Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Львівські Книголюби (Присвячую гурткам книголюбів в Америці) ській Високій Школі Економіки вона мала осягнути маґістерію з міжнародніх відносин. Праця над маґістерією в Лон доні принесла багато цікавого. Давнє історичне місто, чужа уні верситетська система, міжнарод не товариство ґрадуантів — це все були нові сторінки в житті молодої дівчини. Вона постанови ла осягнути маґістерію за один рік. І їй справді це вдалося, ло мимо частих виїздів на континент. З радістю згадує лещетарські ва кації у Швайцарії і Великодні свята в Римі. А потім велика по дорож по цілій Европі по закін ченні студій. Це була справді чудова наго рода за рік невтомної праці. Зі бралось молоде товариство, що власним автом переїхало Німеч чину, Австрію, Чехословаччину, Польщу, Мадярщину, а тоді через Югославію, Румунію, Болгарію до Туреччини й Греції. Звідтіля по вернулись до Англії, а потім збір ною прогулькою на землі Украї ни. Це багатство вражень трудно описати. Особливе ще й тим, що Зеновія відвідала Батьківщину, на якій народилась. Повернувшись у жовтні 1966 р. до ЗДА, Зеновія Сохор зголоси лась у місці своєї колишньої літ ньої практики у Вашінґтоні. її прийнято до Інституту Аналізи Оборони для дослідної праці. Тут Зеновія Сохор, разом із іншими дослідниками, розглядає еконо мічні й інші проблеми сателітних країн Східньої Европи, користу ючись різними джерелами. Знан ня мов їй дуже пригодилось, а недавно тому вона почала вивча ти й німецьку. Молода дівчина живо перейма ється питаннями світової політи ки. Вона слідкує за новими поя вами не лиш з обов’язку, але й зі замилування. Нова дослідницька сила ставить перші кроки на своєму шляху. її запал і осяги кажуть сподіватись гарного розвитку в майбутньому. л. б. Чи Ваша приятелька вже має „Наше Життя"? Якщо ні, то по даруйте їй його з нагоди свят чи іменин! Віденська каварня на Гетьман ських Валах у Львові була пун ктом, де ми всі три могли зустрі тися: Іванна Шухевич з Сикстусь- кої вулиці, Галя Купчинська з Супінського, і я з вулиці св. Ми- колая, і тоді біда! Не знати, хто перший дістане книжку. Бо до книгарні Ізидора Громницького в Народнім Домі вже було недалеко й існувала тільки одна турбота, хто швидше добіжить. Хоч не бу ло тоді ще гуртків книголюбів, але в книгарні і випозичальні Т. Громницького завжди було пов но людей, покупців та позичаль ників. Розуміється, першою, що чита ла книжки, була Надя, дружина книгаря. Коли в книгарні було більше людей, то Надя тільки моргнула: „Маємо нові книжки, запишіться в чоловіка на чергу!" І яка була радість, коли мені тра пилося записатися першою на но ву книжку... Найбільше і найскорше з нас читала книжки Галя. Не знаю, коли вона спала, коли їла, але майже що два-три дні міняла книжку. Коли Галя зближалася до Віденки і здалека усміхалася золотистими очима, то я вже біг ла мерщій, щоб бути першою, пі сля неї і взяти книжку, яку вона несла віддавати. Але яка була в мене ,,кисла міна“, коли в кни гарні вже сиділа пані Іванка і че кала. Значить, випередила мене на п’ять мінут. Гарний настрій пропадав, щезла надія читати сьо годні нову повість. Але І. Громницький розумів добре своїх клієнтів і їх турбо ти. І звичайно казав на вухо: ,,Не журіться, я маю новішу, щойно дістав, але пішла до оправи, то запишу вас першою на чергу". Книжки ми не могли довго три мати, найдовше тиждень, бо чер га була довга, читачі були нетер пеливі. Хоч у книгарні було по два і три примірники, все таки не вистачало для всіх нараз. А ми всі три мали амбіцію не тільки якнайшвидше позичити і прочи тати, але й поділитися своїми враженнями. Бо кожна з нас май же завжди звертала увагу на що інше. І то було цікаво! За Польщі не було багато укра їнських книжок. Старі вже багато разів поперечитувані, а нові рід ко появлялися. Зате поляки в своїй державі мали змогу не тіль ки перевидавати своїх клясиків, друкувати нові повісті, але й ду же багато перекладати. В кни гарні Громницького були цілі сті ни з полицями лавреатів Нобля та інших відомих письменників. І не тільки люди дорослі нале жали до клієнтів І. Громницько го, але й діти мали свій відділ у випозичальні. Не забуду, яким щасливим почувався мій наймо лодший шостилітній син, коли, тримаючись за руку бабуні, йшов із книжкою під пахою до книгар ні, щоб віддати прочитану і по зичити нову. Мав свою картоте ку і був дуже гордий з того. Він був наймолодшим членом випо зичальні. Але так поставити книгарню і так заповнити книгами випози- чальню могла тільки така висо кокультурна й інтелігентна люди на, як Ізидор Громницький, син о. каноніка Володимира з Терно поля. Того роду люди вже ро дяться бібліофілами, з любов’ю і пошаною до книжки. Він буде завжди стояти в моїй пам’яті на першому місці між бібліотекаря ми і книгарями. Книжку любив, знав, що замовити для своєї кни- гарні-випозичальні, знав своїх го стей і знав, що їм подати. Мав вироблений смак і вмів комплету- вати бібліотеку. Яка велика шко да, що в перших роках перебу вання в Америці, перебравши кни гарню Базар у Філядельфії, на гло і несподівано зійшов з цього світу. Такі спогади приходять мені на думку, коли йду на сходини на шого Гуртка Книголюбів. Яка ща слива думка була об’єднати тут, далеко від Рідної Землі, читачок української книжки з-поміж на шого жіноцтва у зорганізованій формі. Ольга Соневицька 8 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1967 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top