Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Вона найм енш а ••• Марія Дейко Коли Панасенки поїхали з та бору в Німеччині за море, вони оселилися спочатку у великому місті. Там тато й мама почали пра цювати, а їхня єдина донечка Ка труся, що мала лише п’ять рочків, лишалася дома з бабунею, що за нею доглядала. У роботі швидко минав час. Не зчулися, як Катруся мусіла вже йти до школи, а трохи згодом і до української Рідної Школи, і ба буня лишалася дома сама. Чужої мови вона не знала, знайомих не мала, нікуди не ходила і дуже сумувала за рідним краєм. А тим часом і татові та мамі на докучили шум і метушня велико го міста, великий рух на його ву лицях... Схотілося кудись ближче до трави, води, квітів і сонця. І як тільки вони зібрали трохи грошей, виїхали до невеличкого міста на березі досить широкої річки. Тут вони купили собі будиночок і по чували себе щасливішими. Осо бливо раділи зміні бабуня й Ка труся. Бабуня одразу ж поробила грядки й посадила городину, якою дуже тішилася. А Катруся познайомилася в Рідній Школі з дуже милою дівченкою Лясею Піддубною, що жила недалеко від Панасенків. Дівчатка приятелюва ли й часто одна до одної заходи ли в гості. Одного разу Катруся прибігла додому від Лясі і ще з порога хати почала всім розповідати, яких прегарних курчаток вона в Лясі бачила! Такі кругленькі, жовтень кі, пухнатенькі. Такі малесенькі, а вже самі клюють!.. З того дня Катруся щодня бі гала до Лясі на курчаток подиви тися, а далі почала тата й маму просити, щоб і в них були кур чатка. Катруся була дуже слухняна й чемна дівчинка, але як їй чогось дуже хотілося, то вміла в батьків випросити. Як зачне про те саме до кожного говорити, і то по де сять разів на день! Нема від неї нікому спокою з тими курчатками. А тут і бабуня її підтримала. — Слухай, Максиме, — казала бабуня до Катрусиного тата, — чому б нам і справді не тримати курей? Годувати їх є чим. Так добре мати свої свіжі яєчка, тіль- кощо з-під курки, ще тепленькі, а не купувати яйця в крамниці, часом і не дуже свіжі. І так Катруся й бабуня про це клопоталися, що й батьки поча ли собі звикати до думки, що ма ти своїх курей непогана річ. Тим більше, що на подвір’ї їх будинку стояв невеликий курник, обгоро джений дротяною сіткою. І от од ного весняного дня тато, Катря й бабуся поїхали на курячу фарму й купили курей: десять курочок і півня. Кури й півень були білі, як сніг, з великими гребенями, і тільки одна з них була чорна: Ка труся дуже наполягала, щоб одна була чорна, бо Лясина квочка бу ла чорна й дуже велика, саме та ка, яку Катря вибрала на фармі. Привезли курей додому, пустили в курник і Катря та бабуня дуже ними тішилися, бо то були добрі здорові кури й несли великі яйця. Одна біда: жадна курка не квока- ла. А коли, на превелике задово лення всіх, заквоктала чорна кур ка, Катря дуже зраділа. Але радість була недовга, бо, коли поклала бабуня під неї яйця, вона так товклася по них, що всі порозбивала... І так було і з інши ми яйцями, що під неї клали, ко ли вона квоктала. Дуже велика й важка була та чорна курка. Час минав, і Катруся втратила надію мати своїх курчаток. Одного дня Катруся помітила, що якась малесенька рябенька ку рочка ходить у них на подвір’ї. Ніхто не знав, звідки вона взяла ся, як потрапила до них у двір. Подивилися на неї, подивилися, відкрили в дворі ворота — може вона схоче вийти. Курочка ніку ди не йшла, а як настав вечір, стала заглядати крізь сітку до курника, ніби просилася, щоб її впустили. І довелося її впустити: (Докінчення на обгортці) Вивела Зозулька семеро курчаток — добре вигріла всі семеро яєць! НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1967 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
