Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Пам’яті громадянки На могилу бл. п. Меляні Меланії Грушкевич Природним порядком старі лю ди мусять відходити у вічне. А коли це стається з людиною, яка ціле своє життя жертвенно тру дилась для добра народу, хочеть ся пожаліти словами, та з вдяч ністю згадати про її життя та її діла. І такою власне була Меланія з Бородієвичів Грушкевич, що по мерла 8. січня 1967 р. у Стани- славові, чи пак в Івано-Франків ську, де її похоронено на місь кому цвинтарі. Народилась у січ ні 1882 р. в Денисові, як перша дитина в родині Омеляна і Марії Бородієвичів. Малою, бо маючи тоді 8 літ, втратила маму і вже тоді доля примусила її опікува тись меншими братами і сестрою, пізніше відомою діячкою Іванною Блажкевич, що живе в Україні. Тому стала вона дуже скоро по важною і серйозною, а коли уві йшла в громадське життя, то вже такою й осталась. Дуже вимоглива була у всіх виявах у громадській праці, в першій мірі до себе, а потім до окруження. Виховувалась серед ланів зо лотого Поділля і воно прикувало її любов до всього, що україн ське. Послідовно працювала над собою, читаючи багато і тим по ширювала своє знання. Вийшла заміж за лікаря, д-ра Ярослава Грушкевича, що мав свою канцелярію наперед у Тер нополі, а від 1909 р. в Станисла- вові, де й прожила покійна до кінця свого життя. Два роки то му помер її чоловік і сини її інж. Тарас (у Дітройті) і д-р Ми кола (у Клівленді), хотіли стяг нути її до Америки. Але вона во ліла жити в Україні, яка для неї була всім, тим змістом, що ним вона заповнила своє життя. її трудолюбиве життя мені ві доме, бо від коли моя пам’ять ся гає, усі громадські справи Стани- славова й околиці лежали в кру зі її заінтересувань. Кожне не малої ваги діло полонило її ува гу і що важніше воно було, то з більшою увагою бралась вона за нього і з послідовністю перево дила його в життя. А малі нераз справи, в її, так би мовити руках, ставали важнішими. Я бачила її, як жіночу громадську діячку на пості голови Союзу Українок (в давніх роках Т-во Укр. Женщин). Ціле українське місто і довколич- ні села знали її, бо туди їздила на різні імпрези. На тому пості випроцесувала легковажно прода ний дім, в якому містилася бурса для дівчат. Я була тоді ще ма лою, але пам’ятаю, як довкруги мене велися радісні розмови на цю тему, бо моя мама була дов голітньою секретаркою жіночої організації. В тих розмовах про цей процес прославилась Покій на. А коли я вже сама увійшла в громадське життя, то не тямлю одної ділянки, яка могла б обій тися без ініціятиви і великої спів праці Меланії Грушкевич. Т-во Просвіта, Рідна Школа, усі при нагідно створені громадські ко мітети, опіка над раненими укра їнськими вояками в час визволь них змагань, потім опіка над українськими полоненими по на шій поразці, Т-во Охорони Во єнних Могил, це все притягало її увагу. Всюди була вона як не ініціяторкою, то на видному і відповідальному місці. Була й чле ном Окружної Пластової Ради, коли така заіснувала у Станисла- вові. Коли Т-во Воєнних Могил взялося упорядковувати могили Укр. Стрільців, бачили ми її все на цвинтарі і тоді теж за її по чином упорядковано могилу ком позитора Дениса Січинського. А ми молоді тоді мусіли стара тись якнайкраще вив’язатись із наложених на нас громадських обов’язків, бо не дай Бог, щось не так як треба, то пані Грушке вич зараз зверне на це увагу! І то гостро і з місця, нічого не подарує! І в такій школі моє по коління в Станиславові виростало і ми мали на кого взоруватись. Сьогодні дякуємо тим громад ським діячкам за цю строгу шко лу і на чолі тих діячок я ставлю покійну Меланію Г рушкевич і клоню голову в пошані до її па м’яті! Дарія Бойчук З МУЗЕЮ НАР. ТВОРЧОСТИ СУА Нові подарунки наспіли для нашого, недавно відкритого М узею Нар. Твор- части в Ню Й орку. 57 Відділ СУА в Ютіці надіслав по душ ку, зр обл ен у з рукава ж ін очої с о рочки з Заліщик. Вона вишита воліч- кою з чорним р озводом , цвіткована кольоровими нитками. П-ні Ірина Запаранюк, голова 57 Відділу, пожертвувала справжню гу цульську крайку з Космача. ї ї наді слали недавно том у з Коломиї. П-ні Лідія Бурачинська, містоголова Централі, подарувала настільник із серветками, виконаний щ е в кооп. „Українське Народне Мистецтво* у Львові. Взір настільника з Полтавщи ни, виконаний вирізуванням у двох відтінках синьої і брунатній красці. П-ні Марія Турко, містоголова 28 Відділу СУА в Нюарку, пожертвувала подуш ку, виконану за проектом мист- кині Олени Кульчицької і вишиту взором із Бойківщини. Світлина по душки була вміщена у Н. Ж . ч. 4, 1967 р. За ці рідкісні вироби нар. мистецтва складаємо жертводавцям щ иру п о дяку! НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1967 Бл. п. Меланія Грушкевич L ate M elan ia H ru sh k ev y ch , p ro m i n e n t civic w o rk er, died in W estern U k rain e
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
