Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Іванна Козаченко Мішані подружжя На добре подружжя нема ре цепти. Тяжко навіть окреслити, яке воно повинно бути це „до бре подружжя". Одні кажуть, що тільки подружжя з кохання дає гарантію щасливого сімейного життя, бо тільки ті, хто люблять ся, можуть достосуватися один до одного. Другі будуть говори ти, що кохання відбирає здоро вий розсудок і вміння оцінити партнера. Тільки розсудок зуміє вибрати такого партнера, якого прикмети, матеріяльна база, зван ня та заінтересування дадуть під стави для створення щасливої сі м’ї. Обидві „рецепти" раз можуть бути добрими, раз злими — бу вають же подружжя нещасливі, хоч і з любови, а теж щасливі, хоч із розсудку. Скільки є лю дей — стільки розв’язок. Бо ж є люди, що в них у всіх справах переважає розсудок, які ним оці нюють усе в своєму житті, а у других рішає почування і свій життєвий успіх вони оцінюють на підставі пережитих емоцій. Прав да, як звичайно, є по середині. Напевне є такі прикмети в пар тнера, що скоріш чи пізніш му сять ввести непорозуміння, а за тим і пропасть між подругами, розклад сім’ї. Та біда в тому, що чужим досвідом ніхто не є му дрий. Закохані молоді не вірять осторогам, поки самі не заплатять за це своїм нещасливим життям. Вони вірять тільки у те, що лю бов принесе їм щастя. Не вірять, що любов, сантимент, повинен бути контрольований розумом у цій чи не найважнішій життєвій постанові молодих людей. В подружжі кожна сторона му сить чогось зректися для другої, бо співжиття людей вимагає ком промісу. Але ж є цінності, від яких відступити не можна, бо то ді людина тратить свою особо вість, а за тим пошану для себе самої. Такою цінністю є націо нальність, приналежність до та кого чи іншого народу. Колись у „Новій Хаті“ прого лошено конкурс на „доброго му жа Це не був конкурс на „жи вого" мужа. Попросту читачки писали про те, яким повинен бу ти ідеальний чоловік. Не уявляє те собі, які дуже контроверсійні, суперечні і дивні навіть були по няття про те, яким повинен бути чоловік. Бо ж скільки людей -— стільки життєвих концепцій, стіль ки різних понять про те, що це щасливе подружжя. Але кожен із цих „мужів" мав бути добрим другом, приятелем, вартісною лю диною. І так кожен з нас хотів би чи то для себе чи для своїх ді тей найти на партнера людину у повному значенні того слова. Але ми ще хочемо, щоб ця людина була українцем, чи українкою. Ми навіть готові відступити від інших прикмет на користь цього одного. * * * Відомо усім, що родина, сім’я це є основна клітина, якої якість рішає про вартість суспільності. Про це говорять моралісти, су- спільники та навіть політики. На віть ті суспільні течії, що стара лися створити інші форми су спільного життя, які мали засту пити чи виелімінувати сім’ю, як основну клітину, після болючих у наслідках експериментів знов віддали родині належне їй місце у будові суспільности. Очевидно, не можна поминути того, що но вітня доба внесла і вносить зміни у сімейному житті і його формах. Ці нові суспільні умовини, хоч не відкидають сантименту, почуван ня, як бази творення сім’ї, то все таки щораз більшу увагу присвя чують тому, що розум мусить контролювати почування при за сновуванні сім’ї. До війни ми жили у скупченні і мало, або й зовсім не співжили з людьми інших народностей. Правда траплялись тоді родинні пов’язання з поляками, росіянами і т. п., але вони становили неве ликий відсоток. Ті пов’язання ча сто доводили до важких і нераз болючих у наслідках конфліктів. Дуже важко було погодити осо бисте щастя, навіть взаємну лю бов і зрозуміння з різницями та ворожнечею, що їх викликувала приналежність до двох різних, при тому нераз ворожих собі народів. Неписаний закон про те, що доч ки йшли за національністю мами, а сини за батьком, доводив не раз до ворожнечі поміж братом і сестрою. Треба було великої культури, такту, щоб жити поміж тими двома почуваннями до роди ни й до батьківщини. Та як ска зано, це були нечасті випадки. Ми з ними боролися, а тому вони не загрожували нашому існуван ню, як народу. Інша ситуація в якій знаходи мося тепер. Живемо в країні, яка стала другою батьківщиною і при- найменше формально не находи мося серед ворогів. Наша молодь росте в американськім оточенні, дише американською культурою, приймає американський стиль життя і він їй подобається. З дру гої сторони, коли в краю подруж жя з чужинкою чи чужинцем бу ло вийнятком і не могло знищити нас, то тут подружжя з чужин кою чи чужинцем загрожують іс нуванню нашої суспільности. Тут справа мішаних подруж — це не справа ворожнечі до другого на роду, це справа боротьби за існу вання. Коротенько порівнюючи ситуа цію в краю і тут, можна сказати, що там обставини не сприяли мі шаним подружжям, молодь уже сама була наставлена проти, а при тому вони не загрожували нам у такій мірі, як тут. Тут навпаки, умовини сприяють таким подруж жям, молодь не має внутрішнього опору проти них, а рівночасно такі подружжя грозять поважним зменшенням нашої української субстанції. * Та не вистачить ствердити, що так є, треба глянути правді у ві чі і застановитися, які умовини сприяють такій ситуації і чи не є вони від нас залежні, а дальше, чи можна щось зробити, щоб хоч зменшити потенціял загрози мі шаних зв’язків. Постараймося поглянути на цю справу очима молодих. Передусім кожна молода людина хоче собі вибрати життєвого партнера сама. Пригадаймо собі часи нашої мо- НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1967 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
