Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Марія Остромира У роковини Чимало рефератів, наукових праць та різних споминів появи лось з нагоди 110-ліття з дня народин українського Мойсея. 1 завжди, як читаю, то на екрані пам’яти з’являється постать його: у хутрі з кримським коміром і шапці-кримці. З-під коміра видно рубчик вишиваної сорочки. Втом лена, трішки вперед похилена по стать. На руці плетений кошичок, такий, з яким жінки-селянки на торг до міста ходили. Ми, учени ці ,,Рідної Школи“ бачили його таким часто у передостанню зи му і весну його життя. Мешкали ми тоді в Дівочому Інституті св. Ольги, при вул. Софії, а подаль ше, при другій вулиці, ген біля Стрийського Парку, був Франків дім. Вертаючись зі школи, ми ча сто зустрічали, як ішов він заду маний, задивлений кудись — у даль. І мимоволі пригадувались тоді слова з ,,Мойсея“: Хоч літа його гнуть у каблук Із турботами в парі, То в очах його все щось горить, Мов дві блискавки в хмарі... Ольга Франко Портрет кисти К. Антонович Olga Franko, wife of poet and writer Ivan Franko Ми зупинялись і дивились услід йому. І, якби він хоч трішки був цікавився окруженням, то був би завважив, скільки пієтизму і по шани до нього було в наших очах. Та він не бачив. Його уява творила, мабуть, нові образи, які зараз же, яклиш вернеться до до му, мали бути утривалені на па пері. Хоч недужий і втомлений, проте як же швидко йшов! Усе життя так швидко ходив, щоб не марнувати дорогого часу. Ішов на базар, що був розташований при кінці вул. св. Софії. Там знайомі перекупки вкладали до його ко шичка закуплені харчеві припаси, що вистачали йому на кілька днів, він платив і швидко вертався до дому. Жив самітно, бо його дру жина перебувала тоді у шпиталі. Та 28. травня 1916 р. смерть поклала кінець його терпінням. Тоді то я лежала важко хвора і заливалась гіркими сльозами, що всі мої шкільні подруги будуть на похороні, тільки я не зможу бути. На столику біля мого ліжка були всі найкращі Франкові тво ри, а в руках, скроплений сльоза ми, „Мойсей“ У два роки пізніше познайоми лись ми, інститутки, з двома се- страми-семінаристками, вихован ками пані Анни Павлик. Вони то питали поміж подругами, чи не треба комусь мешкання, бо у їх тети (так звали вони паню Пав лик) є вільні місця. Вона шукала саме таких, що могли б платити харчами. Як же хотілось нам по бути у тому домі, де колись бу вав Франко! І ми, порадившись із нашими батьками, рішили в на ступному шкільному році 1918/19 перед самою матурою, замешкати у пані Анни Павлик. Було нас 6 подруг, а разом із вихованками пані Павлик — 8. Одним словом — малий інститут. Пані Анна, не величка жінка, з підстриженим во лоссям, рухлива і жвава, робила на нас враження малої дівчинки. Перше, що впало в очі в її домі —- це незвичайна чистота, посу нена аж до пересади. Зараз же на вступі пані Анна заявляла нам, що ми ходитимемо по кімнатах тільки в домашніх капцях. Як ми приходили зі школи, то зараз же взували капці, що приміщені бу ли на поличках у кутку кухні, а на їх місці ставляли черевики. Пані Анна — згідно з нашим бажанням — часто і багато роз казувала нам про Франка, але ін коли в ї ї словах вичувалось я- кийсь дисонанс і ми не з таким уже, як раніш, захопленням ста вились до ї ї розповідей. Між ін шим вона скгзала, що наприкінці ФрЕіН'кО' з Павликом розійшлись „через різницю поглядів11 Осо бливо ніяково нам було, коли пані Акна почала розказувати про невідрадні життєві обставини І. Франка та: про те, як то інакше було б зложилось його життя, як що б він мав був іншу дружину, більш практичну та господарну. До того натякнула, як то вона опікувалась Франком ще давно -—■ у молодих роках, як він сидів у тюрмі — відвідувала його, прино сила харчі тощо. З ї ї оповідання виходило, що не тільки вона, але й ї ї брат робили собі нгдії, що Франко одружиться з нею. Та він поїхав до Києва і там одружився з Ольгою Хоружинською, що бу ло для них великою несподіван кою. Від цього, мабуть, і поча лась ота „різниця поглядів" та Анна Павлик Anna Pawlyk a fighter for women’s rights in Ukraine
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
