Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Валентина Єрмоленко З доручення редакції Н. Ж. я звернулась до брата Зої Гайдай Олександра, щоб поговорити про сестру. Не так давно вона відійшла у вічність, а властиво мало нам відомо про неї. Пригадується мені її постать із юнацьких років, ко ли то кожне з нас школярів і сту дентів заводили альбоми з сіюто- знимками відомих і улюблених ар тистів. Зоя Гайдай була окрасою мого альбому і багатьох з моїх товаришок. З великою любов’ю і пошаною згадує Олександер Гайдай свою сестру. їй було 14 літ, коли він покинув сім’ю. Довгі роки розлу чили їх, але пам’ять про неї й ро дину світлим променем освітлю вали його тяжкий шлях емігранта. Довго він збирався з думками, не знаючи як почати і з кого почина ти. Бо ж вона, як і вся родина тіс но пов’язані з мистецькою діяль ністю їх батька Михайла Петро вича Гайдая, композитора, дири гента, етнографа, а також і ма- ляря... — Тато походив із Прилук на Полтавщині. Він був сином напів письменного хуторянина і важко було йому мріяти про освіту. Але він був завзятий і не боявся неві домого. Тому молодим хлопцем по їхав до Києва —- вчитися. Маючи гарний голос, він став солістом у хорі Калішевського при соборі св. Софії. Співаючи в тому хорі, та то став учитися. Студентські ро ки були нелегкі: суха ковбаса й оселедці на все життя дались йому в знаки. Коли йому було 20 рокіп, його призначили помішником ди ригента в тому ж хорі. Маючи хист до малювання, він рівночасно вчив ся в Академії Мистецтв. Згодом, закінчивши академію, він одружив ся з мамою. Слава про нього, як соліста й дириґента-організатора розходилась і його запросили ди ригувати хором при соборі у Жи томирі. Згодом, коли запізнався з місцевими українськими діячами, його запросили також диригувати хором губерніяльної Просвіти. Цей хор осягнув велику популярність не тільки серед друзів, але й серед ворогів нашої справи. За свого ак тивність батька взяли на облік й адміністративно вислали до Тамбо ва на 5 років. У Тамбові батько не припиняв своєї діяльности, орга нізував чудовий хор та й там здо був широку популярність. У Там бові 2. липня 1902 р. народилася Зоя. — Відбувши висилку, при допо мозі друзів батько повернувся до Співачка Зоя Гайдай у ролі Гелени в опері Данькевича „Богдан Хмель ницький" The late Zoya Hayday, Ukrainian singer Житомира і знов став диригентом хору при соборі й одночасно дири гентом хору Просвіти, що розріс ся в могутню капелю. В Волин ській Губерніяльній Просвіті в ті часи відважувалось працювати лиш декілька чоловік. Я пам’я таю прізвища О. Олеся, Никанора Абрамовича, Давидовського, Кед- ровського, Кравченка, Львовича і Багриновського. Був при Губ. Просвіті у Житомирі також чу довий музей, де були численні па м’ятки боїв запорожців із Поль щею. Цей музей я добре пам’ятаю, бо ми — діти — його охоче відві дували. -— Внаслідок мистецьких заці кавлень батька він був знайомий не тільки з музиками, але й маля- рями. Сам він малював пейзажі і портрети. У нашому домі часто бу вав маляр Вржещ із дружиною, хоч він був поляком. Але в домі з ним розмова завжди велася по- українськи. Хоч у тому часі в мі стах мало вживали української мо ви, а навіть вистерігались її, то в нас часто її було чути. Бабуня, татова мама, ніколи не вживала московської і завжди казала: — Не примушуйте мене дзвенькати по-московському, нехай я вмру та кою, як народилася! Знов мамині батьки були зрусифіковані і мама до нас не говорила українською мовою, хоч і володіла нею. Та служниці в нас були українки і вони вносили в хату українську стихію, а батько й бабуня підтри мували її. — Отже не зважаючи на все, в нашому домі панував український дух. Мистецьку частину життя і його ідеї впроваджував тато й по ривав нас дітей за собою. Про го сподарську частину дбала мама. Всі життєві клопоти в родині й у хаті несла вона на своїх плечах, даючи можливість татові творити. Щоб зрівноважити бюджет роди ни (а нас було шестеро, двоє бать ків і четверо дітей) батько вчив у всіх гімназіях, у волинській ду ховній семінарії і землемірній шко лі. У нас не було ніякого майна і жили ми в наймленому мешканні. Мама навчилася шити і всіх нас об шивала. Була дуже працьовита. — В такій атмосфері ми виро стали. Тому, що батько був ми- стець і музика, добре грав на скрипці, сам співав і диригував, то ми вдома влаштовували домашні концерти. Зоя сідала за фортепіян, тато за фісгармонію або брав скрипку, а я співав. Потім співали ми з Зоєю двох, а мама слухала нас із захопленням. Сама вона в хорі ніколи не співала. — На св. Михайла, татові імени ни, у нас збирались татові др.узі і співаки. Приходили студенти, гім назисти й семінаристи і давали та кий концерт, що сусіди збирались під нашими вікнами — послухати їх. — У нашому домі була чудова бібліотека, твори клясиків, ми- (Докінчення на ст. 10) НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1967 7 З дитячих літ (Спогад про Зою Гайдай)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
