Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Хатка на колесах Одного дня маленька Му ся (їй щойно чотири рочки) почала ку дись вибиратись у дорогу. З по важним личком збирала всі свої речі: суконочки, черевички, пан чішки, ляльку, ведмедика — в о- дин клунок. Потім принесла собі шнурок і намагалась цей клунок зв’язати. Здивовані татко і мама питають: — А це що за новина? — Ти кудись вибираєшся в дорогу, Мусю? — Ну, так. Я їду на вакації. — Ов! А то ж куди Бог прова дить ? — Та до бабуні! — А чим же ти поїдеш? — Ав тобусом, відомо! -— так Му ся. Обізвалась старша сестра, Ган нуся: — Та ж за автобус треба платити. А де ж ти візьмеш гро ші? — О!, малі діти чей же не пла тять. Я так поїду. На це родичі наче посумніли і кажуть: — То забери і нас зі со бою. Нам буде скучно без тебе. А Муся з повагою: •— Я не мо жу вас усіх туди забрати. Бо то знаєте — у бабуні нема стільки місця. На це татко: — Знаєш що, до ню, не покидай нас! Я придумав спосіб, що зможу всіх вас на ва кації забрати: і мамцю і Ганну сю, і тебе, і малого братчика Ром- ка. Лишися, не поїдеш сама? До бре, так? Муся подумала, поду мала, а далі каже: — Добре, тат ку. Всі разом поїдемо. І так ста лося. Одного дня, по полудні, татко не прийшов, як звичайно, на обід -— аж над вечір приїхав. Але чим? — О! ви дуже здивувались би, як що б побачили... Отже на їхнє подвір’я вкотилось якесь таке ве личезне авто, що виглядало наче малий автобус. Вся мала родина вибігла на двір подивляти. Татко вискочив до них, привітався: -—- Ну, як вам подобається та хатка на колесах? — засміявся. А вони і слова не вимовлять з дива. За татком вийшов теж якийсь робітник, привітався з мамою, та сказав: — Це є такий „трейлер- гавз“, ходіть до середини, я вам усе поясню! І як стій ціла родина знайшла ся в середині цієї хатки. Окликам радости, подиву, несподіванки, не було кінця. Бо в цій хатці було все: і кухонка, і лазничка, і спаль ня — ну, все як удома, лиш мале — от як у цій хатці з байки ,,на курячій ніжці". А вдоволений тат ко пояснив: -—-Т о бачте, ця хатка уже на ша — ми собі її уладимо, забере мо що потрібне і за кілька днів поїдемо всі разом на вакації. А до Мусі: — Ну як Мусю? Чи луч- ше буде, коли всі разом поїдемо? На це дівчинка припала до татка і його поцілувала. І почалась робота. Дівчатка за носили свої речі, а мама таткові, Ромцеві, свої й укладала все в шафках у хатці. А як усе вже бу ло уложене, готове, одного дня всі раненько повставали, посніда ли, помолились, замкнули свою хату і поїхали кудись світами. А куди? О! там де гарний зелений, цвітучий край -— унизу травичка, вгорі розлогі дерева, побіч річка, недалеко правдивий ліс. Хатка спинилась під розлогим деревом. Подальше було видно ще інші та кі хатки. Біля них, або над річкою, цілі родини з дітьми. Почалось веселе таборування. Татко звичайно ловив рибу і хо див з дітьми до недалекої крамни ці по закупи. Мама готовила їжу, гляділа Мусю і малого Ромця. Ган- нуся знайшшла собі товариство •— двох хлопчиків, один як і вона з другої кляси, другий старшенький — разом вони купались, грілись на сонечку, спостерігали у річці рибку. Ганнуся помагала хлопчи кам збирати камінчики, згортати пісок — бо вони заходились буду вати впоперек річки греблю — щоб утворити водопад. Робота була безвиглядна, бо вода все розмулювала. Але це їм аж ніяк не заважало. Часом знаходили слимака у хатці — скорупці. Брали його в руки, хухали на нього і приговорювали: Слимак, слимак, слимачок! Скоро з хатки виходи! І роги нам покажи! Що ж то було радости, коли нарешті слимак зволив ласкаво вилізти зі своєї хатки — ба, на віть і роги дітям показати. Так то щасливо минав їм день за днем у „хатці на колесах". ВОДИЧКА Наберу з криниці Свіжої водиці, Буду умивати, Буду примовляти: — Водичко, водичко, Умий Олі личко, Рожеве та біле, Як яблучко спіле! Г. Демченко Хатка спинилась під розлогим деревом НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1967 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
