Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ ДЕНВЕР, КОЛО. Наша громада відпровадила дня 21 лютого ц. р. на вічний супочи- нок бл. п. Лідію Чубату. Походила вона зі Станиславова, де її батько о. Олександер Гри горович був довгі роки капеляном карного заведення на „Діброві", при чому між іншим був свого часу сповідником політичного в’язня Мирослава Січинського. Від ранньої молодости впрягла ся Лідія в гуманітарну і суспільну працю на терені Станиславова. На початку першої світової війни працювала як помічниця д-ра Кра- совського у військовому шпиталі на Діброві, а опісля як канцеля- рійна сила у військовій команді міста. В часі наших визвольних змагань була секретаркою отама на Т. Рожанковського рівнож при команді міста. Коли створився у- ряд ЗОУНР з президентом д-р Петрушевичем на чолі, працювала як його секретарка спершу в Га личині, а відтак у Кам’янці на По діллі. Як фахову бюрову силу по кликав її д-р Степан Витвицький до своєї делегації під час свого перебування поза межами Украї ни. Повернувшися домів виїздила Бл. п. Лідія Чубата L a te L y d ia C h u b ata, m e m b e r o f 75 U N W L A B r a n c h in D e n v e r , C olo. часто, для порятування здоров’я, заграницю, при чому мала змогу піддержувати контакти у тодішній підпільній акції. Про її діяльність під час другої світової війни для несення помочі тим, що їм грози ла чи то в’язниця, чи то небезпека втрати життя, можуть багато ска зати їхні родини, що крадьки зверталися до неї про поміч. Перебувши всі труднощі емігра ційної мандрівки переїхала Лідія зі своїм чоловіком Романом, б. гімназійним учителем до Америки, де заробляла для прожитку спер шу вишиванням, відтак у пласто вому підприємстві „Молоде Жит тя", врешті важкою фізичною пра цею уночі, що довело її до серце вої поважної недуги та інших хворіб, які протягалися довгі ро ки. Померла у Денвері, 19. лютого ц. p., серед загального жалю, бо у всіх, хто її мав нагоду знати, тішилася великою симпатією за для своєї тонкої товариської культури та простолінійного, чи стого характеру. Була членкою 75 Відділу СУА ім. Олени Степанів. С. Л. ВАШІНҐТОН, Д. К. На порозі весни Господь Бог кликав до себе несподівано на 77. році життя свою улюблену дити ну бл. п. Любу Петрик. Оцим лег ким переходом із життя дочасного до вічного хотів винагородити їй за безмежну любов до Нього, за праведне, побожне, чесне життя християнки-католички, дружини, матері, бабуні, патріотки-українки та відданої членки СУА. Бл. п. Люба Петрик народилась у Завалові, пов. Підгайці у домі о. пралата Гузара. Від батьків одер жала глибоку любов до церкви і свого народу. По закінченні се редньої освіти студіювала у Госп. Школі у Відні. У 1918 р. вийшла заміж за сотника Ярослава Воє- відку, що по одному місяці спів життя, як український старшина відійшов на фронт, щоб включи тися у воєнні дії УГА, а потім за гинув на Великій Україні, залиша ючи молоду вдову і маленького синка Ярослава. У 1926 р. вона вийшла удруге заміж за сотника Петра Петрика, що гідно заступив попереднього Бл. п. Люба Петрик L a te L u b a P e tr y k , m e m b e r o f 78 U N W L A B r a n c h in W a sh in g to n , D .C . чоловіка й батька. В часі боль- шевицької окупації працювала в Обл. Спожив. Спілці, де при кож ній нагоді ставала в обороні віри. Останньо проживала вона з чоло віком у дітей п-ва Ірини (також членка СУА) і Миколи Ставни- чих. Як тільки постав Відділ СУА у Вашінґтоні, бл. п. Люба Петрик одна з перших включилася в його ряди та за два роки не опустила ніодних сходин чи імпрез. Своїм лагідним успосібленням і материн ськими порадами допомагала нам у праці. І Союзянки вдячні за це нашій дорогій, невіджалуваній по друзі. Впродовж цілого життя ні хто не почув із її уст слів обмо ви, ненависти чи погорди. В усіх вона старалася добачувати лиш добре. Біль стискав наші серця, коли ми останнім поцілунком прощали нашу посестру, усвідомляючи со бі, що вже більше не побачилося. Але пам’ять про Неї зостанеться в нас назавжди! Мирослава Скасків голова 78 Відділу СУА ім. Олени Степанів Коли в Вашій місцевості немає Відділу СУА, зберіть гурт жінок, щоб його заснувати. Для цього потрібно 10 одиниць, що хочуть жити організованим життям. 12 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1967 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
