Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Олена Цегельська Н е л я й А н я Це дві шкільні товаришки. Нелі вже пішло на дев’ятий рік, а Аня кінчить восьмий. Живуть недале ко себе, разом ходять до третьої кляси. Аня часто прибігає до Нелі. Зимою разом ходили на сов- ганку, то на якісь проби вистав. А тепер, коли потепліло, Аня ду же невдоволена з Нелі. А чому? Послухайте! Каже Аня на перерві: — Ти чо му, як потепліло, не хочеш зі мною товаришувати? А все на пе рерві біжиш до панни Марійки з якоїсь восьмої кляси і щось із нею радишся? Яка вона тобі рів ня? А Неля: — Рівня не рівня, але ми знаємось із пластового табору. І я маю до неї пильні справи. — Овва! Які де пильні справи? Щоб я не знала про них? — Але ж Аню, чого ти сердиш ся? Та ж ти знаєш, що в нас уже почалась робота у квітнику. Пан на Марійка теж має городець. І вона дає мені насіння квіток, роз саду. — Яку де розсаду? Навіщо то бі це? — Це такі малі рослинки. Вона вирощує їх у дерев’яній скринці, а потім пересаджує на грядки. Найкраще прийди по школі до мене! Побачиш, як ми з мамою будемо садити братчики. —■ Нецікаво! Піду собі сама до парку! Насправді воно так є, що Неля більше любить працю в городі, як інші розваги. Не вспіє сонечко пригріти, сніг розтаяти, як вона вже пильнує, чи бува листочки тюльпанів не вистромились із зем лі. І бере грабельки, землю дов кола рослинок зрушує, підливає. А коли вже зовсім потепліє, тоді, повертаючись зі школи, найпер ше йде привітатись із квітками. Отже, коли Аня прибіжить за кликати Нелю до забави, то Неля не має часу. — Не можу, Аню, мушу скінчити роботу! Панна Ма рійка прийде подивитись. Вона ка же, що при кожній українській хаті повинен бути квітничок. І ти, Аню, заложи собі такий! Може Аня візьме собі до серця цю пригадку. Може. Аж одного дня вона прибігає до Нелі і здалека вже кличе: — А ходи-но до нас! І в нас уже є городець! Подивися! Неля дивується — як це так скоро? Та ж недавно я була там і на квітник і не заводилось... Але йде, щоб переконатись. Здалека глянула й аж пристанула з дива: — Та ж справді городець сяє усіми кольорами, аж за очі хапає. Чи це вона готових вазонків по наставляла? Аня всміхається. Підходять ближче, щораз ближче. Неля ди вується, звідкіля стільки квітів, коли в неї лиш листочки показа лись із землі. І нагло, як не ста не, як не сплесне руками, як не засміється! Аня зніяковіла. — Чого ж тобі смішно? Може негарно? Але Неля не могла вимовити й слова. А ще й коли побачила, що з бічної вулиці вийшла панна Ма рійка і собі пристанула біля них. Панна Марійка теж засміялась, але лиш злегка. І відразу зверну лась до збентеженої Ані: — Де ж ти набрала стільки штучних, плястикових квітів на дротиках? — А я знайшла їх у старій ко робці в гаражі. Лежали без хісна, а я їх посадила. —■ Посадила, ха, ха, ха! Штуч ні квіти на дротиках, знов засмія лась Неля. На це Аня в плач: — І я хотіла мати свій квітник, але я не вмію, я не можу! І давай із плачем ви ривати ті квіти. Тоді панна Марійка пригорнула її до себе. — Не плач, Аню! Квіти, що ти посадила, є мертві. То так як би хто сказав до твоєї мами: — Заміняймось! Дайте мені свою Аню, а я вам подарую цю прегар ну ляльку. То мама з обуренням сказала б: Але ж моя Аня жива, а лялька нежива! — Так і штучна квітка не жи ве, а та, що її виплекаємо з на сіннячка, росте, віддихає пові трям, живиться соком землі, п’є корінням водичку, вмивається до щиком, сонечко дає їй барву. Ну, Аню, цить, не плач! Будеш мати городець! Нелю, берімся до ро боти! Я вам поможу! Всі три закасали рукави і пішли в рух грабельки, лопатки, закипі ла робота. З’явилась розсада, на сіння квіток. О, яка Аня щаслива! Має вже власний квітничок. Тепер уже й вона проводить у городі свій віль ний час. ХТО ЗРОБИВ ДАШОК? Вже шпачок-співачок наносив гілочок у нову шпаківню. — Хто зробив цей дашок із пахучих дощок? Він питає півня. Півень, чемний панок, підлетів на тинок: — Як того не знати! Новаки пластуни, працьовиті ж вони, вміють будувати. На полях і в ліску, й коло хати в садку птахам помагати. JI. Г а д а й ЧИ ВАШІ ДІТИ НАЛЕЖАТЬ ДО КОТРОЇСЬ З УКРАЇНСЬКИХ МОЛОДЕЧИХ ОРГАНІЗАЦІЙ? 24 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1967 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
