Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
хорону від розливу ріки — спорудженням хатів на палях. Але іноді розлив Дніпра був остільки повно водним, що вода досягала людських мешкань, не зважаючи нінащо. Правому берегу, досить крутому і подекуди зміцненому упорядкуванням узбережжя, розлив не загрожував у такій мірі. Але яке величне було видовище пробудженої від зимового сну і ско ваної перед тим товстим шаром льоду величавої ріки! Здебільшого чомусь-то льодохід починався вночі. Як тільки лід починав тріскатись, весь Київ наповню вався оглушливим гуркотом, що його можна було б порівняти з гарматніми вибухами. Такої ночі мало хто спав у Києві, а зацікавленій, що по певних при кметах уже передбачали близький льодохід, днями й ночами простоювали на Володимирській гірці і вза галі на всіх приступних місцях крутого правого бе рега Дніпра, щоб насолоджуватися грізною, але такою величною і могутньою картиною. А як лід пі шов, — справді, не можна було очей відірвати від того, те недавно такого поважного, спокійного ді- дуся-Дніпра, що мчав тепер, як знавіснілий, в дале чінь свої каламутні, бурхливі води. Принагідні гля дачі довгими годинами стояли на підвищених місцях крутого берега, здебільшого мовчки, заглиблені у споглядальному роздумі. Велична картина могут нього розлитого Дніпра, справді, кожного примушу вала замислитися над людською нікчемністю перед лицем незбагненних сил природних стихій. А що ж говорити про наївну мрійливу велику дитину, якою я тоді була? Якраз саме через свою непристосованість до бо ротьби з життям, кожне могутнє чи то явище при роди, чи виявлення людського таланту, чи сили розуму кидали мене в безодню різних думок, між якими мало було таких, що надавали мені сили і само впевненості. Сила цих думок, що плетеницею обтя жувала мій мозок, викликала в мені тільки самобичу вання і примушувала сторонитися людей, залишаючи мені тільки поле спостережень. Вроджене прагнення до краси й інстинктовне її розуміння примушувало мене до розшуків цієї краси і сліпого підкорення їй. Я часто спостерігала, що між людьми велику ролю відогравала зовнішня привабливість. Знаючи, що доля не збагатила мене цим даром, і бачучи, як мої товаришки використовують цей дар у товариському житті, я і не намагалася штучно себе прикрашати, що, звичайно, далеко не сприяло моєму зовнішньому успіхові серед товариства сильнішої статі. А тому різні забави, зокрема танцювальні вечірки, різного роду товариські прогулянки та розваги були для мене повиті таємничою пеленою, за яку мені, мовляв, не проникнути. Мої ровесниці-товаришки бавилися, гуляли, закохувалися, покоряли серця молодих лю дей, — але я стояла збоку, хоч як часто хотілося й мені пожити таким самим життям і поринути в мо лодечий вир веселості й безжурності. Коротко, — я не мала успіху серед молоді, тим більше, що з ди тинства мені прищеплювали серйозність, вдумливість і рівноваженісгь, а цього молодь сторонилася. Тимто я здебільшого зосереджувалася на своїх внутрішніх переживаннях, аналізувала своє ,,я“ і часто заходила вбезвихідь, шукаючи можливості приєднатися до життя молоді. Мені ж не менше, ніж іншим молодим людям подобались той самий рух, і танець, і легкий флірт, і взагалі інші молодечі забави. Пізніше мої спостереження над течією люд ського життя й його прагнень навчили мене вбачати в існуванні живих істот не тільки ідеали, але й при родні інстинкти. Я побачила, що не лиш краса зов нішності приносить, хоч би й поверховий, успіх у су спільстві, але й уміння пристосуватися до середо вища, в якому обертаєшся. Треба лиш навчитися своєчасно й відповідно наличити маску на себе, бо людям у ширшому розумінні цього слова нема діла по того, чим ти живеш і як задивляєшся на світ. Я довго і вперто випрацьовувала в собі це, свого роду акторство, зате потім великими ковтками пила з келиха своїх психологічних досягнень, хоч як іноді бувало від того на душі бридко. А що до чоловічої статі, то тут можна було іноді заграти й на інстинк тах, і це часом робило більше враження, ніж холодна зовнішня краса. Цю всю „життьову науку11 я доско нало зрозуміла і простудіювала значно пізніше, коли доля мене покликала до ближчого стосунку з чоло віками на полі мистецтва. Шкода тільки було бага тьох втрачених молодих літ, гірких розчарувань та забруднення краси й піднесеності, що як святиня збе рігалися в чистій молодій душі. На підставі такого висновку нерідко виникало у мене озлоблено-сати- ричне відношення до слабодухих чоловіків, що їх можна було без особливого старання підкорити своїй волі й жіночим примхам. А таких було більшість на моєму життєвому шляху. II. А тим часом у нашому родинному житті все йшло до невблаганного кінця. Мати хворіла все більше й більше, у батька стався вибух крові, що мало не коштував йому життя. Цікаво, як іноді підсвідомий інстинкт може помогти захоронити людське життя. Мати моя ціле життя терпіла від наслідків своєчасно не зробленої операції пупкової грижі. Вона, бідна, весь час примушена була носити примітивний бандаж, яким вдавлювала свою грижу. Цим поясом-бандажем вона вирила собі глибоку, майже в два пальці виїмку в поясі. Це була дуже болюча річ, особливо, коли приходилося міцніше стягнути поворозки бандажу. Щоб збутися цієї неприємної частини одягу і взагалі уникнути небезпеки ускладнень у животі без но шення бандажу, треба було зробити операцію, яка навіть на ті часи не була особливою проблемою. Од наче, мати так панічно боялася операції, що ніякі вмовлення на неї не впливали. Двадцятьп’ять років вона мучилася з тією хворобою, щоб нарешті підда тися їй. В кожному випадку протягом цих довгих років вона не могла зробити кроку без свого нещас ного бандажу. Тим часом батько внаслідок перене сеного замолоду плевриту мав зміни в плеврі і част ково на легенях. Крім того в старшому віці приєд нався до всього артеріосклероз та енфізем легенів. Тільки завдяки помірно спокійному життю, яким мати старалася його оточити, віддалялася катастрофа. (Продовження буде) 40 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1967 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
