Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
приганяла до хати, а вони були теж там у лікарні, куди долітав той рев. Хата та була порожня і за вікнами темінь Диких Піль і рев скажених мавп. У таку пору я ходила по хаті і думала, що тут можна оскаженіти й ревти як вони від самоти й безвихіддя. Тоді підходив до мене Фік, ви ляв хвостом і наче б казав: — Ти не самітня, я з тобою. Ходімте туди, відкіля ми мандру вали сюди у той Богом забутий шпихлір людської полови. Я сідала до машинки і малювала шлях собаки, що пройшов те, що ми. Хоч не був він мій — я ба чила його двічі в житті впродовж кількох хвилин — але він став моїм сторожем перед злом і това ришем серед моєї повної, темної самоти. Аж доки не розділила нас моя хвороба і Фік покинув мене й пішов друкуватися. Так вони, звірі, стали моїми наймилішими товаришами, моїми вірними приятелями. Всі вони, Сюйчині діти, бо як вона колись — вони були біля мене вночі і се ред страждань і проганяли стра хітливі з’яви. Вони заступали мені людей і виповнювали мою самоту й пустку. Коли мені хтось докоряє, що пишу про тварин, я кажу: міг пи сати про звірів Іван Франко, Ґете, Лондон, Колет, Кервуд, Аксель Мунте, Пол Ґаліко, вже наш су часник, то чому не можу, чому не маю я? Я ніколи не забуваю, що книж ки про звірів, що їх читала, від- далювали мене від буднів, хворіб, і зла і переносили мене в інший світ, з його, часто привабливими подіями. Я забувала дійсність, так як тепер мої читачі. Не лиш діти, що їх цікавлять події життя тва рин, але й старші. Ті, що під час самоти й хвороби находять у моїх книжках хвилини забуття, розва гу. Вони пишуть до мене з подя кою за них. Ці листи піддержують мене на дусі. Але що з людьми? Ні, я не покинула їх. Тих лю дей з „Ціни життя", що заповню ють події в лікарні під час війни, на тлі совєтизації і германізації установи. І на тому тлі вірне ко хання. Книжка, що я написала вдома, а яку треба викінчити і ви дати. І друга, вже сучасна, про непо трібних людей. Про тих, що рока ми зачинені в лікарні для тубер- кульози і тих там, на Диких По лях, відсівків від людського. Але я не зрадила моїх тварин. Час від часу я пишу одне-друге оповідання і підкидаю до молоде чих журналів. Певне згодом вийде з того книжка. Бо Сюйчині діти не відступа ють від мене. Вони, тварини і лю ди з „Ціни життя" живуть разом у мені, зі мною. Раз оживають одні, то знову другі, їм тоді даю життя. З -п о м іж ч у ж и х к н и ж о к Подаємо огляд замітних книжок американського чи чужомовного се редовища, що є тепер в осередку уваги. ДВІ КНИЖКИ ПРО ПРЕЗИДЕНТА КЕННЕДІ У 1963 р. у вересні, себто на два місяці перед вбивством През. Кеннеді появилась була книжка Віктора Ласкі (Victor Laskey) п. з. „Людина і міт" і вибилась від разу на чільне місце між „бест- селлерами". У своєму творі автор піддає гострій критиці особу са мого Президента, його родини, його друзів та дорадників. По трагічній події в Далласі книжка втратила на популярності і її навіть стягнено з обігу. Але тепер її перевидано і вона знов притягає увагу читача. Автор гли боко черпає з матеріялі.і що зна ходяться в нього в руках, наво дить забуті промови Кеннеді, по рівнює обіцянки й факти. Його розмови з чільними людьми Аме рики, що їх досі ніколи й ніде не виявлено, роблять його твір доку ментальним і незаступним. Є це зразок політичної біографії і „ве лика заслуга для американської історії", як її називають компе тентні критики. Дуга книжка про През. Кеннеді, що появилась цього року — це В. Менчестера (W illiam M anchester) „Смерть Президента". Поява її викликала була сенсацію, бо вдо ва пок. Президента, що спільно з братом цю книжку в нього замо вила, не хотіла погодитись із її появою, оспорюючи деякі факти. Врешті по певних окресленнях та поправках книжка появилася. Твір Менчестера обіймає кіль ка днів до смерти Президента, що описані з мінутною деталічністю, і кінчається його похороном в Ар- лінґтонському цвинтарі. Книжку читається з найбільшим зацікав ленням. Видавництво Гарпер і Син зазначує на обкладинці цієї книж ки, що „вона вносить важні при чинки до історії та є водночас важливим літературним осягом", але це останнє багато критиків оспорює. І. Л. Новинки з Ц ентралі Дня ЗО. березня 1967 р. п-ні Анастазія Вокер, містоголова Гол. Управи, відвідала 60 Відділ СУА у Клівленді. Як опікунка англо мовних Відділів СУА п-ні Вокер зустрілась із Управою й член ством Відділу та обговорила на прямні їхньої праці. В. о. голови п-ні Анна Нюмен живо й охоче прийняла всі вказівки. Восени пе редбачені річні збори Відділу. У днях 4.— 8. червня 1967 від булась у Сан Франціско Конвен ція Ген. Федерації Жіночих Клю- бів. П-ні Стефанія Пушкар, голова СУА, дня 8. червня зложила звіт із праці Світової Федерації Жіно чих Організацій (СФУЖО), якого представницею була. Союз Украї нок Америки репрезентувала п-ні Марія Душник, референтка зв’яз ків. Дня 9. червня обидві пані бу ли гостями 62 Відділу СУА у Сан Франціско. На Зїзді ОбВУА, що відбувся в днях 3. і 4. червня у Філядельфії, почесним гостем була п-ні Олена Лотоцька, голова СУА. Екзекути- ву СУА репрезентували п-ні Оси- па Грабовенська, секретарка і п-ні Ірина Пеленська, пресова рефе рентка. На ювілею 40-ліття 2 Відділу СУА у Честері Централю засту пала п-ні Олена Лотоцька, почес на голова СУА. Окрім неї були також присутні п-ні О сипа Гра- бовенська, секретарка і п-ні Лідія Дяченко, голова Окр. Ради СУА. 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПВНЬ-СЕРИЕНЬ, 1967 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top