Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Вважалось, що акомпаніятор -— людина для публіки майже непомітна. Тому праця акомпаніятора достатньо оплачувалася і цінилася тільки тими знав цями, що розуміли всю відповідальність цієї на перший погляд непомітної роботи. До речі, згаду ються мені кілька інцидентів, що трапилися в моїй практиці на одному з концертів. Запросили мене взяти участь як акомпаніятора в одному з аматорських концертів. За браком часу як у виконавців, так і в мене — треба було висту пити без попередньої підготовки, цебто мені при- ходилося акомпаніювати виконавцям, читаючи ноти ,,з листа“, а співаки повинні були покладатися на досвід і вміння акомпаніятора. Концерт був, як звичайно, благодійний. Отже, приїжджаю на концерт, знайомлять мене з співа ками та танцюристкою, і ми починаєм переглядати нотоеий матеріял згідно з бажаннями і вказівками виконавців. Мимоволі звертаю увагу на молодого студента в університетській уніформі, з-під якої видно було білу підшивку — тоді ознаку певної заможності і приналежності до вищих кол. Цей адепт мистецтва до мене не підходить і нічого мені не говорить. Думаю собі: цей, мабуть, має свого акомпаніятора. Починається концерт. Номері виконуються один за одним з невеличкими павзами між окремими ви ступами. Але ось розпорядник подає знак мені й молодому студентові, що надходить наша черга. Я із здивуванням питаю: — Що мс ви збираєтесь співати? Він подає мені ноти відомого і популярного на той час романсу — „Спітє, орли боєвиє“ — про стеньку сантиментальну річ, написану в повільному темпі. Автора собі не пригадую. Цей романс вида вався в різних транспозиціях для різних голосів, і без нього не обходився майже ніодин концерт. Я беру ноти, пускаю, як заведено наперед співака, виходжу за ним на естраду, програю вступ, і спі вак починає співати. Бачу — дуже хвилюється. Я придаю трохи звучності в акомпаніяменті, щоб піддати йому сміливості. Як зараз згадую собі, що річ була транспонована до сіс-моль для баритона. Чую -— у виконавця голос непоганий і досить по ставлений. Зате, відразу ж спостерігаю, що Бог не обдарував його добрим музичним слухом. Уже в перших же тактах починає мій співак підвищу вати. Я пробую звучнішими акордами направити хибну інтонацію співака але, бачу, він~не звертає на моє попередження уваги і далі продовжує під вищувати. Поки йшла між нами ця непомітна для середньої публіки інтонаційна боротьба, мій від- гажний виконавець опинився на пів тона вище при писаної тональності. Бачу, нічого мені не залиша ється, як доганяти його, цебто грати в тональності з одним бемолем (де-моль) замість 4 хрестиків. Ну, думаю собі, трохи напруження, і скінчимо в цій новій тональності. Аж воно виходить не так. Про тягом наступних кількох тактів ще на першій же таки сторінці опинились ми знов на пів тона вище. Прийшлось грати акомпаніямент уже з 6-ма бемо лями (ес-моль). І так поки ми скінчили цей наш не- славний виступ, і разом з тим мій солідний теоре тичний іспит, опинилися ми на півтора тону вище від приписаної тональності. Треба признатися, що спина в мене була мокра від напруження, і я шви денько пішла геть з естради поперед співака, якого все викликали оплесками — видно — здебільшого його знайомі. Він з милою усмішкою все вклонявся. Коли, нарешті, оплески ущухли, наш співак підхо дить до мене і з самовдоволенням каже мені, за бувши подякувати: — Здається, було непогано. — Так, — відповідаю я, залишивши про себе, щоб не позбавляти ілюзії молодого юнака — тільки спина в мене мокра від вашого співу. Вслід за цим іде дальший виступ на цьому ж таки концерті —• танець молодої танцюристки, що мала виконати — „російський народній танець1'. Чомусь то цей танець танцювали тоді у нас під музику чеського композитора Антоніна Дворжака з циклю його „Слов’янських танців*1. Ця продукція була досить частим номером на концертних естра дах, і музика Дворжака досить певно, як то кажуть, „сиділа мені в ухах“. Не було нагоди мені грати цей танець по нотах, але для своєї втіхи я іноді програвала його „по слуху". І ось пішли наші вико навці — танцюристка й її акомпаніяторка — на естраду. Для більшого ефекту танцюристка мала тан цювати свій танець при погашеному електричному світлі в залі і на естраді. Тільки рефлектором мала бути освітлена постать танцюристки. А на форте- піяні поставили свічку в досить непевному примі тивному свічнику. Не знаю, що там діялося на естраді, але, сидячи і відпочиваючи від попередньої напруженої праці, чую зовсім певний початок му зики, перші рішучі кроки танцюристки з притупу ванням і раптом якийсь грюк ніби від розбитої склянки. Музика затихла, — павза, — і вслід за цим вилітає з естради танцюристка вся в сльозах, а за нею тупочеться поважного віку акомпаніяторка, яка весь час повторює: —■ Я ж нічого не бачила, коли згасла свічка. Швидко зорієнтувавшись і догадавшись у лому 32 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1967 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
