Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ніби це для неї були не люди, а каштани... Гарно і весело було нам із тим звірятком. Але ось саме напередодні Різдва наша Гандзя десь зникла. Ми всі, а особливо ж діти, зажурилися, посмутніли. Діти почали навіть плакати: — Де наша Г'андзя? Де наша Гандзенька? ! ніби сумно стало в усій хаті. Як не те життя пішло. І робота до рук не йшла, і наука не бралася. А що, — думали ми, — як Гандзя десь пропала. А що, не дай Боже, як її собаки чужі вхопили? Аж одного разу сталося чудо. Наша мама полізла була на гори ще. Полізла і — як закричить звід ти : — Рятуйте, на горищі злодії! Ми всі до горища. — Де? Які злодії? — питаємо матері. — Та тут щось у кутку сидить і шарудить... І ніби клацає щось, як вовк голодними зубами... Три Петрики, віком шість, сім і вісім років, що жили в сусідських будинках, часто після школи при ходили гратися в садок, що знахо дився за нашою маленькою хат кою. Всі три Петрики часом забі гали до мене поодинці і я часту вала їх чоколядою. Одного разу вони змовилися і прийшли всі гри разом, з надією, що я всіх їх по частую солодким. Вони стояли і чекали. Я їм сказала, що я маю для них смачну чоколяду з горіхами, але вони мусять заробити її. — А що ми мусимо вам зробити, щоб заробити чоколяду з горіха ми? — запитали всі три. — А ось, вгадайте! — сказала я. — Принести дров? — запитав старший Петрик. — Ні! — сказала я. — Помогти полоти бур’ян у квітнику? — запитав середущий Петрик. — Ні! — заперечила я. — Вкинути листа в поштову скриньку? — запитав найменший Петрик. — Ні! — сказала я. — Ні це, ні те, ні онте! Я даю вам кожному Я, не довго думаючи, миттю на горище та на те місце, де ,,щось клацало “. Присвітив ліхтарихом, глянув — і серце закалатало від здивугання й радости. Та це ж на ша Гандзя! Гандзя на горищі си дить і оріхами, що ото мати наша до Різдва прилаштувала, ласує. Я взяв на руки вивірку, зліз до долу, увійшов до хати й ніби вро чисто підніс її догори, гукнувши до дітей: — Дивіться! Наша Гандзя зно ву з нами! Тепер-то й Різдво буде нам щасливе! Отак і живе ще й тепер v нас мила, гарна вивірочка Гандзя. Не хай перезимує в теплі та в до статку. Бож звірина, що людина: вона теж потребує уваги, ласки і тепла. А особливо ж оця малесень ка, пухнатенька чорненька вивірка. А як настане весна — знов пусти мо її на каштани, що ростуть на проти нашого будинку за дорогою. Вона ж — наша вивірочка-Г'андзя, і свободу любить, як людина... п’ять хвилин часу і ви мусите ко жен оповісти мені маленьке опові дання, але не заслухане в школі чи вичитане з книжки, а придумане! І тоді кожен з вас отримає за о- повідання по великому шматку чо- коляди з горіхами. Всі три Петрики закусили губи, нахмурили лоби і почали думати. Найменший Петрик навіть вклав пальця в рот і затупав ногами по підлозі. Це, очевидно, помагало йому думати. ї дійсно, він зголо сився перший, що вже має щось о- повісти. Ось казочка, що її оповів Пе трик 6-ти років: „Наша кітка при вела п’ятеро сліпих котенят — че тверо сірих і одне чорне. Коли ко тенята підростуть, то ми сірих від дамо знайомим, а чорне залишимо собі, бо чорний кіт в Австралії приносить щастя “. Другим зголосився Петрик 7-ми років. Він оповів таке: „Зелений коник зніс у траві дванадцять яє чок, поклав в коробку і поніс їх на базар продавати. Але з нього на базарі почали насміхатися, що його яєчка малі і ніхто не хотів їх купувати. Коник пробув на базарі майже цілий день і голодний по стрибав додому в траву, в куток за гаражем. Він був дуже роз гніваний, втомлений і голодний і з’їв всі дванадцять яєчок сам!“ Петрик 8-ми років оповів таке: , Корова і віл пішли на прохід по вулиці. Якось ненароком віл на ступив корові на ногу, аж вона пі ускочила з болю. --- Я дуже прошу вашого виба чення! — сказав віл. — Я не на вмисне притиснув вашу ратицю! Це трапилося випадково! — І віл чемно вклонився корові. Корова усміхнулася і вони продовжували прогулянку по вулиці!" Безумовно, всі три Петрики о- тримали від мене по великому шматку чоколяди з горіхами за та кі гарні оповідання. НОВОРІЧНА СНІЖИНКА Я сніжинка з України — Із Рідного Краю, Над Америкою нині В хмарі пролітаю. Пролетіла я півсвіту У хмарині синій — Передати вам привіта Аж із України! З Новим Роком вас вітаю Від дітей-сиріток, Щастя й долі вам бажаю — Від усеньких діток! Я від кожної дитини, Бо усі прохали, Щоб своєї України Ви не забували, Щоб любили і в недолю, Та за ї ї сили, За ї ї добро і волю — Господа молили! Леонід Полтава Збірники для дітей СНІГОВА БАБА СНІЖИНКИ СРІБНА ЗІРКА Упорядкувала Марія Юркевич — Ціна по 50 цт. кожен — Замовляти в Централі СУА Ольга Литвин Т р и П етрики НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1967 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
