Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наша в ізн тівка Поруш ене панею Д арією Бойчук у квітневому числі „Нашого Життя“ питання, чи навчання писання писа нок корисне для української справи, чи ні — на перший погляд просте. Та коли роздумувати над ним, або розмовляти про те з писанчарками, чи тими, хто вчить писати, а навіть чужинцями, що захоплю ються писан ками, то питання заміняється у бага тогранну проблему, якої не можна розв’язати одним „так“ або „ні“. Бо ж від писанки проблема мусить перейти на народне мистецтво вза галі, а дальше і на його ролю як унутрі народу, для нього самого, так і з д р угої сторони на зовні, як з а со б у пропаганди, як сп особу з ’єд н у вання симпатії та подиву для куль тури даного народу. Писанка є мож е більше від інших форм народнього мистецтва — зв ’я зана з традицією . ї ї взори не випад кові. Вони не є тільки проявами вро дж еного таланту, почуття краси та інвенції писанчарки. ї ї теж обов’язу- ють зразки, переказувані традицією. Елементи писанки є о б ’явам не тіль ки естетичного смаку, але виражають певні думки, ід еї, почування наших предків. І всі ми, для яких продов ження традиції є справою „бути чи не бути“ нашого народу, мусимо зм а гати до того, щ об при писанні писа нок нав’язувати до традиції і бер ег ти чистоти стилю писанок. Але ж треба з ’ясувати собі, що хоч як це нас не боліло б, навіть у най більш сприятливих умовинах у влас ній державі, народне мистецтво в XX. сторіччі мусіло вийти з села й мусіло змінити свою первісну ми стецьку форму. Взаємне проникання міста й села, вплив міської культури та цивілізації на село, був неминучим наслідком індустріялізації. Чи ж не боліло нас серце вже перед другою світовою війною, коли ми знаходили в сільських хатах замість поливаних мисок фаянсові тарілки, замість тка них рушників — фротові, квітчасті, фабричні. М оже навіть писанка осто- ялася найдовше постороннім впливам і заховалася у чистій, традиційній формі. Д о цього причинилася мабуть ненайпростіша техніка писання, а та кож символіка поодиноких елементів узорів, зв ’язана з обрядом та віру ваннями. Щ об охоронити від занечищення твори народнього мистецтва, ми зб и рали старі зразки вишивок, тканин, кераміки, писанок і т. п. Ми органі зували м у зеї та виставки, проводили курси, виклади та вживали цілу масу доступних нам способів для плекан ня, зберігання та культивовання на роднього мистецтва. Та для XX. сторіччя характеристич не не тільки взаємне проникання міської і сільської культур. С еред ники комунікації в їх д у ж е широ кому розумінні, організаційні форми та світова економіка, а навіть полі тика — все це причинилося д о того, що о б ’яви культури й мистецтва ста ли проникати і розходитися на весь світ. Вони теж стали засобом , при помочі якого нарід хоче і мож е пр ед ставити с е б е другим народам. І тут питання, чи краще, стоячи на сторожі „чистоти“ стилю писанки, не ширити ї ї включно аж до сп особу писання, і всі власні вироби ширити серед своїх, чи пропагувати писання писа нок, ризикуючи при тому обнизити їх стилевість та чистоту мистецького оформлення. Уявім собі цю першу р озв’язку. Ми плекаємо поміж собою писання писанок в їх найкращій формі. Вони лишаться прегарним виявом наш ої мистецької традиції, будуть прикра шувати наші святочні столи та по лички. Тимчасом наші географічні су сіди, поляки чи словаки, стануть по ширювати свої писанки. Вони будуть відомі, як їх витвір, або якогось ближче неокресленого слов’янського народнього мистецтва. Тільки д у ж е мале число чужинців-знавців б у д е знати, котрі з них справді українські писанки. Друга р озв’язка — це поширення „ гоббі“ писання писанок — до чого вона властиво сама промостила собі д ор огу. Писання „взяло“ публику. Як відомо, куди не глянь — усі пишуть. Правда, чистота стилю терпить, вкра даються не наші елементи, але ж за таку, хоч болю чу, ціну писанка про боєм вдерлася власне під своїм укра їнським іменем у світ. Ні вишивка, ні пісня, ні кераміка не є так зв ’язані в понятті американця з прикметни- (Докінчення на ст. 12) Із відкриття М узею Нар. Творчости в Ню й о р к у : Оленка, Ксеня і Христя Гординські демонструють писання писанок чужона ціональним гостям. From the opening of the Folk Art M useum in N ew York City: H ordynsky sisters are dem onstrating Easter egg w riting. From left to right: Mrs. Marg. Gutli (English Speaking U nion), Miss C. Guth, Mrs. Elise Tsomaia (Georgian W omen’s O rganization), Mrs. Oksana Rak, (UNWLA Regional Council), Mrs. V. Checheta (Federation of L ithuanian W om en’s Clubs) НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПВНЬ-СЕРПЕНЬ, 1967 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
