Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
„М і л е н к a “ В’язанка спогадів, замість китиці цвітів на могилу Олени Кульчицької Опинившись далеко від рідного Перемишля, я часто лину думкою в ті, давно минулі, добрі гімназій ні часи. І коли перед моїми очима пересуваються постаті моїх про фесорів, то все на першому пляні я бачу дві зграбні сильветки се стер Кульчицьких. Хто з нас, бувших учениць се редніх шкіл у Перемишлі, не па м’ятає Олени й Ольги Кульчиць ких? Ці дві елегантні постаті зверта ли все на себе увагу прохожих. Вони мали добрі фігури й все бу ли скромно, але по-модному, вбра ні з тим, що до своїх костюмів і суконок все делікатно із смаком примінювали зразки народнього мистецтва. Тимто вони були най більше оригінальними серед най краще вбраних жінок у Переми шлі. Гіроф. Олена Кульчицька вчи ла нас рисунків у нижчих клясах гімназії, а проф. Ольга — ручні роботи. Олену ми всі, учениці, назива ли ,,Міленка“, бо так, а не по іме- ни мала звичку звертатися до своїх учениць. Які приємні були ці години ри сунків з нею! А найкращі весною в інститутському городі. Тоді, як весна вповні цвіла дов круги, Олена забирала нас на лек цію до городу. Там ми рисували з природи так, як бачили, дерева, квіти, листки чи сусідні будинки. Часто теж казала нам Олена зби рати листки й, вдивляючись у них, переносити на папір різні орна менти, залежно від фантазії даної учениці. Ми сиділи на лавках, або таки на траві, розкинені по цілім городі. Олена, з питомою її тер пеливістю і ввічливістю, підходи ла до кожної і, все з тим милим усміхом і словом, ,,Міленка“ по правляла наші рисунки, чи повча ла, як і чому власне так, а не інакше треба рисувати. Признаю ся, що щойно тоді, під її мистець ким оком, я почала інакше диви тися на квіти, листки, дерева — взагалі на цілий світ. З весняних польових квітів, яких повно було в інститутському городі ми, за вказівками Олени, укладали хрестикові взори, а зго дом, на ручних роботах, під оком Ольги ми ці взори, власної ком позиції, переносили на платки по лотна, а потім на серветки, доріж ки й блюзки. Я, мабуть, до смерти не забуду вишиту взором, уложеним мною, серветку, а потім, яка я була гор да, коли особисто запроектувала й вишила блюзку. Якщо б не вій на, то напевно ці речі до нині ле жали б у котрійсь шуфлядці, як цінні пам’ятки з юних днів. Тепер, коли дивлюся в минуле в перспек тиві кілька десяток літ, далеко більше оцінюю ту працю, що її вложили сестри Кульчицькі в нас, тоді, молоденьких дівчат. І, якщо, котрась з нас має есте тичний смак і зацікавлення до ми стецтва, то я певна, що це заслу га Олени. Яке велике зацікавлен ня до мистецтва вміла вона випле кати в нас, з яким замилуванням і в якій приступній формі, щиро, від душі, вміла вона нам це все передати! Учениць, що виявляли більше зацікавлення до мистецтва, вона, нераз запрошувала до себе. І ми, входили до її обширного мешкан ня з пієтизмом, як до храму. Скільки там було цікавих ре чей! А як, зі смаком, все розміще не й уставлене! Перше, як ми входили, то з просторої кімнати вітала нас лас кавими очима, з ввічливою усміш кою, старенька-старенька мама на ших мисткинь. Так згадую її, як стародавній портрет бабусі-ари- стократки! Затоплена в глибокому фотелі, ціла в повені фальбанок, рижок і, обов’язково, в старомод ному, коронковому чіпку. В ру ках у неї книжка, а у стіп, на сторожі розложена пестійка-киця ангора. Я все подивляла, з якою любо в’ю і посвятою піклувалися обидві сестри частинно спараліжованою бабусею. В другій просторій кімнаті були ткацькі станки, на яких, за взора- Олена Кульчицька: Автопортрет O lena K u lch y ck a: A u to p o rtra it ми Олени, Ольга ткала килими. Які чудові стилеві килими виходи ли з-під їх рук! В інших кімнатах теж, зі смаком порозвішувані, о- глядали ми шкіци, акварелі, олію, графіку, вітражі, а на столах, по лицях — кераміку, вишивки, а спеціяльно, альбоми з різними прібками вишивок з усіх закутин нашої країни. Що за колекція! Як у музеї. Скільки це літ вже минуло! Ми, учениці, вже постарілися, а Оле на дожила поважного віку. Рока ми була спараліжована, але вдячні, бувші учениці й приятелі не забу вали за неї. І так, як колись з посвятою, вона піклувалась своєю мамою у тому віці, так тепер у Львові бувші учениці чергувались, щоб облегчити останні хвилини визначної нашої малярки й неза бутньої професорки Олени Куль чицької. Марія Турко ДЛЯ МУЗЕЙНОЇ ВИСТАВКИ СУА Наспіла нова пожертва для М узей н о ї Виставки СУА. П-ні Ольга Са- вицька з М юнхену і п-ні Наталія Чапленко з Бруклину подарували старовинний жіночий стрій із Воли ні. Стрій вивезено в часі І. світової війни до Німеччини і тут удалось п-ні Савицькій його придбати. Вона переслала його до ЗД А на руки п-ні Чапленко й обидві пані, порозум ів шись, зложили його в М узею Нар. Творчости СУА. Щ иро дякуємо! НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1967 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
