Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв'ю Після Конференції в Бразилії З українським жіноцтвом у Бразилії здавна удержуємо при язний контакт. З нагоди побуту в ЗДА відвідали нас п-ні Ольга Горачук, містоголова СФУЖО в Півд. Америці, п-ні Лариса Воло шин, членка Управи Жін. Органі зації і п-на Надія Шульган, ди ректорка Інституту св. Ольги. Та звідсіля досі не було нагоди по їхати туди. Тому з радістю вітає мо п-ні Ірину Павликовську, пред ставницю СФУЖО на Конференції Жіноцтва у Курітібі, що відбува ла 25. і 26. червня 1967 р. Під свіжим враження цієї зустрічі во на зможе дещо розказати. Хоч дорожня втома ще не зій шла з її обличчя, всеж пані Ірина охоче розказує. За три тижні по буту вона встигнула багато поба чити й почути. -— Почнемо від самої Бразилії, каже вона. Це країна великих можливостей і контрастів. Має ве ликі природні багатства та вони далеко не використані. Як засіб прожитку переважає хлібороб ство, хоч уже покладені основи під потужний промисл. — Наше поселення почалось там 75 років тому. Подібно як у Канаді, прибулі поселювались на землі. У півд. частині провінції Парани діставали свої наділи, зде більшого далеко одні від одних. ГІочатки їх були дуже трудні. Хоч у Канаді теж були здані на свої сили, проте тут клімат був не звичний і не було нагоди до заро бітку. Отже господарство їх роз вивалось дуже поволі. Трохи кра ще пощастило тим, що поселились на півночі Парани. Там є краща земля, що родить каву, отже го сподарства станули на вищому рівні. Розпитуємо про стан нашого поселення. Чи була нагода зустрі тись із різними гуртами поселен ців, із молоддю й дітворою? — Оце й власне найбільш при ємне враження моєї поїздки. Наше поселення в Бразилії зберегло свою мову і прив’язання до віри своїх батьків. Завдяки об’їздці, що її зорганізувала для нас жін. організація я відвідала багато осе редків. Побувала на півдні Пара ни в Прудентополі, Уніон да Віто- рія, Іраті, а також на півночі в Апукарані. Побачила, як живуть наші люди на ,,колоніях", себто селах, зустрілась із молоддю в Інституті св. Ольги та дітворою на місцях. Всюди чула я чисту у- країнську мову, всюди плекають українську пісню й танок. Оправдана була думка влашту вати в такому середовищі Конфе ренцію жіночих організацій Півд. Америки. Запитуємо про її під- готову. — Коли Управа СФУЖО вису нула думку про влаштування її, тоді Жіноча Організація при ХОС-і створила Підготовний Ко мітет і запросила до нього пред ставниць усіх місцевих жіночих товариств, себто Марійську Дру жину, Т-во Катехиток, Сестриц- тва, Жіночий Відділ при Т-ві При хильників Укр. Культури. Цей Ко мітет зв’язався з Союзом Украї нок Аргентини і Об’єднанням У- країнських Жінок Венезуелі і по чав підготовляти З ’їзд. Програма Конференції була по дана в попередньому числі. Суть не в поодиноких її точках та ви ступах. А що саме становило ва гу її? — Найбільше значення Конфе ренції в тому, що українське жі ноцтво Півд. Америки забажало провірити свою ситуацію, схопи ти свою проблематику та намітити свій дальший шлях. У тому на прямку були помічні доповіді пп. Ольги Горачук і Ольги Бандури про організований шлях україн ської жінки в Бразилії й Арген тині, а п-ни Оксани Борушенко про українське поселення в Бра зилії. Поодинокі ділянки праці з’ясували — п-ні др. Ірина Рибка (сусп. опіка), п-ні інж. Ольга Бан дура (виховні справи), п-ні Єв генія Мазепа (традиція і культу ра). У своїй доповіді про „Ідейні основи і працю СФУЖО“ я стара лась накреслити напрямні, що просвічують українській жінці в її праці для свого поселення й Рідного Краю. А в дискусії це до повнили різні погляди. ■ГІ-ні Ірина Павликовська M rs. Iren e P aw ly k o w sk a re p re se n t ed th e W orld F e d e ra tio n of U k ra in ian W om en's O rgan izations a t a U k ra in ia n W om en’s C onference in C u ritib a, B razil Висловлюємо радість з приводу успіху цієї Конференції. Які ще моменти в ній могла б підкресли ти представниця СФУЖО? Пані Ірина призадумується. — Найбільш зворушливою хвилиною Конференції було привітання пі- онерок. Коли п-ні Горачук викли кала поіменно тих стареньких дія чок, що колись поклали основи під організоване життя, то заля зареагувала бурхливими оплеска ми. Хотілось плакати й вітати тих, що серед труднощів першого по селення принесли сюди і зберегли любов до далекої Батьківщини. •— А потім врадували нас осяги жінок у плеканні українських культурних ціннощів. П-ні Євге нія Мазепа провадить Українську Фолкльорну Групу, п-ні Режіна Лапунька музичну школу, п-ні На талія Лиса з дочкою виробництво українські кераміки. А вже най більше признання слід висловити Т-ву Катехиток Серця Ісусового, що так щиро дбає про дівочу мо лодь. їх голова п-на Надія ІІІуль- ган має в тому великі заслуги. Кудою спрямується тепер пра ця жіночих організації Півд. А- мерики, запитуємо. Чи Конферен ція дала поштовх до нових по чинів? — Найбільший натиск покла- НАІІІЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1967 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
