Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XXIV. ВЕРЕСЕНЬ, 1967 М. Ч. ОСІНЬ В ЛОРЕНТИДАХ Цьопі в альбом Вогнем закосичені гори в синяві верхами палають, Як золото, бронза і кров. Неначе земля небесам в благодарственній жертві [складає Останню велику любов. Від заходу сонця заграва налила барвисті корони Топазно-янтарним теплом, І щедро сповнила по вінця чашки на залісених [склонах Помаранч достиглих вином. Над яром, високо но скелі, кармазин багряного клена Під небом, на сторожі — сам. Йому жовтокосі берези в долині й трепета зелена Схиляють дівочий свій стан. Над плесом листки яворові насичені соком ожини Падуть у зелений пугар. Кущі прибережні у каплях, що виливши з грозна [калини, Розсипав Великий Маляр. На ясно-злотистій мережі тендітна різьба силюети Смерічки — назустріч вітрам. І вибігли кедри до межі, як мідно-бронзова штафета. Це Осінь святкує свій Храм. Св. Вероніка,. Вересень, 1966. МРІЯ Чому так люблю? І чому ж я не можу забути? На яві і в сні тільки ти одинокий, далекий і сам. Чому я так жду, щоб хоч слово єдине почути Від тебе? Який бувби день той щасливий і радісний нам! Не нам, не мені, тільки мрії отій божевільній. Прокльоном судьби уп’ялась у мою самоту, як змія. Зневолює серце і розум скоряє безвільний. Я мрію люблю, чи тебе? Чи це тужить лиш мрія моя?... НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1967 Допоможім нашим дітям Ми повинні усвідомити собі факт, що рік- річно до наших шкіл приходять діти — щораз менше підготовані розумово й емоційно сприй мати українознавчі предмети. Не входячи в при чини цього явища, ствердимо тут непідготова ність батьків вселити в душу дитини почуття любови до рідного кореня, зацікавленосте Укра їною і її долею. У першу ж чергу покликана до того завдання мати, найближча істота для дитини в процесі її розвитку. Та для того, щоб осягнути щось, потрібне відповідне знаряддя, засоби. А найконечнішим засобом — поруч із вірою в ідею, з волею — осягнути ціль — є знання. Його здо буваємо нераз із трудом і повільно, однак рішу чість і послідовність спроможні все переборота. Українська мати повинна озброїтися знанням на шої культури, її благодатних джерел, її потен- ціяльної сили. Свій день вона повинна упляну- вати так, щоб завжди мати одну-дві години на прочитання української книжки і журналу. Це підбудує її, зродить нові думки, піднесе до рівня, в якому прагне жити наша молодь. Тоді вже сама жіноча винахідливість підкаже їй, чим зацікавити дітей і нашу молодь, коли і як відкрити заслону невідомого їй світу українсько го буття — в його сучасному, минулому і прий дешньому. Тоді зможе звеселитись зір нашого молодого покоління гармонією барв і ліній укра їнського орнаменту, звуком українського слова, тоді відкриється його молодий допитливий ум для праджерел самого етнічного й національного буття і творців тих ціннощів. Чи ж не найвищим завданням української матері є допомогти її дитині збагнути містерію українського незломного духа, осінити духовим світлом широкі незнані горизонти, збагатити її інтелект, помогти їй віднайти для себе самої її духову суть, не згубитись серед чужого моря, не затратитись для своєї нації? То ж двигнім цей тягар свідомо з повною напругою сил! Тоді й осягнемо те, що здавалося б недосяжне. Допо можім нашим дітям і молоді відкрити широко двері знання про свою далеку прабатьківську Україну. 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
