Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
С. Марганець А н др ій к ове Свячене Одної суботи мама сказала: — Нині в мене багато праці, бо мушу приготовити паски та все інше, щоб нести до церкви святити. --- А світличка? Андрійко налякався, що не буде кому запровадити йо го до світлички, до якої ходить кожної суботи. -—- До світлички поведе тебе Оксана, бо вона має у школі пробу гагілок. Одягнися у вишивану сорочину, бо як вер нешся, то підемо зі мною святити. Оксана допомогла братчикові вмитися й одягнутися і вони пішли. Коли поверталися назад із світ лички, то вже перед хатою було чути, як гарно пахне печиво. Ма ма показала кошичок, приготова ний для Андрійка: там пасочка і кусник ковбаси, масло, яєчко, сир, крашанка і хрін. Все прикрите ви шиваною хустинкою. Хлопчик ду же тішився й обіцяв мамі спокійно бавитися, аж вона приготує все, щоб іти святити. Наперед бавив ся у хаті, а потім з кошичком ви йшов на двір. Там сині пташки — сойки вчи нили крок: ,,кіт, кіт!“ Сусідів чор ний кіт ловить пташок І як тільки вони його побачать, то остеріга ють других: „уважайте, утікайте, ходить кіт, кіт!“ Прилетіли сойки до хлопчика. — Що це в тебе в кошику так гар но пахне? Дай нам скуштувати! — Ні, не можу, відповів Андрійко. — Пасочку треба спершу посвяти ти. — Ходи тепер до церкви — намовляли його пташки, ми будемо високо летіти і тобі дорогу пока зувати. — Дійсно, подумав хлоп чик, до парку дорогу я знаю, а дальше покажуть пташки. Іде він, аж чує, щось йому до ноги треться. Дивиться, а це чор ний котик. — У твоєму кошику щось так гарно пахне, няв... — Ра до дам тобі масла, ковбаски, але наперед мушу піти посвятити. Зайшов котик за ним аж до пар ку. — Ой не йди так далеко від дому, не можна, няв... — Ти боя гуз — відповів Андрійко — утікай на дерево, ось песик біжить. Над біг песик і каже: — Я піду з то бою, буду тебе охороняти. Вийшли вони з парку. Андрійко дальше дороги не знає, дивиться, де є сойки, його друзі. Пташки ле тять, крильцями йому дорогу по казують. Аж прийшли до вулиці, де багато авт їздить. Пташки по сідали на світлофор і пригляда ються. Червоне там світло, чи зе лене? Можна переходити, чи ні? Врешті засвітилося зелене і пташ ки закричали: — Йдіть, ідіть! Ан дрійко схопив песика за шерсть і вони перейшли вулицю. — А те пер куди, пташки? Полетіть, поди віться, де церква? — Ось там, ось там! ■—- закричали вони. Андрійко побіг, та коли зайшов до церкви, то побачив, що це не та, до якої він ходить у неділі і свята. -— Ми бачимо ще одну церкву, ходи за нами — закликали пташки. Але там теж не свято, людей нема. За журився Андрійко, сів на сходах і плаче. — Як я церкву віднайду, як до дому повернуся? Та песик його потішив: — Ось іде поліцист, він нам допоможе. —■ То такі в тебе приятелі, пташки і песик? — усміхнувся по ліцист. — Вони ж дурненькі, доро ги не знають, написів читати не у- міють, котра година не скажуть. Ти їх не слухай. Найкращі твої приятелі — мама й тато. Тебе во ни навчать і поведуть, щоб нічого злого не сталося. •— А як тобі на прізвище, Ан дрійку, і яка твоя адреса? Але то го хлопчик не знав. Поліцист по думав: — Бачу, що в тебе виши вана сорочка, ти певно українська дитина. Я знаю, де твоя церква. Узяв його за руку і пішли. Неза баром побачили церкву. Андрійко так утішився! Там уже багато лю дей прийшло святити. Пішли вони до пан-отця розпитати про хлоп чикових батьків. -—- Так, це синок пані і пана Мартинюків -— сказав отець. Ось зараз потелефонуємо до них. При їхав тато, подякував поліцисто- ві та пан-отцеві і забрав сина до дому. Песик мусів за автом бігти, а пташки полетіли. Потім Андрійко ходив ще раз з мамою святити і трошки свя ченого своїм приятелям приніс. Пташкам — паски, котикові — масла, песикові -—- ковбаси. На другий день було радісне свято Великдень. Але рано-раненько, за- ки ще виїхати з хати, тато на вчив Андрійка адресу й число те лефону. М. Ч. ВЕСЕЛКА К с е н і Бабуню! На небі обручка? Чи ангел там стрічку згубив?.. А може кінчик Він кине мені? Як впаде на ручки Я коси зав’яжу І піду гагілку Співати у ній. Ой, того бажати негоже. Ангелик там плаче. Вітрець Веселку-стрічку Занесе йому. Бабуню, а може Шматочок веселки Урветься й впаде на головку мою?.. 22 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
