Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв'ю Після Конференції в Бразилії З українським жіноцтвом у Бразилії здавна удержуємо при язний контакт. З нагоди побуту в ЗДА відвідали нас п-ні Ольга Горачук, містоголова СФУЖО в Півд. Америці, п-ні Лариса Воло шин, членка Управи Жін. Органі зації і п-на Надія Шульган, ди ректорка Інституту св. Ольги. Та звідсіля досі не було нагоди по їхати туди. Тому з радістю вітає мо п-ні Ірину Павликовську, пред ставницю СФУЖО на Конференції Жіноцтва у Курітібі, що відбува ла 25. і 26. червня 1967 р. Під свіжим враження цієї зустрічі во на зможе дещо розказати. Хоч дорожня втома ще не зій шла з її обличчя, всеж пані Ірина охоче розказує. За три тижні по буту вона встигнула багато поба чити й почути. -— Почнемо від самої Бразилії, каже вона. Це країна великих можливостей і контрастів. Має ве ликі природні багатства та вони далеко не використані. Як засіб прожитку переважає хлібороб ство, хоч уже покладені основи під потужний промисл. — Наше поселення почалось там 75 років тому. Подібно як у Канаді, прибулі поселювались на землі. У півд. частині провінції Парани діставали свої наділи, зде більшого далеко одні від одних. ГІочатки їх були дуже трудні. Хоч у Канаді теж були здані на свої сили, проте тут клімат був не звичний і не було нагоди до заро бітку. Отже господарство їх роз вивалось дуже поволі. Трохи кра ще пощастило тим, що поселились на півночі Парани. Там є краща земля, що родить каву, отже го сподарства станули на вищому рівні. Розпитуємо про стан нашого поселення. Чи була нагода зустрі тись із різними гуртами поселен ців, із молоддю й дітворою? — Оце й власне найбільш при ємне враження моєї поїздки. Наше поселення в Бразилії зберегло свою мову і прив’язання до віри своїх батьків. Завдяки об’їздці, що її зорганізувала для нас жін. організація я відвідала багато осе редків. Побувала на півдні Пара ни в Прудентополі, Уніон да Віто- рія, Іраті, а також на півночі в Апукарані. Побачила, як живуть наші люди на ,,колоніях", себто селах, зустрілась із молоддю в Інституті св. Ольги та дітворою на місцях. Всюди чула я чисту у- країнську мову, всюди плекають українську пісню й танок. Оправдана була думка влашту вати в такому середовищі Конфе ренцію жіночих організацій Півд. Америки. Запитуємо про її під- готову. — Коли Управа СФУЖО вису нула думку про влаштування її, тоді Жіноча Організація при ХОС-і створила Підготовний Ко мітет і запросила до нього пред ставниць усіх місцевих жіночих товариств, себто Марійську Дру жину, Т-во Катехиток, Сестриц- тва, Жіночий Відділ при Т-ві При хильників Укр. Культури. Цей Ко мітет зв’язався з Союзом Украї нок Аргентини і Об’єднанням У- країнських Жінок Венезуелі і по чав підготовляти З ’їзд. Програма Конференції була по дана в попередньому числі. Суть не в поодиноких її точках та ви ступах. А що саме становило ва гу її? — Найбільше значення Конфе ренції в тому, що українське жі ноцтво Півд. Америки забажало провірити свою ситуацію, схопи ти свою проблематику та намітити свій дальший шлях. У тому на прямку були помічні доповіді пп. Ольги Горачук і Ольги Бандури про організований шлях україн ської жінки в Бразилії й Арген тині, а п-ни Оксани Борушенко про українське поселення в Бра зилії. Поодинокі ділянки праці з’ясували — п-ні др. Ірина Рибка (сусп. опіка), п-ні інж. Ольга Бан дура (виховні справи), п-ні Єв генія Мазепа (традиція і культу ра). У своїй доповіді про „Ідейні основи і працю СФУЖО“ я стара лась накреслити напрямні, що просвічують українській жінці в її праці для свого поселення й Рідного Краю. А в дискусії це до повнили різні погляди. ■ГІ-ні Ірина Павликовська M rs. Iren e P aw ly k o w sk a re p re se n t ed th e W orld F e d e ra tio n of U k ra in ian W om en's O rgan izations a t a U k ra in ia n W om en’s C onference in C u ritib a, B razil Висловлюємо радість з приводу успіху цієї Конференції. Які ще моменти в ній могла б підкресли ти представниця СФУЖО? Пані Ірина призадумується. — Найбільш зворушливою хвилиною Конференції було привітання пі- онерок. Коли п-ні Горачук викли кала поіменно тих стареньких дія чок, що колись поклали основи під організоване життя, то заля зареагувала бурхливими оплеска ми. Хотілось плакати й вітати тих, що серед труднощів першого по селення принесли сюди і зберегли любов до далекої Батьківщини. •— А потім врадували нас осяги жінок у плеканні українських культурних ціннощів. П-ні Євге нія Мазепа провадить Українську Фолкльорну Групу, п-ні Режіна Лапунька музичну школу, п-ні На талія Лиса з дочкою виробництво українські кераміки. А вже най більше признання слід висловити Т-ву Катехиток Серця Ісусового, що так щиро дбає про дівочу мо лодь. їх голова п-на Надія ІІІуль- ган має в тому великі заслуги. Кудою спрямується тепер пра ця жіночих організації Півд. А- мерики, запитуємо. Чи Конферен ція дала поштовх до нових по чинів? — Найбільший натиск покла- НАІІІЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1967 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
