Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
С. Марганець А н др ій к ове Свячене Одної суботи мама сказала: — Нині в мене багато праці, бо мушу приготовити паски та все інше, щоб нести до церкви святити. --- А світличка? Андрійко налякався, що не буде кому запровадити йо го до світлички, до якої ходить кожної суботи. -—- До світлички поведе тебе Оксана, бо вона має у школі пробу гагілок. Одягнися у вишивану сорочину, бо як вер нешся, то підемо зі мною святити. Оксана допомогла братчикові вмитися й одягнутися і вони пішли. Коли поверталися назад із світ лички, то вже перед хатою було чути, як гарно пахне печиво. Ма ма показала кошичок, приготова ний для Андрійка: там пасочка і кусник ковбаси, масло, яєчко, сир, крашанка і хрін. Все прикрите ви шиваною хустинкою. Хлопчик ду же тішився й обіцяв мамі спокійно бавитися, аж вона приготує все, щоб іти святити. Наперед бавив ся у хаті, а потім з кошичком ви йшов на двір. Там сині пташки — сойки вчи нили крок: ,,кіт, кіт!“ Сусідів чор ний кіт ловить пташок І як тільки вони його побачать, то остеріга ють других: „уважайте, утікайте, ходить кіт, кіт!“ Прилетіли сойки до хлопчика. — Що це в тебе в кошику так гар но пахне? Дай нам скуштувати! — Ні, не можу, відповів Андрійко. — Пасочку треба спершу посвяти ти. — Ходи тепер до церкви — намовляли його пташки, ми будемо високо летіти і тобі дорогу пока зувати. — Дійсно, подумав хлоп чик, до парку дорогу я знаю, а дальше покажуть пташки. Іде він, аж чує, щось йому до ноги треться. Дивиться, а це чор ний котик. — У твоєму кошику щось так гарно пахне, няв... — Ра до дам тобі масла, ковбаски, але наперед мушу піти посвятити. Зайшов котик за ним аж до пар ку. — Ой не йди так далеко від дому, не можна, няв... — Ти боя гуз — відповів Андрійко — утікай на дерево, ось песик біжить. Над біг песик і каже: — Я піду з то бою, буду тебе охороняти. Вийшли вони з парку. Андрійко дальше дороги не знає, дивиться, де є сойки, його друзі. Пташки ле тять, крильцями йому дорогу по казують. Аж прийшли до вулиці, де багато авт їздить. Пташки по сідали на світлофор і пригляда ються. Червоне там світло, чи зе лене? Можна переходити, чи ні? Врешті засвітилося зелене і пташ ки закричали: — Йдіть, ідіть! Ан дрійко схопив песика за шерсть і вони перейшли вулицю. — А те пер куди, пташки? Полетіть, поди віться, де церква? — Ось там, ось там! ■—- закричали вони. Андрійко побіг, та коли зайшов до церкви, то побачив, що це не та, до якої він ходить у неділі і свята. -— Ми бачимо ще одну церкву, ходи за нами — закликали пташки. Але там теж не свято, людей нема. За журився Андрійко, сів на сходах і плаче. — Як я церкву віднайду, як до дому повернуся? Та песик його потішив: — Ось іде поліцист, він нам допоможе. —■ То такі в тебе приятелі, пташки і песик? — усміхнувся по ліцист. — Вони ж дурненькі, доро ги не знають, написів читати не у- міють, котра година не скажуть. Ти їх не слухай. Найкращі твої приятелі — мама й тато. Тебе во ни навчать і поведуть, щоб нічого злого не сталося. •— А як тобі на прізвище, Ан дрійку, і яка твоя адреса? Але то го хлопчик не знав. Поліцист по думав: — Бачу, що в тебе виши вана сорочка, ти певно українська дитина. Я знаю, де твоя церква. Узяв його за руку і пішли. Неза баром побачили церкву. Андрійко так утішився! Там уже багато лю дей прийшло святити. Пішли вони до пан-отця розпитати про хлоп чикових батьків. -—- Так, це синок пані і пана Мартинюків -— сказав отець. Ось зараз потелефонуємо до них. При їхав тато, подякував поліцисто- ві та пан-отцеві і забрав сина до дому. Песик мусів за автом бігти, а пташки полетіли. Потім Андрійко ходив ще раз з мамою святити і трошки свя ченого своїм приятелям приніс. Пташкам — паски, котикові — масла, песикові -—- ковбаси. На другий день було радісне свято Великдень. Але рано-раненько, за- ки ще виїхати з хати, тато на вчив Андрійка адресу й число те лефону. М. Ч. ВЕСЕЛКА К с е н і Бабуню! На небі обручка? Чи ангел там стрічку згубив?.. А може кінчик Він кине мені? Як впаде на ручки Я коси зав’яжу І піду гагілку Співати у ній. Ой, того бажати негоже. Ангелик там плаче. Вітрець Веселку-стрічку Занесе йому. Бабуню, а може Шматочок веселки Урветься й впаде на головку мою?.. 22 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
