грабували дикуни — ін- діяни, а сам кольоно при тім часто втрачав життя, -— оповідав за вечерою господар. Чимало українців живе в Парагваю. Доля їх по розкидала по всіх кутках у пралісах цієї землі, ви повненої хижими тваринами та отруйними зміями. До змальовання їх твердих буднів ніодин маляр не вжив би рожевої фарби. Та проте якась духова сила, високо людяні інстинкти примушують їх ви давати мозольною працею зароблений гріш на ор ганізацію домівки „Просвіти11 чи церкви, щоб бо дай у мініятюрі відтворити образ такого далекого, ще з дитинства винесеного на чужину, Рідного Краю. В Енкарнасіон українці також мають свою „Просвіту “, але активних членів є лиш дев’ять. Надійшов час заповідженого концерту. Під ви сокими старими деревами шкільного саду всі місця на гойданках та дитячих забавах були вже зайняті. Не треба згадувати, що заля була вщерть перепов нена. Такого здвигу народу, кажуть, тут ще не ба чили за цілу історію Енкарнасіон. Приїздили люди зі всіх околиць, декотрі раніше на кілька день та пересиджували у знайомих, чекаючи цього кон церту. Кожен хотів почути свою рідну пісню, по бачити барвистий український гопак. Мистецька частина програми була переобтя жена великою кількістю точок, але, не зважаючи на це, ентузіязм зібраних на залі та поза нею не спадав на силі ні на мент. Наші два дуо з банду рою практично не можна було виконати, за кожною стрічкою треба було перечікувати поки затихнуть оплески. Але квіти, ні патетичні промови в честь ви конавців не приносять стільки духового вдоволення мистцеві, як це спонтанне, безпосередньо — щире захоплення глядачів. — За всі двадцять п’ять років нашого побуту у Парагваю ми не домоглися зробити стільки, стільки зроблено цим концертом для добра і слави нашої громади, — казав прощаючись у пристані на другий день вранці, голова місцевої „Просвіти". Хоч навколо нас знову, як і вчорашнього дня, опанували простір парагвайські жінки зі своїми ве ликими кошиками, що балянсували на голові, але коли наша Cancha рушила, — в повітрі вітало лиш українське: „до побачення, до скорого побачен ня!.." Несподівано прийшло мені признання за мої пісні на концерті також із аргентинського берега від директора місцевої митниці. “Su voz m e h izo piel de g illin a ” (від вашого голосу мурашки мені бігали по спині), — гратулював він мені, довідав 32 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
