Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Хатка на колесах Одного дня маленька Му ся (їй щойно чотири рочки) почала ку дись вибиратись у дорогу. З по важним личком збирала всі свої речі: суконочки, черевички, пан чішки, ляльку, ведмедика — в о- дин клунок. Потім принесла собі шнурок і намагалась цей клунок зв’язати. Здивовані татко і мама питають: — А це що за новина? — Ти кудись вибираєшся в дорогу, Мусю? — Ну, так. Я їду на вакації. — Ов! А то ж куди Бог прова дить ? — Та до бабуні! — А чим же ти поїдеш? — Ав тобусом, відомо! -— так Му ся. Обізвалась старша сестра, Ган нуся: — Та ж за автобус треба платити. А де ж ти візьмеш гро ші? — О!, малі діти чей же не пла тять. Я так поїду. На це родичі наче посумніли і кажуть: — То забери і нас зі со бою. Нам буде скучно без тебе. А Муся з повагою: •— Я не мо жу вас усіх туди забрати. Бо то знаєте — у бабуні нема стільки місця. На це татко: — Знаєш що, до ню, не покидай нас! Я придумав спосіб, що зможу всіх вас на ва кації забрати: і мамцю і Ганну сю, і тебе, і малого братчика Ром- ка. Лишися, не поїдеш сама? До бре, так? Муся подумала, поду мала, а далі каже: — Добре, тат ку. Всі разом поїдемо. І так ста лося. Одного дня, по полудні, татко не прийшов, як звичайно, на обід -— аж над вечір приїхав. Але чим? — О! ви дуже здивувались би, як що б побачили... Отже на їхнє подвір’я вкотилось якесь таке ве личезне авто, що виглядало наче малий автобус. Вся мала родина вибігла на двір подивляти. Татко вискочив до них, привітався: -—- Ну, як вам подобається та хатка на колесах? — засміявся. А вони і слова не вимовлять з дива. За татком вийшов теж якийсь робітник, привітався з мамою, та сказав: — Це є такий „трейлер- гавз“, ходіть до середини, я вам усе поясню! І як стій ціла родина знайшла ся в середині цієї хатки. Окликам радости, подиву, несподіванки, не було кінця. Бо в цій хатці було все: і кухонка, і лазничка, і спаль ня — ну, все як удома, лиш мале — от як у цій хатці з байки ,,на курячій ніжці". А вдоволений тат ко пояснив: -—-Т о бачте, ця хатка уже на ша — ми собі її уладимо, забере мо що потрібне і за кілька днів поїдемо всі разом на вакації. А до Мусі: — Ну як Мусю? Чи луч- ше буде, коли всі разом поїдемо? На це дівчинка припала до татка і його поцілувала. І почалась робота. Дівчатка за носили свої речі, а мама таткові, Ромцеві, свої й укладала все в шафках у хатці. А як усе вже бу ло уложене, готове, одного дня всі раненько повставали, посніда ли, помолились, замкнули свою хату і поїхали кудись світами. А куди? О! там де гарний зелений, цвітучий край -— унизу травичка, вгорі розлогі дерева, побіч річка, недалеко правдивий ліс. Хатка спинилась під розлогим деревом. Подальше було видно ще інші та кі хатки. Біля них, або над річкою, цілі родини з дітьми. Почалось веселе таборування. Татко звичайно ловив рибу і хо див з дітьми до недалекої крамни ці по закупи. Мама готовила їжу, гляділа Мусю і малого Ромця. Ган- нуся знайшшла собі товариство •— двох хлопчиків, один як і вона з другої кляси, другий старшенький — разом вони купались, грілись на сонечку, спостерігали у річці рибку. Ганнуся помагала хлопчи кам збирати камінчики, згортати пісок — бо вони заходились буду вати впоперек річки греблю — щоб утворити водопад. Робота була безвиглядна, бо вода все розмулювала. Але це їм аж ніяк не заважало. Часом знаходили слимака у хатці — скорупці. Брали його в руки, хухали на нього і приговорювали: Слимак, слимак, слимачок! Скоро з хатки виходи! І роги нам покажи! Що ж то було радости, коли нарешті слимак зволив ласкаво вилізти зі своєї хатки — ба, на віть і роги дітям показати. Так то щасливо минав їм день за днем у „хатці на колесах". ВОДИЧКА Наберу з криниці Свіжої водиці, Буду умивати, Буду примовляти: — Водичко, водичко, Умий Олі личко, Рожеве та біле, Як яблучко спіле! Г. Демченко Хатка спинилась під розлогим деревом НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1967 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
