Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
„М і л е н к a “ В’язанка спогадів, замість китиці цвітів на могилу Олени Кульчицької Опинившись далеко від рідного Перемишля, я часто лину думкою в ті, давно минулі, добрі гімназій ні часи. І коли перед моїми очима пересуваються постаті моїх про фесорів, то все на першому пляні я бачу дві зграбні сильветки се стер Кульчицьких. Хто з нас, бувших учениць се редніх шкіл у Перемишлі, не па м’ятає Олени й Ольги Кульчиць ких? Ці дві елегантні постаті зверта ли все на себе увагу прохожих. Вони мали добрі фігури й все бу ли скромно, але по-модному, вбра ні з тим, що до своїх костюмів і суконок все делікатно із смаком примінювали зразки народнього мистецтва. Тимто вони були най більше оригінальними серед най краще вбраних жінок у Переми шлі. Гіроф. Олена Кульчицька вчи ла нас рисунків у нижчих клясах гімназії, а проф. Ольга — ручні роботи. Олену ми всі, учениці, назива ли ,,Міленка“, бо так, а не по іме- ни мала звичку звертатися до своїх учениць. Які приємні були ці години ри сунків з нею! А найкращі весною в інститутському городі. Тоді, як весна вповні цвіла дов круги, Олена забирала нас на лек цію до городу. Там ми рисували з природи так, як бачили, дерева, квіти, листки чи сусідні будинки. Часто теж казала нам Олена зби рати листки й, вдивляючись у них, переносити на папір різні орна менти, залежно від фантазії даної учениці. Ми сиділи на лавках, або таки на траві, розкинені по цілім городі. Олена, з питомою її тер пеливістю і ввічливістю, підходи ла до кожної і, все з тим милим усміхом і словом, ,,Міленка“ по правляла наші рисунки, чи повча ла, як і чому власне так, а не інакше треба рисувати. Признаю ся, що щойно тоді, під її мистець ким оком, я почала інакше диви тися на квіти, листки, дерева — взагалі на цілий світ. З весняних польових квітів, яких повно було в інститутському городі ми, за вказівками Олени, укладали хрестикові взори, а зго дом, на ручних роботах, під оком Ольги ми ці взори, власної ком позиції, переносили на платки по лотна, а потім на серветки, доріж ки й блюзки. Я, мабуть, до смерти не забуду вишиту взором, уложеним мною, серветку, а потім, яка я була гор да, коли особисто запроектувала й вишила блюзку. Якщо б не вій на, то напевно ці речі до нині ле жали б у котрійсь шуфлядці, як цінні пам’ятки з юних днів. Тепер, коли дивлюся в минуле в перспек тиві кілька десяток літ, далеко більше оцінюю ту працю, що її вложили сестри Кульчицькі в нас, тоді, молоденьких дівчат. І, якщо, котрась з нас має есте тичний смак і зацікавлення до ми стецтва, то я певна, що це заслу га Олени. Яке велике зацікавлен ня до мистецтва вміла вона випле кати в нас, з яким замилуванням і в якій приступній формі, щиро, від душі, вміла вона нам це все передати! Учениць, що виявляли більше зацікавлення до мистецтва, вона, нераз запрошувала до себе. І ми, входили до її обширного мешкан ня з пієтизмом, як до храму. Скільки там було цікавих ре чей! А як, зі смаком, все розміще не й уставлене! Перше, як ми входили, то з просторої кімнати вітала нас лас кавими очима, з ввічливою усміш кою, старенька-старенька мама на ших мисткинь. Так згадую її, як стародавній портрет бабусі-ари- стократки! Затоплена в глибокому фотелі, ціла в повені фальбанок, рижок і, обов’язково, в старомод ному, коронковому чіпку. В ру ках у неї книжка, а у стіп, на сторожі розложена пестійка-киця ангора. Я все подивляла, з якою любо в’ю і посвятою піклувалися обидві сестри частинно спараліжованою бабусею. В другій просторій кімнаті були ткацькі станки, на яких, за взора- Олена Кульчицька: Автопортрет O lena K u lch y ck a: A u to p o rtra it ми Олени, Ольга ткала килими. Які чудові стилеві килими виходи ли з-під їх рук! В інших кімнатах теж, зі смаком порозвішувані, о- глядали ми шкіци, акварелі, олію, графіку, вітражі, а на столах, по лицях — кераміку, вишивки, а спеціяльно, альбоми з різними прібками вишивок з усіх закутин нашої країни. Що за колекція! Як у музеї. Скільки це літ вже минуло! Ми, учениці, вже постарілися, а Оле на дожила поважного віку. Рока ми була спараліжована, але вдячні, бувші учениці й приятелі не забу вали за неї. І так, як колись з посвятою, вона піклувалась своєю мамою у тому віці, так тепер у Львові бувші учениці чергувались, щоб облегчити останні хвилини визначної нашої малярки й неза бутньої професорки Олени Куль чицької. Марія Турко ДЛЯ МУЗЕЙНОЇ ВИСТАВКИ СУА Наспіла нова пожертва для М узей н о ї Виставки СУА. П-ні Ольга Са- вицька з М юнхену і п-ні Наталія Чапленко з Бруклину подарували старовинний жіночий стрій із Воли ні. Стрій вивезено в часі І. світової війни до Німеччини і тут удалось п-ні Савицькій його придбати. Вона переслала його до ЗД А на руки п-ні Чапленко й обидві пані, порозум ів шись, зложили його в М узею Нар. Творчости СУА. Щ иро дякуємо! НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1967 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
